УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    5 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді  Горбань В.В.

Суддів Летягіної О.В.

при секретарі  Курської А.Г.

 Фінайкіної І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ТОВ „Український промисловий банк” в особі Сімферопольської філії ТОВ „Укрпромбанк” до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 березня 2010 року,                                                    

                                                        В С Т А Н О В И Л А:

              Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.            

 Вимоги мотивовані тим, що 22.02.2008 року між ТОВ „Укрпромбанк” та ОСОБА_5  був укладений кредитний договір, згідно якого відповідачу наданий кредит у розмірі  947 000 грн., зі сплатою 10,5% річних  за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення зобов’язань за договором між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір поруки. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором станом на 29.03.2010 року утворилася кредитна заборгованість у розмірі 964 201, 91 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 березня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ „Укрпромбанк” заборгованість за кредитним договором у розмірі 964 201, 91 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та  матеріального права. Вказує, що суд не звернув увагу на те, що вона своєчасно до грудня 2008 року виконувала умови договору, але з кінця 2008 року, після настання фінансової кризи, яка вплинула на всі види господарської діяльності стало неможливо виконувати зобов’язання згідно кредитного договору своєчасно, у зв’язку з чим вона неодноразово зверталася до банку з проханням змінити графік погашення кредиту. Однак адміністрація залишила її звернення без розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вважає, що світова фінансова криза 2008 року є саме такою надзвичайною та невідворотною подією.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  вислухавши сторони, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 22.02.2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір про надання  кредиту № 151-026\ФК-08, згідно якого ТОВ "Укрпромбанк" надав відповідачу  кредит в сумі 947 000 гривень.

Кредит відповідач  ОСОБА_5 зобов'язалася повернути в строк не пізніше 20.02.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22.02.2008 року між ТОВ "Укрпромббанк" та ОСОБА_6, був укладений договір поруки № 151-026\фпор-08 від 22.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_6 зобов’язалася  відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором.

Згідно розрахунку  заборгованості  за кредитним договором  станом на 29.03.2010 року  заборгованість ОСОБА_5 перед ТОВ «Укрпромбанк» становить 964 201 грн. 91 коп., з них 830 564 грн.29 коп. – заборгованість за кредитом,  90 096 грн.40 коп. – заборгованість за відсотками, 13 258 грн. – заборгованість по комісії, 30 283 грн.22 коп. – пеня.

Відповідно до п.1 Договору поруки Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, по всім зобов'язанням останнього за Основним договором, зараховуючи повернення основної суми боргу, оплату відсотків, комісій, відшкодування збитків, оплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Відповідно до п.3 Договору поруки відповідальність Поручителя і Позичальника є солідарною.

Встановлено, що за умовами кредитного договору в разі виникнення у відповідача прострочення зі сплати відсотків за користування кредитом позивач має право достроково припинити строк користування кредитом і вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, а відповідач  зобов'язаний достроково погасити заборгованість у повному обсязі згідно до  кредитного договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 553, 554 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статтями 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що у зв'язку з тим, що відповідачем не виконуються взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, тому банк вправі вимагати повернення суми в солідарному порядку з відповідачів.

          Заперечуючи проти  рішення суду апелянт в своїй  апеляційній скарзі  посилається на те, що суд при  вирішення спору повинний був врахувати, що тільки фінансова криза стала причиною  несвоєчасної виплати заборгованості за кредитом, оскільки через кризу значно зменшився прибуток від підприємницької діяльності, орендарем був розірваний договір оренди.  

           У зв’язку з наведеним апелянт вважає, що фінансову кризу необхіно розцінювати як виникнення невідворотної події, тобто виникла зміна  обставин, якими сторони керувалися  при укладанні договору.  

Проте, банк не врахував ці обставини і не задовольнив її заяву про реструктуризацію  боргу.  

Колегія суддів  вважає  даний довід необґрунтованим.

Статтею 627 ЦК України передбачається, що відповідно до статті 6 цього  кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

           Тобто, при укладанні кредитного договору особа  добровільно виявила    бажання укласти зазначений договір і саме з вказаним банком, а також, отримуючи  гроші  з нарахуванням на них відсотків, позичальник діяв  на свій ризик.

Доказів того, що  з боку банку були допущені  будь-які порушення, зокрема не  задоволені  законні вимоги  позичальника  щодо реструктуризації боргу, суду надано не було.      

           Довід апеляційної  скарги  відносно  того, що  судом першої інстанції в порушення норм процесуального права  не  був притягнутий  до участі в справі  чоловік  відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_7, оскільки майно набуто  подружжями за час шлюбу є їхньою  спільною власністю, колегія суддів також  не визнає обґрунтованим.

ОСОБА_7 ніяких заяв до суду щодо  порушення його прав,  ухваленням  даного рішення, не подавав. Доказів того, що він  уповноважив  ОСОБА_5 представляти його інтереси в суді, суду надано не було.          

           З урахування наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення  постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування немає.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і по справі постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до положень статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

 На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5  відхилити.

            Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 березня 2010 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

            Судді: