УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Яковенко Л.Г.

Суддів Летягіної О.В.

при секретарі Синельщікової О.В.

Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, СГІРФО Красноперекопського МВ ГУ МВС України в АР Крим про виселення та зняття з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_9 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду від 2 квітня 2010 року,                                                    

В С Т А Н О В И Л А:

              Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про виселення та зняття з реєстраційного обліку.            

 Вимоги мотивовані тим, що він є власником АДРЕСА_1

З жовтня 2000 року, за його згодою, в квартирі проживав син – ОСОБА_8 разом з відповідачкою, з якою він мав намір у майбутньому створити сім’ю.

На прохання сина він дав письмову згоду на вселення та реєстрацію в квартирі сина та відповідачки – ОСОБА_6 з її сином від першого шлюбу – ОСОБА_7 Оскільки його син не створив сім’ю з відповідачкою, і на даний час в квартирі син не проживає, він як власник не бажає, щоб його квартирою користувалися відповідачі, з якими письмовий договір найму житла він не укладав. На підставі ст. 168 ЖК України просить суд виселити відповідачів з його квартири.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 2 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5  подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та  матеріального права. Вказує, що він відповідно до ст. 168 ЖК України попереджав відповідачів за три місяця про те, щоб вони звільнили квартиру, однак відповідачі у добровільному порядку квартиру не звільнили, а продовжують там проживати. Зазначає, що він як власник квартири має право вимагати усунення перешкод у користуванні їм квартирою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, проаналізувавши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем не надано суду достовірних доказів того, що жиле приміщення, яке займають відповідачі, необхідне для його проживання, або проживання членів його сім’ї, так саме немає будь-яких доказів, за яких можливе виселення відповідачів, а саме, що вони  систематично руйнують, псують жиле приміщення чи використають його не за призначенням або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших  проживання з ними в одній квартирі.

З такими висновками суду повністю погоджується колегія суддів.

Зі змісту  позовної заяви слідує, що позивач просить виселити відповідачів на підставі статей 168 ЖК України та ст.391 ЦК України, оскільки  відповідачі не є членами його сім’ї , жиле приміщення йому необхідно для проживання членів його сім’ї,а також що ним проведені всі дії передбачені законом для виселення відповідачів, а саме,  він попередив їх про виселення за три місяці.  

         Проте, крім доказів свого права власності на спірну квартиру та  листа з повідомленням про виселення за три місяця, позивач  до  матеріалів справи не  додав.

      Дійсно статтею 168 ЖК України передбачається, що укладений  на   визначений   строк   договір   найму   жилого приміщення в будинку  (квартирі),  що  належить  громадянинові  на праві приватної власності,  припиняється  після  закінчення  цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем  і наймодавцем.

          Дострокове розірвання  договору  найму  жилого  приміщення  з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача.

         Договір найму  жилого  приміщення,  укладений на невизначений строк,  може бути  розірвано  за  вимогою  наймодавця,  якщо  жиле приміщення,  займане  наймачем, необхідне  для проживання йому та членам його сім'ї.  У цьому  випадку  власник  будинку  (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

     Договір найму жилого приміщення, укладений як  на  визначений, так і на  невизначений  строк,  може  бути  розірвано  за  вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які  проживають  разом  з  ним, систематично   руйнують   чи   псують   жиле    приміщення,    або використовують  його  не  за   призначенням,   або   систематичним
порушенням правил  співжиття  роблять  неможливим  для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку,  а також у разі систематичного невнесення наймачем  квартирної  плати і плати за комунальні послуги.

        Статтею 391 ЦК України передбачається,що власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

       Судом було встановлено, що відповідачі були  зареєстровані в спірній квартирі  позивачем як наймачі. Тобто були вселені та проживали вони в квартирі на законних підставах, відповідно до цього і виселені  повинні бути також на законних підставах.

       Однак, жодного доказу, що ця квартира потрібна для проживання йому або його синові, як він вказує в позові, позивачем суду наведено не було.

         Не надано доказів і інших підстав виселення  передбачених положеннями статті 168 ЖК України.

          Довід апелянта відносно того, що з відповідачами взагалі не був укладений договір найму, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки  позивач, як власник квартири, мав можливість укласти з відповідачами такий договір найму та отримувати  квартирну плату та оплату комунальних послуг, якщо саме він їх сплачує.

    До того ж, колегія суддів погоджується з висновком суду відносно неможливості виселення відповідача ОСОБА_7, який с поважних причин не проживає в квартирі, оскільки проходить строкову службу в армії.      

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає рішення суду законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

          На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 317,319  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_9 відхилити.

           Рішення Красноперекопського міськрайонного суду від 2 квітня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

            Судді: