№2-147/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

03 серпня  2010 року  Залізничний районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді  -  Уржумової Н.В.

при секретарі – Щировій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  визнання недостовірною та спростування інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа по справі Військовий Комісаріат Автономної Республіки Крим,-

в с т а н о в и в:                                                                  

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 та уточнивши і доповнивши позовні вимоги просив суд: визнати недостовірною інформацію, яка викладена в заяві ОСОБА_2 на ім'я Міністра Оборони України від 16 листопада 2007 року щодо вчинення ОСОБА_1 посадового злочину, а також інформацію про те, що «мене може перевіряти тільки військова прокуратура, а юрисконсульт - не прокурор», а також, що «коли частина громадян може увійти до кабінету військового комісара АРК та на деяких невідомих мені принципах може заінтересувати військового комісара АРК у відзивах апеляційних скарг...це не служба, це можливо військовий бізнес, або інші неправомірні діяння», а також що «в військовому комісаріаті АРК почалась епоха відзивів апеляційних скарг, а також епоха усунення юрисконсульта ВК АРК від представництва в судових засіданнях апеляційних судів АРК», а також те, «що я був незадоволений службовою діяльністю ОСОБА_2, так як внаслідок став чинити на нього моральний тиск», інформацію про те, що «у 21 столітті, а саме в військовому комісаріаті АРК доводиться боротись за елементарні права, а саме за право на освітлення», а також те, що «завжди повинна бути винна особа, яка чомусь не виконувала в повному обсязі свої обов'язки», а також, що «у випадку винесення рішень суду не на користь ВК АРК завжди повинна бути винна особа»; визнати недостовірною і образливою для позивача інформацію про те, що «у ОСОБА_2 разом знайшлась така купа особистих та неособистих недоліків, що його слід негайно звільнити або потрібно розстріляти на фоні стіни будівлі військомату»; зобов'язати відповідача спростувати вищевказану інформацію шляхом направлення письмового спростування Міністру Оборони України, начальнику Генерального штабу ЗС України, командуванню Південного оперативного командування, всьому особовому складу Військовому комісаріату АРК; визнати недостовірною інформацію, яка викладена в заяві ОСОБА_2 на ім'я Міністра Оборони України від 22 грудня 2007 року щодо зловживання ОСОБА_1 своїм посадовим становищем та вчинення злочину, передбаченого ст. 426 КК України, нанесенні державі збитку в розмірі біля 250000 грн., а також інформацію про те, що позивач по справі є «непотопляємим генералом, у мене є високі покровителі, і що навіть Генеральний штаб ЗС України не в змозі прийняти заходи щодо захисту інтересів держави»; зобов'язати відповідача спростувати вищевказану інформацію шляхом письмового спростування Міністру Оборони України, начальнику Генерального   штабу   ЗС   України,   начальнику   Головного   управління Військової  служби правопорядку ЗС України, начальнику  Кримського територіального управління Військової служби правопорядку;  визнати недостовірною інформацію, яка викладена у зверненні  ОСОБА_2 від 21 листопада 2007 року до народного депутату Калюжного В.А. щодо зловживання ОСОБА_1 своїм посадовим становищем та вчинення посадового злочину, а також інформацію про те, що «коли частина громадян може увійти до кабінету військового комісара АРК та на деяких невідомих мені принципах може заінтересувати військового комісара АРК у відзивах апеляційних скарг…це не служба, це можливо військовий бізнес, або інші неправомірні діяння»; зобов’язати відповідача спростувати вищевказану інформацію шляхом письмового спростування народного депутату Калюжному В.А.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, яка завдана його неправомірними діями, що полягають в розповсюдженні недостовірної інформації в розмірі 01 грн. 00 копійок; стягнути з відповідача на користь позивача  матеріальну шкоду, яка завдана його неправомірними діями, а саме витрати на лікування в розмірі 17 грн. 60 копійок; стягнути з відповідача на користь військового комісаріату АРК матеріальну шкоду, яка завдана його неправомірними діями, а саме кошти за проїзд до місця відрядження в м. Київ та в зворотному напрямку у розмірі 1155 грн. 87 копійок. Заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень та доповнень мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу в ЗС України в військовому званні генерал-майор, на посаді військового комісара АРК. До кінця листопада 2007 року на посаді помічника військового комісара АРК з правової роботи проходив службу майор юстиції ОСОБА_2 Наприкінці листопада 2007 року ОСОБА_2 подав Міністру Оборони України заяву про зловживання ОСОБА_1, на його думку, своїми посадовими повноваженнями під час проведення претензійно-позовної роботи. Відповідно до рішення Міністра Оборони України від 24.11.2007 року начальнику Генерального штабу ЗС України вимагалось заслухати ОСОБА_1 та майора юстиції ОСОБА_2 щодо перевірки достовірності поданої останнім заяви. З цією метою позивача по справі було викликано до Генерального штабу ЗС України м. Київ на співбесіду. На зазначену  співбесіду ОСОБА_1 було викликано 25 листопада 2007 року, у вихідний день, у зв'язку з чим він був вимушений перервати відпочинок, який проводив поза межами Сімферопольського гарнізону разом із своєю сім'єю та виїхати в м. Київ. Проїзд до місця відрядження проводився за рахунок коштів військового комісаріату АРК. Під час співбесіди з генералом армії Кириченком С.О. ОСОБА_1 отримав інформацію про те, що помічник військового комісара АРК з правової роботи майор юстиції ОСОБА_2 подав до Міністра Оборони України заяву про зловживання ОСОБА_1 своїми посадовими повноваженнями. Крім того, у заяві ОСОБА_2 містилася інформація, яка принижувала  честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 Зокрема, це твердження про те, що між ним і відповідачем по справі проводилася боротьба за право військового комісаріату АРК на апеляційне оскарження судових рішень та того факту, що у випадку винесення рішень суду не на користь комісаріату завжди повинна бути винна особа. В кінці скарги ОСОБА_2 містилася інформація, яка є образливою на думку позивача, а зокрема про те, що ОСОБА_2 слід «негайно звільнити або потрібно розстріляти на фоні стіни будівлі військомату». Також ОСОБА_2 написав Міністру Оборони України заяву про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 423 КК України. Перевірку  заяви проводило Кримське територіальне управління Військової служби правопорядку. Таке ж звернення ОСОБА_2 адресував народному депутату України Калюжному В.А. Вказане звернення Калюжний В.А. направив для його перевірки до військової прокуратури ВМС України. Про перевірку зазначених заяв відповідача та про їх суть стало відомо всьому особовому складу військового комісаріату АРК, підлеглі з підозрою ставились до ОСОБА_1, як свого начальника, у зв'язку з чим неправомірними діями ОСОБА_2 було принижено честь, гідність та ділову репутацію позивача по справі. Також 22.12.2007 року ОСОБА_2 подав на ім'я Міністра Оборони України заяву в порядку ст.115 Дисциплінарного Статуту ЗС України про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 426 КК України. Перевірку зазначеної заяви проводило Кримське територіальне управління Військової служби правопорядку, як внаслідок цього за результатами перевірки було відмовлено в порушенні відносно ОСОБА_1 кримінальної справи. На підставі викладеного та з посиланням на ст. ст. 3, 32, 55,68 Конституції України, ст.ст. 270,273, 277 ЦК України, Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 2-5; 30-32; 70-71; 168).

    Представник позивача ОСОБА_5, діючий на підставі довіреностей (а.с.144; 145) підтримав заявлені позовні вимоги та з підстав,  викладених у позовній заяві та письмових поясненнях,  просив суд їх задовольнити у повному обсязі.  Як представник ВК АРК також вважав позовні вимоги ОСОБА_1 цілком обґрунтованими.

    Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі за необґрунтованістю, зазначаючи при цьому,  що,  звертаючись до Міністра оборони України та народного депутата України, він реалізовував своє конституційне  право ( як військовослужбовець та громадянин) на звернення до зазначених осіб  на висловлювання своєї особистої думки та судження, повідомляв   про певні події та обставини, які просив перевірити суб’єктів звернення, не допускаючи при цьому ніяких образливих висловлювань до адреси ОСОБА_1, що могли б принизити честь та гідність позивача.

        Заслухавши доводи представника позивача та третьої особи, заперечення відповідача, дослідивши у судовому засіданні матеріали цивільної справи, а також інші наявні по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та спростування інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу в ЗС України в військовому званні генерал-майор, на посаді військового комісара АРК.

16 листопада 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Міністру Оборони України (вх..К-8336 від 22.11.2007 року) із заявою про зловживання ОСОБА_1 своїми посадовими повноваженнями під час проведення претензійно-позовної роботи та просив провести перевірку зазначених у заяві фактів (а.с. 14-18).

Згідно з рішенням Міністра Оборони України від 24.11.2007 року,  начальника Генерального штабу ЗС України було зобов’язано заслухати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та перевірити  достовірність поданої останнім заяви від 15.11.2007 року.

У грудні 2007 року відповідно до наказу начальника генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України генерала армії Кириченка С.О. за №208 від 01.12.2007 року «Про проведення службового розслідування» (а.с.19) до військового комісаріату АРК прибула комісія, яка проводила службове розслідування щодо перевірки заяви відповідача по справі - ОСОБА_2

21.11.2007 року ОСОБА_2 звернуся  до народного депутата України Калюжного В.А.  із зверненням про зловживання власними повноваження військовим комісаром АРК під час проведення претензійно-позовної роботи у військовому комісаріаті АРК та просив депутата розглянути його звернення та звернутися  до Міністра оборони України з депутатським запитом з метою захисту інтересів держави та припинення зловживань владою військовим комісаром АРК генерал-майором ОСОБА_1  (а.с.55-59).

Вказане звернення Калюжний В.А. направив для  перевірки до військової прокуратури ВМС України.

За результатами проведення перевірки, 18.01.2008 року військовою прокуратурою ВМС України та 21.01.2008 року Кримським територіальним управлінням Військової служби правопорядку були винесені постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1

Пізніше,  22.12.2007 року ОСОБА_2, у  порядку ст.115 Дисциплінарного Статуту ЗС України, подав на ім'я Міністра Оборони України заяву (вх..К-9236 від 29.12.2007 року) про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 426 КК України (а.с. 188).

Постановою тво начальника відділу провадження та контролю дізнання –заступника  начальника Кримського територіального  управління Військової служби правопорядку майора юстиції Стельмаха Г.Г. від 21 січня 2008 року за результатами перевірки, проведеної за зверненням громадянина ОСОБА_2 до Міністра оборони України від 22.12.2007 року, у порушенні  кримінальної справи за фактом зловживання владою або службовим становищем генерал-майором ОСОБА_1 було відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України – за відсутністю ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 423 КК України ( а.с.11-12).

За результатами перевірки було відмовлено у  порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 було відмовлено.  

Перевіряючи обґрунтованість доводів позовних вимог ОСОБА_1, суд дійшов до наступних висновків.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці  2 пункту 16 своєї постанови за № 1 від  27 лютого 2009 року  « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» «Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації».

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення ч.1 ст. 7 ЦК УРСР від 10.04.2003 року  межі допустимої інформації щодо посадових  (службових) осіб, яким є і позивач по справі ОСОБА_1, що є військовим комісаром, можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

На думку суду, звернення ОСОБА_2 від 16.11.2007 року та від 22.12.2007 року до посадової особи, що очолює державний орган – Міністра оборони України  із  заявою про неправомірні дії Військового комісару АРК або з заявою-повідомленням про злочин,  як до особи  (органу),  що за законом наділена владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, як то доручення проведення службового розслідування або перевірки, на думку суду,  не може розцінюватися як поширення неправдивих відомостей, а є нічим іншим як реалізацією особою своїх конституційних прав.

Зазначені висновки суду підтверджуються і змістом  вищезазначених звернень ОСОБА_2 з якого убачається, що метою їх подання було повідомлення компетентній особі про певні обставини. При цьому заявник, виражаючи своє особисте,  суб’єктивне ставлення до цих обставин, просить суб’єктів звернення вжити заходи реагування та провести перевірку.  

До того ж,  зазначені ОСОБА_2 у заяві  від 16.11.2007 року певні обставини  були предметом  перевірки  комісії,  призначеної відповідно до наказу начальника Генерального штабу від 01.12.2007 року №208 і частково знайшли своє підтвердження у висновках цієї комісії, викладених  в акті службового розслідування, затвердженому 12.12.2007 року ( а.с. 197-205).

Прийняття постанов про відмову у порушенні кримінальної справи за заявами-повідомленнями  ОСОБА_2 про злочин, на думку суду, також не може розцінюватися судом як поширення недостовірних відомостей.

З аналогічних підстав, не може розцінюватися як поширення неправдивих відомостей і звернення ОСОБА_2 до народного депутата України Калюжного В.А.

Факт подальшого направлення звернення ОСОБА_2 народним депутатом  для проведення перевірки до військової прокуратури у рамках ст. 97 КПК України,   не може бути підставою для покладення на ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності по спростуванню зазначеної інформації, яку особисто він, не поширював.

Крім того, як убачається зі змісту звернень ОСОБА_2, наведені в них висловлювання, спростувати які вимагає позивач у первісній та доповнених позовних заявах  «мене може перевіряти тільки військова прокуратура, а юрисконсульт - не прокурор «коли частина громадян може увійти до кабінету військового комісара АРК та на деяких невідомих мені принципах може заінтересувати військового комісара АРК у відзивах апеляційних скарг...це не служба, це можливо військовий бізнес, або інші неправомірні діяння», «в військовому комісаріаті АРК почалась епоха відзивів апеляційних скарг, а також епоха усунення юрисконсульта ВК АРК від представництва в судових засіданнях апеляційних судів АРК», «що я був незадоволений службовою діяльністю ОСОБА_2, так як внаслідок став чинити на нього моральний тиск», «у 21 столітті, а саме в військовому комісаріаті АРК доводиться боротись за елементарні права, а саме за право на освітлення», що «завжди повинна бути винна особа, яка чомусь не виконувала в повному обсязі свої обов'язки»,«у випадку винесення рішень суду не на користь ВК АРК завжди повинна бути винна особа»; «у ОСОБА_2 разом знайшлась така купа особистих та неособистих недоліків, що його слід негайно звільнити або потрібно розстріляти на фоні стіни будівлі військомату» є оціночними судженнями відповідача, критичною оцінкою певних обставин та подій.

Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України.

Це право закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції є складовою частиною національного законодавства.

Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають прав направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів,що зобов’язані розглянути ці звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

З урахуванням усього вищевикладеного у сукупності, враховуючи положення ст. ст. 34, 40  Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_2 до цивільно-правової відповідальності за оціночні, критичні судження, які ґрунтувалися на його особистому переконанні та не носило характеру поширення негативних відомостей про позивача та вважає за необхідне у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про  визнання недостовірною та спростування інформації, відшкодування шкоди.

Також суд вважає не заснованими на вимогах закону і позовні вимоги ОСОБА_1І про стягнення з ОСОБА_2 на користь третьої особи по справі - ВК АРК суми витрат на відрядження, що були виплачені ОСОБА_1 у зв’язку із викликом до м. Києва при проведенні перевірки за зверненням ОСОБА_2, оскільки суб’єктом звернення до суду з такими позовними вимогами ( за наявністю спора про це)  може бути лише ВК АРК або особа (особи),  які за законом або дорученням мають право звертатися до суду від імені цього органу.

Але ж предметом розгляду та вивчення суду по розглядуваній справі є спір, що виник з приводу порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1, які, на його думку,  були допущені ОСОБА_2

Тому ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2  у цієї частині слід відмовити за відсутністю права вимоги.        

На підставі  статей 24, 40 Конституції  України,  ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 276, 277, 297 Цивільного Кодексу України, керуючись статтями 9,  

10, 11, 60, 212-215, 218, 294  Цивільного процесуального Кодексу України,  суд,  -

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог  до ОСОБА_2 про  визнання недостовірною та спростування інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя