Справа №22ц-4179/10 Головуючий в суді І інстанції Островська О.О.
Категорія 01,57 Доповідач в суді 11 інстанції Березовенко Р.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Юровської Г.В.,
суддів: Березовенко Р.В., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання відмови у перерахунку грошової допомоги на оздоровлення неправомірною та зобов’язання проведення виплати недоотриманої суми.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_3 недоплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1880 гривень.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої групи захворювання, пов»язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – п»ять мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановою КМ України, суперечить вимогам ст.48 Закону та іншим нормам Законів.
Зазначена допомога на оздоровлення виплачується управлінням соцзахисту населення в тих розмірах, які встановлені постановою КМ України від 26 липня 1996 року за № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період до 2005 року, та постановою КМ України від 12 липня 2005 року за № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 2005 року.
Судом встановлено, що відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проведена за 2007 рік в розмірі 120,00 грн., які ним були отримані, згідно платіжної відомості за квітень 2007 року.
Ст.95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків.
Але законами про Державний бюджет України на відповідні роки розмір вказаної допомоги не визначений, як наприклад, розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Крім того, ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надає КМ право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення, встановленої цим Законом.
Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Слід зазначити, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Але за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме, що дію положень ст. 48 вказаного Закону зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно п. 71 з Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік".
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд обґрунтовано вважав, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України.
Разом з цим, визначені постановою КМ № 836 розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися тривалий час незмінними, хоча розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався, а з 2005 року постановою КМ № 562 розмір цієї допомоги був змінений, але всупереч ст.48 Закону він також визначений у твердій грошовій сумі, не змінювався цей розмір КМ України і на 2007 рік.
Крім того, відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Судом враховуються, також, ті обставини, що виплату вказаної допомоги позивачу було проведено за 2007 рік в розмірі 120,00 грн., які ним були отримані, згідно платіжної відомості за квітень 2007 року, про що вказано вище в постанові, а за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто, в даному випадку з 09.07.2007 року.
Отже, враховуючи наведене, управління соцзахисту населення повинно було виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення конкретної суми в розмірі 1880 грн., як різницю між фактично виплаченою сумою та належною сумою відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік, оскільки суд не вправі визначати розмір грошової суми, яку належить нарахувати та виплатити позивачу, в зв’язку з тим, що вчинення цієї дії є виключною компетенцією тільки управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування постанови суду від 01 серпня 2008 року та ухвалення нового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2008 року, в частині зобов’язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області виплатити ОСОБА_3 одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 1880 грн., скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області в частині зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області виплатити ОСОБА_3 одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 1880 грн.
В іншій частині п останову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2008 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців.
Головуючий:
Судді: