Справа № 22ц-6244/10 Головуючий у 1 інстанції Божок С.К.
Категорія 01, 57 Доповідач в суді 2 інстанції Березовенко Р.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Юровської Г.В.,
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі: Михайлюку М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про зобов»язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю, про визнання дій відповідача неправомірними, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області про стягнення недоотриманої суми щомісячної доплати за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю за період 1999-2008 роки в розмірі 27 403,72 грн. В судовому засіданні позивачка збільшила свої позовні вимоги та просила зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоотриману суму щомісячної грошової допомоги за період з січня 1999 року по травень 2009 року у розмірі 31 367,07 грн.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області провести перерахунок доплати ОСОБА_2 . , згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю , встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати щомісячно за період з січня 1999 року по травень 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований в Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області , як працююча в зоні посиленого радіологічного контролю.
Згідно довідки № 95 від 04 листопада 2008 року позивачка працює у ВАТ «Димерське АТП» на посаді заступника головного бухгалтера (а.с.12).
Згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28 лютого 1991 року та п.2 Постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року проводиться доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.
Щомісячна доплата працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю виплачується громадянам за місцем їх проживання органами УПСЗН. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати за Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки та підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн.
ОСОБА_2 , оспорюючи дії відповідача, вважала, що вона отримувала доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2008 рік були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за №10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивачка має право на перерахунок доплати за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі передбаченому Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік".
ОСОБА_2 має право на доплату за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі заробітної плати, передбаченої ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" починаючи з 22 травня 2008 року (з дати винесення рішення № 10- рп Конституційним судом України) в розмірі визначеному в Законах про державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка дізналася про порушення своїх прав з моменту отримання листа УПСЗН Вишгородської РДА (а.с.9) від 08.01.2009р. № 4 про відмову здійснити перерахунок доплату працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю , а до суду вона звернулася 12.03 .2009р., тобто в межах річного строку звернення до адміністративного суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Суд першої інстанції, з урахуванням вище викладеного, прийшов до неправильного висновку про задоволення позовних вимог починаючи з січня 1999 року по квітень 2008 рік, оскільки позивачкою пропущено річний строк звернення до адміністративного суду.
Разом з тим поновляючи позивачці строк звернення до суду та зобов’язуючи відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаної вище доплати за період з січня 1999 року по травень 2009 року, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що позивачка не пропустила строк звернення до суду і підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до суду не вбачає.
Однак погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає, що зазначені судом обставини не можуть вважатися поважними, а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 серпня 2008 року № 10 – рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет" на відповідні роки, зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, позовні вимоги позивачки, яка подала позов у березні 2009 року, врахувавши її клопотання про збільшення позовних вимог з січня 1999 року по травень 2009 року , повинні бути задоволенні згідно вимог ст.99 КАС України.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області про зобов»язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю, про визнання дій відповідача неправомірними - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – скасуванню в частині періоду нарахування доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307,308, 315,317, 319 колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області 12 червня 2009 року в частині зобов»язання Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області нарахувати ОСОБА_2 недоотриману доплату працюючої в зоні посиленого радіологічного контролю з січня 1999 року по квітень 2008 рік скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА Київської області провести перерахунок доплати ОСОБА_2 за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її в розмірі однієї мінімальної заробітної плати визначеної відповідною статтею Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 травня 2009 року.
В решті постанову Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і окарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: