Справа № 22ц-2898/2010 Головуючий в суді І інстанції Галаган В.І.
Категорія 01, 57 Доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Юровської Г.В.,
суддів: Березовенко Р.В., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 04 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до Ржищівського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2008 року по даний час, з послідуючим перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної пенсії за віком .
Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 04 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті додаткової пенсії ОСОБА_3 неправомірними, зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області , являється евакуйованою у 1986 році із зони відчуження у зв»язку з аварією на Чорнобильській АЕС та відноситься до 2-ї категорії потерпілих, тому отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до паспорта позивачки вона зареєстрована та постійно проживає у м. Ржищів та має статус потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.1).
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст. 51 цього Закону передбачено, що особам віднесеним до категорії 2 встановлюється додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась пенсія відповідно до вимог постанови КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" в розмірі 19 грн. 91 коп.
ОСОБА_3, оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувала додаткову пенсію значно нищу, ніж це передбачено ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" , суперечить ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та Законами України, оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними п.28 розділу 11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими були внесені зміни в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема в ст.51.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Суд першої інстанції не взяв до уваги ч. 2 ст. 99 КАС України, якою встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням того, що представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги, починаючи з 22 травня 2008 року, не врахувавши вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, так як позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася до суду лише 05 січня 2010 року, що підтверджується вхідним штампом на позовній заяві (а.с.2).
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що с уд першої інстанції, з урахуванням вище викладеного, прийшов до неправильного висновку про задоволення позовних вимог з 22 травня 2008 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачка не просила про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом; позовні вимоги позивачки, яка подала позов у січні 2010 року, повинні бути задоволенні згідно вимог ст.99 КАС України.
За таких підстав апеляційна скарга Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 04 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю - підлягає задоволенню частково , а постанова суду першої інстанції – скасуванню в частині періоду нарахування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Ржищівського міського суду Київської області від 04 лютого 2010 року, в частині зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області, починаючи з 22 травня 2008 року, провести перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну здоров»ю згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 05 січня 2009 року по 05 січня 2010 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
В іншій частині п останову Ржищівського міського суду Київської області від 04 лютого 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців.
Головуючий:
Судді: