УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    9 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Белинчук Т.Г.

Суддів Летягіної О.В.

при секретарі Ісаєва Г.А.

Фінайкіній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, третя Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 березня 2010 року,                                                    

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, третя Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, яке належало її сестрі.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що при складенні заповіту на ім’я  ОСОБА_6 заповідач за станом здоров'я не міг усвідомлювати значення своїх дій, та керувати ними.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 березня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала  апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та  матеріального права. Вказує, що  до складання заповіту на її ім’я, заповідач склала заповіт на ім’я ОСОБА_7, тобто, якщо суд визнає заповіт на ОСОБА_6 недійсним, то відповідно до ч.4 ст. 1254 ЦК України, дія попереднього заповіту відновляється. Зазначає, що з позовом до неї повинна була звернутися ОСОБА_7 Також, вказує, що вони не згодні з висновком експерту, який був взятий в основу рішення суду.

Дослідивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості  позовних вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

31.01.2005 року нотаріусом третьої  Сімферопольської державної нотаріальної контори Чернявською Н.О. посвідчено заповіт ОСОБА_8 за реєстром № 1-66, яким все своє майно вона заповідає ОСОБА_7

Відповідно до заповіту ОСОБА_8, від 23.05.2005 року, що посвідчений нотаріусом Чернявською Н.О. за реєстром  № 1-1693, все своє майно вона заповідає ОСОБА_6. Як зазначено у заповіті його складено з її слів у присутності обраних ОСОБА_15, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У зв’язку з похилим віком та слабістю рук заповідача, заповіт, за особистим проханням ОСОБА_8 підписала ОСОБА_13

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_5 і  ОСОБА_6

07.06.2006 року державним нотаріусом третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори Чернявською Н.О, видане свідоцтво на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 на спадкове  майно – квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_6

Згідно акту  посмертно судово - психіатричної експертизи № 995 від 27.07.2009 року, у ОСОБА_8 спостерігався органічний розлад особистості, внаслідок перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу. За своїм психічним станом ОСОБА_8 у момент складання заповіту ( 23.05.2005 року) не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

 Ч.2 статті 203 ЦК України  передбачається, що особа, яка вчиняє право чин, повинна  мати необхідний обсяг цивільної  дієздатності.

  Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки на момент складання заповіту ОСОБА_8 23.05.2005 року не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати своїми діями, що підтверджено актом судово – психіатричної експертизи № 995 від 27.07.2009 року та поясненнями експерту ОСОБА_14

   З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення  постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування немає.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і по справі постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до положень статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги .

        На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314,  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 березня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

            Судді: