Справа № 22ц-3268\2010 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповал З.О.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

16 серпня  2010 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді Бойко О.В.,

суддів – Шевченка В.М., Редьки А.Г.,

при секретарі – Пільгуй Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою управління пенсійного фонду України у Щорському районі на рішення Щорського  районного суду Чернігівської області від 18 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Щорському районі Чернігівської області про перерахунок та виплату пенсії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 18 червня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Щорському районі Чернігівської області про перерахунок та виплату пенсії, зобов'язано управління пенсійного фонду України у Щорському районі Чернігівської області перерахувати ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням мінімальної пенсії за віком протягом даного періоду відповідно до ст.ст.49,50,53,54 Закону ”Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 22 травня 2008 року.

В апеляційній скарзі управління пенсійного фонду України у Щорському районі Чернігівської області просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким  відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1,  оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.

    Позивач ОСОБА_1 зазначене рішення суду першої інстанції не оскаржує.

    Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, апеляційна скарга управління пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області не може бути задоволена.

    По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання,  пов’язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.

    Відповідно до ст. 49 Закону ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.

    Відповідно ст. 50 Закону ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема, інвалідам 2 групи - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

    Таким чином, позивач має право на призначення пенсії у розмірі, не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік,  та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком і відповідно до ст. 53 даного Закону ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплата додаткової пенсії здійснюється незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

    Безпідставними є доводи управління пенсійного фонду, що зміни до Державного бюджету України на 2009 рік на фінансування таких витрат не вносились, оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків у відсутність бюджетних коштів. Безпідставними є також посилання управління пенсійного фонду на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки рішенням суду не покладено обов’язок на відповідача про проведення виплат з його власних джерел фінансування. Щодо застосування відповідачем постанови КМ України №530 від 28 травня 2008 року „Про деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян”, то апеляційний суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому вважає, що такі доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Положення ч.3 ст. 38 Закону „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру  пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 ст.38 Закону „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування”.

    Зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги управління пенсійного фонду і не дають підстав для її задоволення.

    Суд першої інстанції правильно встановив, що при визначенні розміру пенсії позивачеві, застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 ”Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка істотно звужує обсяг встановлених прав.

    Судове рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування або зміни.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд  

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України у Щорському районі Чернігівської області відхилити, а рішення Щорського  районного суду Чернігівської області від 18 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та у касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий:                     Судді: