ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.08.2006 року Справа № 15/10
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Бойченка К.І.
Парамонової Т.Ф.
Секретар судового засідання: Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача Комар А.Ю., представник по довіреності
№ 220/Д-480 від 13.12.2005;
від відповідача Чипізубова І.А., представник по довіреності
№ 59 від 01.11.2004;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення
господарського суду Луганської області
від 26.06.2006
по справі № 15/10
(головуючого судді Пономаренко Є.Ю.,
суддів Седляр О.О.,
Яресько Б.В.)
за позовом Міністерства оборони України
до відповідача Хімічного казенного об’єднання
імені Г.І. Петровського
про стягнення 5 297 114 грн. 28 коп.
Дана справа розглядалась у судовому засіданні 10.08.2006, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у цьому судовому засіданні було оголошено перерву до 14 годин 00 хвилин 17.08.2006.
ВСТАНОВИВ:
Міністерство оборони України звернулося з позовною заявою до господарського суду Луганської області про стягнення з Хімічного казенного об’єднання імені Г.І. Петровського:
- заборгованості за невиконані роботи за державним контрактом з оборонного замовлення (за кошти державного бюджету України) №229/Д/10 від 20 вересня 2004 року у розмірі 807871 грн. 86 коп.;
- штрафу у розмірі 7% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання зобов’язань – 279618 грн. 36 коп.;
- пені у розмірі 0,1% за порушення строків виконання зобов’язань –419427 грн. 54 коп.;
- пені у розмірі 0,5% за порушення строків виконання зобов’язань – 3790196 грн. 52 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 26.06.2006 у справі №15/10 (головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Седляр О.О., Яресько Б.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції посилався на те, що позивач не навів належного нормативного обґрунтування та не надав документального підтвердження стягнення з відповідача грошових коштів, як боргу.
Крім того, місцевий господарський суд зробив висновок, що по контракту №229/Д/10 від 20 вересня 2004 року (далі - Контракт) не наступив строк виконання відповідачем зобов’язань по виконанню робіт за другим етапом, оскільки позивач, не надав суду належних доказів виконання у повному обсязі та належним чином своїх зобов’язань передбачених п.п.3.2, 3.3 Контракту, тобто допустив прострочення виконання зобов’язання зі свого боку.
Не погоджуючись з даним рішенням, Міністерство оборони України, позивач у справі, звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 10.07.2006 №241/9/404, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2006 у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті зазначеного рішення порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивач зазначив, що посилання місцевого господарського суду при вирішені спору на норму ч.1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України є безпідставним та свідчать про неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №551-008 від 28.04.2004 Хімічному казенному об’єднанню імені Г.І. Петровського було встановлено вартісні та кількісні показники державного оборонного замовлення, які потім конкретно були визнанні йому в державному Контракті.
Відмовляючи позивачу в стягненні з відповідача основної заборгованості по Контракту, судом не було надано ніякого правового обґрунтування. Дана заборгованість підтверджується Протоколом погодження договірної ціни Етапу I від 29.12.2004 та Протоколом погодження договірної ціни Етапу II від 14.07.2005, які були затверджені позивачем, у відповідності до Протоколу погодження лімітної ціни на роботи по утилізації реактивних снарядів М-21 ОФ (Додаток 7 до Контракту).
Скаржник, посилаючись на ч. 1 ст. 6 Закону України „Про державне оборонне замовлення”, вважає, що збитки, які завдані Міністерству оборони України відносяться до прямих збитків державі, оскільки відповідачу був перераховано аванс у розмірі 100 % вартості робіт, а саме 4999896 грн. 00 коп. (платіжні доручення №229/6/19 від 19.11.2004 та №229/6/31 від 10.12.2004), а фактично прийнято Позивачем робіт на суму 4192024 грн. 14 коп.
Відповідач – Хімічне казенне об’єднання імені Г.І. Петровського, м. Петровське Луганської області, відзивом від 10.08.2006 №2818-юр. з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.07.06 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення господарського суду Луганської області від 26.06.06 по справі №15/10 призначена судова колегія у складі: Баннова Т.М. - суддя – головуючий, Бойченко К.І. , Єжова С.С. – судді.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.08.06 у справі №15/10 здійснено заміну у складі колегії суддів. Виключено зі складу колегії головуючого суддю Баннову Т.М. та суддю Єжову С.С., введено до складу колегії головуючого суддю Медуницю О.Є. та суддю Парамонову Т.Ф.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.09.2004 між сторонами по даній справі укладено державний контракт №229/Д/10 з оборонного замовлення (далі - Контракт) (а.с.8-22, Т.1).
Відповідно до п.1.1 Контракту позивач замовив, а відповідач зобов’язався, з дотриманням необхідних заходів безпеки, виконати роботи з утилізації пострілів до реактивних систем залпового вогню, непридатних для використання і зберігання.
У додатку №1 до Контракту визначені номенклатура та кількість виробів (боєприпасів, що підлягають утилізації) (а.с.15,Т.1).
Пункт 4.1. Контракту передбачає, що вартість робіт з утилізації виробів складає 4 999 896 грн.
Відповідно до п. 4.4 Контракту, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №2 від 30.12.2004, замовник здійснює попередню оплату вартості робіт у розмірі 100 % (а.с.33,Т.1).
У виконання п. 4.4 Контракту позивач перерахував грошові кошти, що підтверджено платіжним дорученням від 19.11.2004. №229/6/19 на суму 624 987 грн. та платіжним дорученням від 10.12.2004 №229/6/31 на суму 4 374 909 грн. (а.с.36,38,Т.1).
У календарному плані виконання робіт додаток №1 до додаткової угоди №2 від 30.12.2004 до Контракту сторонами передбачені етапи та строки виконання робіт (а.с.35,Т.1).
Розділом 3 Контракту сторонами регламентовано порядок приймання робіт.
Згідно п. 3.1. Контракту виконання робіт по кожному етапу підтверджується оформленням акту прийому - здачі виконаних робіт.
Як свідчать матеріали справи, за результатами виконання Контракту сторонам складено:
- акт №1 прийому – здачі виконаних робіт етапу 1 від 29.12.2004, яким підтверджується виконання робіт з утилізації боєприпасів у кількості 10 000 шт. (а.с.40,Т.1);
- акт №2 прийому – здачі виконаних робіт етапу 2 (а.с.45,Т.1).
Відповідно до п. 3.2. Контракту замовник (позивач у справі) зобов’язаний протягом місяця, після підписання акту прийому - здачі етапу робіт, організувати вилучення з території відповідача елементів, що утворилися внаслідок виконання робіт.
Позивач після підписання акту прийому-здачі першого (як і другого) етапу робіт не виконав належним чином – у встановлений строк та у повному обсязі зобов’язання передбачені п. 3.2. контракту.
Згідно п. 3.3. контракту замовник зобов’язаний прийняти рішення щодо утилізації балістичних парохів не пізніше 31.12.2004. Додатковими угодами до контракту строк виконання вказаного зобов’язання позивачем не змінено.
Тому, позивач до 31.01.2005 зобов’язаний був вилучити з території відповідача продукти утилізації, тим самим забезпечивши можливість використання складських приміщень для збереження продуктів утилізації що утворюватимуться в подальшому.
Зазначене зобов’язання щодо прийняти рішення з утилізації балістичних парохів позивачем не виконано, ні у встановлений Контрактом строк, ні на час вирішення спору в суді першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач створив ситуацію змушеного простою відповідача при виконанні ним Контракту.
Відповідач неодноразово звертався до позивача з приводу необхідності виконання останнім своїх зобов’язань за Контрактом з метою продовження робіт відповідачем.
У зв’язку з тим, що позивач не вчинив дії передбачені п.п. 3.2, 3.3. контракту відповідач був позбавлений можливості виконати своєчасно роботи з утилізації пострілів до реактивних систем залпового вогню за другим етапом згідно Контракту, забезпечуючи при цьому дотримання необхідних заходів безпеки, що є обов’язковою передумовою таких робіт та передбачено п. 1.1 контракту.
Неможливість виконання робіт з утилізації боєприпасів також підтверджується актом від 10.02.2005 (Т.1, а.с.147), складеним за участю представників відповідача, військового представництва Міністерства оборони №3087 та головних державних інспекторів теруправління Держнаглядохоронпраці по Луганській області, а також підтверджується виданим на підставі даного акту Луганською інспекцією державного нагляду в хімічній промисловості приписом №11 від 10.02.2005.
У зазначеному акті зокрема вказується наступне. Склади та виробничі приміщення цеху №4 завантажені балістичними пороховими зарядами вище встановлених норм завантаження. Луганською інспекцією державного нагляду в хімічній промисловості у зв’язку з перевантаженням видано припис №11 від 10.02.2005 про заборону подальшого приймання порохових зарядів до сховищ базисних складів до усунення перевантаження. Утворилася критична ситуація по забезпеченню виконання умов контракту на ХКО ім. Петровського. Неодноразові звернення ХКО ім. Петровського до Міноборони України по обов’язковому виконанню п. 3.3. контракту з вирішення питання подальшої утилізації порохових зарядів залишилися без відповіді.
Договір є обов’язковим для виконання сторонами; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства (ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України).
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, чи випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України).
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України).
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що перший етап робіт виконано відповідачем вчасно, в повному обсязі, відповідно до умов державного Контракту, що підтверджується актом №1 від 29.12.2004, в тому числі примітками до нього.
Позивач не виконав свої обов’язки передбачені п.п.3.2, 3.3 Контракту, тому виконання відповідачем зобов’язання з утилізації боєприпасів є відстроченим на час прострочення позивача (до виконання ним умов п.п. 3.2., 3.3. Контракту).
Враховуючи сказане вище, судова колегія погоджується із думкою місцевого господарського суду, що вимоги позивача в сумі 807871 грн. 86 коп., визначені позивачем як заборгованість за невиконані роботи за Контрактом, є необґрунтованими також з тих обставин, що у відповідача відсутні грошові зобов’язання за Контрактом, позивач не відмовився від виконання відповідачем Контракту, тому вказана сума не може бути стягнута ні як борг, ні як збитки, оскільки виконання зобов’язань сторін за Контрактом триває, тому що зобов’язання припиняється його виконанням (ст.599 Цивільного кодексу України).
Суд першої інстанції повно з’ясував обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, в тому числі щодо порядку укладення державних контрактів з оборонного замовлення.
Разом із тим скаржник не враховує, що правовідносини між ним і відповідачем є цивільно – правовими, і виконання умов Контракту є обов’язком не тільки за виконавця (відповідача), але і замовника (позивача).
Посилання скаржника на те, що умовами Контракту не передбачалося вилучення ним продуктів утилізації протирічить матеріалам справи, змісту Контракту, оскільки в п.3.2 Контракту зазначено про обов’язок замовника протягом місяця після підписання акту прийому – здачі етапу робіт, організувати вилучення з території виконавця елементів, що утворилися внаслідок виконання робіт.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, п.3.3 Контракту залишився незмінним.
Отже укладення позивачем договорів комісії щодо реалізації продуктів утилізації за Контрактом тільки 25.07.2005 підтверджує той факт, що позивач порушив умови договору.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 26.06.06 по справі №15/10 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Луганської області від 26.06.06 у справі №15/10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 26.06.06 у справі №15/10 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.Ф. Парамонова