ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
17.08.2006 року Справа № 13/293н-ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Бойченка К.І.
Парамонової Т.Ф.
Секретар судового засідання: Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від заявника Губська А.В., прокурор, посвідчення
№ 484 від 06.06.2001, прокуратури
Луганської області;
від позивача Філатова Т.Д., заступник начальника
Луганського обласного управління
юстиції, довіреність № 4-7-1746
від 27.06.2006, Кабінету
Міністрів України;
від відповідача Кісельова В.В., завідуючий юридичним
відділом, довіреність № 1/10-402
від 07.04.2006, Луганської
обласної ради;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області
на ухвалу
господарського суду Луганської області
від 03.07.06
по справі № 13/293н-ад (суддя Яресько Б.В.)
за позовом Прокурора Луганської області
в інтересах держави в особі
Кабінету Міністрів України, м. Київ
до відповідача Луганської обласної ради, м. Луганськ
про визнання протиправним та нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Луганської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганської обласної ради, м. Луганськ про визнання протиправним та нечинним рішення Луганської обласної ради №2/13 від 25.04.2006 „Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006 №295/2006 щодо російської мови на території Луганської області”.
Ухвалою від 03.07.2006 господарський суд Луганської області, посилаючись на ст.ст. 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України та п.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, закрив провадження у справі №13/293н-ад.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Луганської області від 03.07.2006 по справі № 13/293н-ад заступник прокурора Луганської області звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 17.07.2006 №05-402, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду від 03.07.2006 по даній справі скасувати та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог її заявник посилається на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 по справі № 13/293н-ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Луганської області.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 для розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Луганської області призначена судова колегія у складі: головуючий суддя – Баннова Т.М., суддя – Бойченко К.І., суддя –Парамонова Т.Ф.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2006 по справі № 13/293н-ад закінчив підготовку та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.082006 для розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Луганської області у зв’язку з відпусткою головуючого судді Баннової Т.М. її виключено із складу колегії суддів та введено головуючого суддю Медуницю О.Є.
Листом від 17.08.2006 за №4-7-2388 позивач, на підставі пункту 1 ст. 192 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомив про приєднання до апеляційної скарги заступника прокурора Луганської області.
Запереченнями від 02.08.2006 б/н Луганська обласна рада вимоги апеляційної скарги відхилила, вважає ухвалу законною та обґрунтованою, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
25.04.2006 Луганською обласною радою було прийнято рішення №2/13 “Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006 №295/2006 щодо російської мови на території Луганської області”.
Зазначеним рішенням відповідач вирішив вважати, що російська мова в Луганської області у визначенні Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин є регіональною мовою. Встановив, що Луганська обласна рада, її виконавчий комітет у своїй роботі та в офіційних документах, повідомленнях, оголошеннях використовують поряд з українською (державною) і російську – мови роботи, діловодства й документації. Доручив постійним комісіям з питань депутатської діяльності, законності та інформації й з питань освіти, культури, молоді та спорту в строк до 1 серпня 2006 року провести аналіз умов вживання російської мови на території області. На підставі вивченої мовної ситуації розробити програму розвитку української й російської мов у Луганській області й винести її на розгляд обласної ради. Запропонувати органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити право громадян звертатися до будь-яких державних, партійних судових, громадських органів, підприємств, установ і організацій як на державній, так і на російській мові. Запропонувати Верховній Раді України вжити заходів щодо забезпечення виконання Європейської Хартії регіональних мов, або мов меншин.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративного судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, рамки підсудності адміністративних спорів господарським судам обмежуються як Кодексом адміністративного судочинства України, так і Господарським процесуальним кодексом України.
У відповідності з ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатись, у тому числі, державні та інші органи у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Аналіз вищенаведених положень свідчить, що справа про визнання недійсним акту буде підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб’єктивний склад учасників відповідає ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, які породжують, змінюють або припиняють оспорюваний акт, носять господарський характер.
Відповідно до частини 4-7 статті 3 Господарського процесуального кодексу України сферу господарських відносин становлять:
- господарсько – виробничі відносини - майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності;
- організаційно - господарські відносини - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно –господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю;
- внутрішньогосподарські відносини - відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Правовідносини, щодо яких прийнято акт, який оспорюється за ним позовом прокурором, виникали не в зв’язку з господарською діяльністю, отже не є відносинами господарського характеру.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно –правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Обласна рада не є органом, що підпорядкована Кабінету Міністрів України, оскільки останній не здійснює відносно відповідача управлінські функції, в тому числі з питань мовної політики, тобто відносини між сторонами спору не є адміністративними відносинами.
Приймаючи рішення про другу регіональну мову, обласна рада базувала своє рішення не на Законі України „Про місцеве самоуправління”, а на Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, діяла в сфері соціально – політичних правовідносин, а не адміністративних і не господарських.
Питання мовної політики в Україні – це особлива ланка суспільних відносин у сфері державного управління, що регулюється законодавством України „Про мови”.
Отже, даний спір не підпадає під юрисдикцію спеціалізованих судів і повинен розглядатися в місцевому суді загальної юрисдикції.
Суд першої інстанції правомірно застосував п. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи заступника прокурора Луганської області є помилковими, оскільки скаржником не було враховано характер правовідносин між сторонами спору, предмет законодавчого врегулювання обласною радою, а також п.5.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи рішення №2/13 від 25.04.2006 Луганська обласна рада не здійснювала управлінські функції, а діяла як законодавчий орган, здійснюючи нормотворчі функції.
На підставі викладеного апеляційна скарга не може бути задоволена, рішення господарського суду має бути залишено без змін.
У судовому засіданні 17.08.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 167, 195, 196, 199 , 206, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області від 17.07.2006 №05-402 на ухвалу господарського суду Луганської області від 03.07.2006 по справі № 13/293н-ад залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 03.07.2006 по справі № 13/293н-ад залишити без змін.
Ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 по справі №13/293н-ад відповідно до ст. ст. 103, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 22.08.2006.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.Ф. Парамонова