ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
18.08.2006 року Справа № 3/257ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Бойченка К.І.
Парамонової Т.Ф.
Секретар судового засідання: Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача повноважний представник в судове
засідання не прибув;
від відповідача Зіночкін С.П., директор, паспорт
№810816 виданий Біловодськом
РВ УМВД України в Луганській області
від 09.04.1998;
Циганок Г.А., юрисконсульт, довіреність
б/н від 20.01.2006;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Сільгосптехніка”, смт. Біловодськ
Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 13.07.2006
по справі № 3/257ад (суддя Доманська М.Л.)
за позовом Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Сільгосптехніка”, смт. Біловодськ
Луганської області
про стягнення 7319 грн. 44 коп.
ВСТАНОВИВ:
Луганський обласний відділ Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Сільгосптехніка”, смт. Біловодськ Луганської області на користь державного бюджету України суми несплачених адміністративно – господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в розмірі 7319 грн. 44 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 13.07.2006 по справі № 3/257ад позов задоволений повністю.
Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області від 13.07.2006 по справі № 3/257ад Відкрите акціонерного товариства „Сільгосптехніка” звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 13.07.2006 та прийняти нове рішення про відмову позивачу у позові.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог її заявник посилається на те, що судом неправильно застосовані та порушені норми матеріального права, розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному і об’єктивному розгляді матеріалів справи.
Позивач – Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відзив на апеляційну скаргу не надав, присутність повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення).
18.08.2006 до канцелярії Луганського апеляційного господарського суду позивач подав клопотання від 17.08.2006 №03-01/3510 про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання свого представника, оскільки юрист позивача знаходиться у відпустці.
Судова колегія відхиляє зазначене клопотання, оскільки причина неявки представника не є поважною, позивач мав би забезпечити явку в судове засідання іншого представника, та оскільки вважає, що дану справу можливо розглянути у відсутності позивача за наявними матеріалами у справі відповідно до п.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 по справі № 3/257ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Сільгосптехніки”, смт.Біловодськ Луганської області.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Сільгосптехніка”, смт.Біловодськ Луганської області призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Баннова Т.М., суддя – Єжова С.С., суддя – Парамонова Т.Ф..
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 10.08.2006 по справі № 3/257ад закінчив підготовку по справі та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 18.08.2006.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Сільгосптехніки”, смт.Біловодськ Луганської області у зв’язку з відпусткою головуючого судді Баннової Т.М. та судді Єжової С.С. їх виключено із складу колегії суддів та введено головуючого суддю Медуницю О.Є. та суддю Бойченко К.І.
Учасникам судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 18.08.2006, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, першими із яких вказані верховенство права і законність.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідними дійсності та підтвердженими достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно ст.8 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту першого Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року №1035/2000, спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.
У відповідності з пунктом першим Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом дев’ятим Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
Відповідно до пункту третього пункту четвертого Положення про Фонд він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерхуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З наведеного випливає, що Відділення, звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діяло як орган державної влади при здійснені ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкт владних повноважень.
За змістом ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже суд першої інстанції обґрунтовано розглянув даний спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001 №2606-III (далі-Закон) для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого місця.
Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Отже, для відповідача – Відкритого акціонерного товариства „Сільгосптехніка” у 2005 році встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 чоловіка (а.с.6-7).
Згідно з п. 2 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями, установами), організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ (а.с.16) на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 36 чоловік, замість 1 інваліда фактично у 2005 році не працювало жодного, що є порушенням ст. 19 Закону.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
З урахуванням викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2005 році, тобто за одне робоче місце, яке не зайнято інвалідом, розмір штрафу склав 7319 грн. 44 коп. Розрахунок штрафу вірний, відповідачем заперечень на нього не подавалось.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 ( далі – Порядок № 1767 ), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 вказаного Порядку).
Зазначені штрафні санкції відповідачем взагалі не сплачені, будь – які докази їх сплати у матеріалах справи відсутні.
Щодо здійснення відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів судова колегія Луганського апеляційного господарського суду на підставі наявних матеріалів встановила, що відповідачем не належним чином виконувались вимоги діючого законодавства стосовно даного питання.
Так, Положенням про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.
З довідок позивача (а.с.8,9) вбачається, що у 2005 році підприємство відповідача не надавало інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та атестацію відповідних робочих місць не проводило.
З довідки Біловодського районного центру зайнятості від 15.06.2006 № 15/6-300, від 10.07.2006 № 15/6-359 вбачається, що у 2005 році підприємство не надавало звіти за формою 3-ПН з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Управлінням праці та соціального захисту населення Біловодської райдержадміністрації (листи від 21.04.2006 № 19-276, від 16.06.2006 № 19-373, від 10.07.2006 № 19-512) зазначено, що у 2005 році підприємство відповідача не надавало інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
До колективного договору відповідач не вносив положення про заходи щодо працевлаштування інвалідів.
Така бездіяльність відповідача унеможливила відповідним органам направляти до підприємства – відповідача інвалідів для їх працевлаштування у звітному періоді.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році є обґрунтованими.
За таких обставин доводи скаржника стосовно того, що в обґрунтування своїх вимог позивач не навів доказів про відмову відповідача у прийнятті на роботу інвалідів, які безпосередньо зверталися до нього або були направлені переліченими у ст. 18 Закону органами, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звітами за формою 3-ПН підтверджується, що відповідач не мав намірів приймати інвалідів на роботу (а.с.63-74).
Відповідач не спростовував в судовому засіданні зазначених вище фактів.
Отже, матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов’язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: відповідач не довів суду, що у 2005 році підприємством розроблялись всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносились в колективний договір, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, проти чого сам відповідач не заперечує. Тобто доказів того, що відповідні робочі місця для інвалідів створені суду не надано.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Луганської області від 13.07.2006 по справі №3/257ад ґрунтується на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.
Підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника – Відкрите акціонерне товариство „Сільгосптехніки”, смт. Біловодськ Луганської області.
У судовому засіданні 18.08.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 167, 195, 196, 200, п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Сільгосптехніка” на постанову господарського суду Луганської області від 13.07.2006 по справі № 3/257ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 13.07.2006 по справі № 3/257ад залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 по справі №3/257ад відповідно до ст. ст. 103, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 23.08.2006.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.Ф. Парамонова