Справа № 22Ц-5349/2010 року Головуючий у 1-й інстанції Скороход Т.Н. Категорія Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В.
УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого судді Воробйової Н.С., суддів Голуб С.А., Гуль В.В., при секретарі Бобку О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року та додаткове рішення від 07 травня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и л а:
у березні 2002 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя. Зазначила, що з 22.05.1964 року перебувала із відповідачем у шлюбі. Разом збудували будинок АДРЕСА_1, який був прийнятий в експлуатацію і видано свідоцтво про право власності на будинок на відповідача 22.11.1972 року. Оскільки добровільно відповідач відмовляється його поділити, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, який вважає спільним сумісним майном подружжя та виділити її частку у натурі.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року та додатковим рішенням від 07 травня 2010 року позов задоволений.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та виділено їй у натурі відповідно до цієї частки наступні приміщення: коридор 1-3 площею 5,3 м.кв., кухню 1-4 площею 8,7 м.кв., житлову кімнату 1-7 площею 14,2 м.кв., прибудову розміром 5,9+2,6 м. площею 11,7 м.кв. а всього загальною площею 39,9 м.кв., житловою площею 14,2 м.кв., вартістю 95637 грн., господарські будівлі: частину сараю ''Б'', погріб ''В'', 1/2 частину огорожі, воріт та хвіртки, а всього майна на суму 118423 грн. За ОСОБА_2 визнано право власності на 46/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та виділено йому у натурі відповідно до цієї частки наступні приміщення: житлову кімнату 1-5 площею 14,2 м.кв.; житлову кімнату 1-6 площею13,6 м.кв.; прибудову розміром 4,02+2,49 м. площею 8,4 м.кв., а всього загальною площею 36,2 м.кв., житловою площею 27,8 м.кв., вартістю 87845 грн.; господарських будівель і споруд: частину сараю ''Б'', вбиральню ''Г'', 1/2 частину огорожі, воріт та хвіртки, а всього майна на суму 100721 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8851 грн. компенсації за перевищення ідеальної частки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2526,50 грн. вартості проведених нею ремонтно-будівельних робіт по влаштуванню покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2526 грн. витрати з проведення судової експертизи. Виділено їхню частку у натурі в житловому будинку АДРЕСА_1. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права і закрити провадження у справі, оскільки суд не застосував наслідки спливу позовної давності про яку він просив, вважаючи, що цей строк почався 13.06.1989 року, з моменту розірвання між ними шлюбу. Крім того, суд не узяв до уваги те, що будинок був збудований до шлюбу, без участі позивача, що підтверджується клопотанням, ухвалою суду та висновком судової будівельно-технічної експертизи. А також послався суд на докази, яких не існує. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов суд виходив з того, що майно підлягає поділу, оскільки воно є спільним сумісним майном, що набуто в період шлюбу. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 19 грудня 2003 року, що 23 березня 2004 року набрало законної сили у цивільній справі № 2-459/2003 р., встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 з 22.05.1964 року по 13.06.1989 року перебували у шлюбі, під час якого ними був побудований спільно житловий будинок АДРЕСА_1.Згідно ст. 61 ч. 3 ЦПК України ця обставина, встановлена судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, звільняється від доказування.
Таким чином вказана обставина спростовує доводи апеляційнох скарги про те, що будинок був збудований до шлюбу, без участі позивача.
Відповідно до ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними (ст. 28 цього Кодексу). Кожен із учасників спільної сумісної власності має право виділити свою частку в спільному майні. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови ''Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок'' № 7 від 04.10.1991 року з наступними змінами, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до вимог ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. Враховуючи вказані вимоги законодавства суд правильно задовольнив позов обравши згідно експертизи найбільш прийнятний варіант, виділивши частку із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, присудивши грошову компенсацію учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. Крім цього, судом також встановлено, що із позовом про поділ майна подружжя позивачка звернулася після того, як дізналася про порушене право, у межах строку позовної давності. Інші доводи апеляційної скарги не мають значення для вирішення справи і вказаних висновків суду не спростовують. Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального правам, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.
На підставі викладеного, керуючись: ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий – Судді -