Справа № 22ц-5191/10 Головуючий в суді 1 інстанції Бортницька В.В.
Доповідач Березовенко Р.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Юровської Г.В.,
суддів: Березовенко Р.В., Дьоміної О.А.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа - ОСОБА_7 про часткове скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,-
встановила:
Оскільки для складання повного тексту ухвали потрібен значний час, колегія суддів вважає за необхідне відкласти його виготовлення, проголосивши в даному судовому засіданні вступну та резолютивну частину.
Керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22ц-5191/10 Головуючий в суді 1 інстанції Бортницька В.В.
Доповідач Березовенко Р.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Юровської Г.В.,
суддів: Березовенко Р.В., Дьоміної О.А.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа - ОСОБА_7 про часткове скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2008 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили скасувати рішення Іванковичівської сільської ради від 09 вересня 1995 року, в частині передачі відповідачці ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1 та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку на ім'я останньої, посилаючись на те, що під час прийняття відповідного рішення та оформлення документів на право приватної власності на земельну ділянку не було враховано, що спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_8 були ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_9
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2010 року позов було задоволено.
Визнано частково недійсним рішення Іванковичівської сільської ради народних депутатів 22 скликання від 09.09.1995 року в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,42 га по АДРЕСА_1.
Визнано недійсним державний акт про право приватної власності на землю серії КВ-3288 на земельну ділянку площею 0,42 га по АДРЕСА_1 на ім"я ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, а провадження у справі закрити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Згідно із ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 30 Земельного кодексу України (ред. 1992 р.), який був чинний на час виникнення права на спадщину, при переході права власності на будівлю і споруд разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Судом першої інстанції встановлено, що діти померлого 07 вересня 1994 року ОСОБА_8- дочки ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 успадкували по 1/4 частині будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 березня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори, зареєстрованим № 1259.
Земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ОСОБА_8 і знаходилася біля будинку, перейшла у користування спадкоємців, які не змінюючи її цільового призначення, приступили до користування землею у відповідності до часток у праві приватної власності на будинок. Даний порядок користування земельною ділянкою залишився і на час розгляду справи.
ОСОБА_2 має право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1, в її користування мало перейти право користування тією частиною земельної ділянки, яка відповідає її частці в майні та частина ділянки, яка необхідна для обслуговування її частини будинку.
Рішенням Іванковичівської сільської ради від 09 вересня 1995 року було надано ОСОБА_2 у приватну власність усю земельну ділянку, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, право власності останньої в якому складає лише 1/4 частину, не врахувавши при цьому прав інших співвласників будинку та без отримання у них відповідних погоджень.
Згідно ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Про порушення свого права на користування земельною ділянкою позивачі дізналися лише в 2006 році, коли відповідачка повідомила про свої наміри продати земельну ділянку, якою вони користуються з часу прийняття спадщини до теперішнього часу.
Задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням конкретних обставин справи, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку, що рішення Іванковичівської сільської ради від 09 вересня 1995 року, в частині передачі відповідачці ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0, 421 га для обслуговування будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 повинно бути визнано незаконним, оскільки було прийнято без урахування прав та інтересів інших співвласників будинку та без їх на то згоди, відповідно правомірно було визнано недійсним і державний акт про право приватної власності на землю КВ-3288 на ім"я ОСОБА_2.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.
Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: