АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________Копія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 19 ” липня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.
суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.
при секретарі Вінярській А.А.
з участю: позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц – 2443 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду від 21 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Маначинської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання незаконним державного акта на право приватної власності на землю.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
в с т а н о в и л а:
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, Маначинської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання незаконним державного акта на землю.
В обґрунтування вимог вказувала, що є спадкоємицею за заповітом після смерті матері – ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. До складу спадкового майна увійшла земельна ділянка площею 0,47 га, що розташована по АДРЕСА_1 і належала ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно державного акта на землю від 10.01.1997 року, виданого Маначинською сільською радою. 25 грудня 1997 року Маначинська сільська рада видала на ім’я ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Вказані земельні ділянки є суміжними. Після смерті ОСОБА_4 суміжною земельною ділянкою користується відповідач ОСОБА_2 В державному акті, виданого на ім’я ОСОБА_4, при описі зовнішніх меж допущена помилка, а саме: межі між точками „В” та „Г” визначені як вулиця, де відповідач встановив ворота. Ця межа не відповідає дійсності оскільки її частина 27м.70 см. безпосередньо межує із її земельною ділянкою, що робить неможливим встановлення воріт чи фіртки. На помилковість цієї межі вказує і те, що дорога, яка проходить з іншого боку цієї межі вздовж її ділянки та на протязі 41 м.30 см. земельної ділянки ОСОБА_2 дає можливість останньому без перешкод встановити ворота та фіртку в будь-якому зручному місці без використання межі її земельної ділянки. Згідно висновку експерта земельна ділянка, що перебувала у власності її матері, фактично становить 4659 м.кв., що менше на 41 м.кв. Тому просила визнати незаконним державний акт на землю виданий на ім’я ОСОБА_4, оскільки він порушує її право землекористувача відповідно до державного акта від 10.01.1997 року, та зобов’язати відповідача ОСОБА_2 ліквідувати заїзд тим самим
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Чорний С.Б. Справа №22ц- 2443
Доповідач –Кізюн О.Ю. Категорія № 45
усунувши перешкоди в користуванні її земельною ділянкою.
Рішенням Волочиського районного суду від 21 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає ,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З’ясувавши повно й всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 і обґрунтовано відмовив їй в позові.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
Згідно ч.2 ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено і ці обставини ніким не оспорюються, що позивачка успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,47 га, що розташована по АДРЕСА_1 Волочиського району, і яка належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право приватної власності на землю від 10.01.1997 року. Відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і якій згідно державного акта, виданого Маначинською сільською радою 25.12.1997 року, на праві власності належала земельна ділянка у розмірі 0,52 га по АДРЕСА_2.
Вбачається, що межі земельних ділянок між обома власниками було погоджено у встановлено законом порядку (а.с.7-9, а.с.40)
Доводи позивачки в обґрунтування вимог щодо визнання незаконним державного акта на право приватної власності на землю, виданого на ім’я ОСОБА_4, на те, що при описі зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_4 допущена помилка, а саме: межі між точками „В” та „Г” визначені як вулиця, - ніякими об’єктивними доказами не підтверджуються. Навпаки, згідно додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04.10.2002 року видно, що між межами обох земельних ділянок відповідно до їх розмірів, визначених державними актами, значиться територія Маначинської сільської ради. В сторону цієї території за фактичними обмірами обох земельних ділянок відбулося зміщення земельної ділянки, що належала на праві власності ОСОБА_3 (а.с.33) Апеляційним судом було оглянуто цивільну справу № 2-126/2003р. Волочиського районного суду за позовом ОСОБА_6 до Маначинської сільської ради, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, з матеріалів якої видно, що рішенням виконавчого комітету Маначинської сільської ради № 8 від 07.04.2000 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про надання їй земельної ділянки розміром 0,007 га, оскільки ця земельна ділянка входить в площу дороги (вулиці) і буде закрито проїзд ОСОБА_4 до будівель (а.с.34-36, а.с.).
Оскільки апелянтка не надала суду доказів, які б свідчили про порушення її прав землекористувача з боку відповідачів, тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Волочиського районного суду від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис.
Судді: підписи.
Копія вірна: суддя О.Ю.Кізюн