АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2737/10 Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Кухаря С.В.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 квітня 2010 року про передачу на розгляд іншому суду справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про виплату страхового відшкодування, третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк», -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 квітня 2010 року справу за позовом ОСОБА_2 до «СК «Кредо» про виплату страхового відшкодування передано на розгляд Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи справу на розгляд до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами при укладенні договору страхування визначено договірну підсудність вирішення спорів, які можуть виникнути при його (договору) виконанні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначав, що договір страхування не містить у собі п.17, на який посилався суд в своїй ухвалі; з Правилами страхування, якими визначено підсудність, позивач не був ознайомлений; обидві сторони знаходяться в м.Запоріжжя; справу передано після початку її розгляду.
Проте з такими запереченнями не можна погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 112 ЦПК України , яка діяла на час постановлення судом оскаржуваної ухвали, сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.
За змістом зазначеної статті договірна підсудність базується на домовленості сторін, яка має бути зафіксована в письмовій формі і є обов`язковою як для самих сторін, так і для суду, до якого вони звертаються за вирішенням спору, за умови, що така домовленість не суперечить вимогам процесуального закону.
Установлено, що спір виник з договору страхування наземного транспорту, укладеного сторонами 18 липня 2007 року, відповідно до п. 17 якого всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. (а.с. 7-8)
Таким чином, враховуючи, що сторони за взаємною згодою визначили суд, який мав вирішувати спір, вони не могли в односторонньому порядку змінити підсудність цивільної справи. Правила загальної та альтернативної підсудності на таку справу не поширювались.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки між сторонами існувала письмова угода щодо підсудності спорів між сторонами за договором страхування Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська, справа за позовом ОСОБА_2 до ТДВ «СК «Кредо» про виплату страхового відшкодування Шевченківськомук районному суду м.Запоріжжя станом на день постановлення оскаржуваної ухвали непідсудна .
Згідно ч.3 ст. 2 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, оскільки на день постановлення оскаржуваної ухвали діяли положення ст. 112 ЦПК України, на які посилався в суд в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів приходить до переконання, що суд, передаючи справу на розгляд Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, діяв у відповідності до вимог зазначеної норми закону.
Суд критично ставиться до заперечень позивача, що договір страхування не містить у собі п.17, на який посилався суд в своїй ухвалі, оскільки така заява спростовується змістом самого договору, який складається з 18 пунктів і підписаного позивачем. (а.с. 8).
В зазначеному договорі вказано, що позивач з «Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)» та умовами страхування ознайомлений. (а.с. 7)
Сторонами визначено підсудність за районним судом м.Дніпропетровська, оскільки вигодонабувачем за договором страхування визначено ПАТ КБ «ПриватБанк», який, одночасно виступаючи страховим агентом, розташований в м. Дніпропетровську.
Суд критично ставиться також до заперечення апелянта, що справу передано до іншого суду після початку її розгляду, що є порушенням вимог п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України.
Так, у даній справі рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Проте ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2010 року зазначене рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.3 п.6 Постанови №5 від 12.06.2009 року Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» підготовка цивільних справ до судового розгляду, у тому числі призначення та проведення попереднього судового засідання, повинні були бути проведені також при новому розгляді після скасування ухваленого судового рішення судом вищої інстанції.
За змістом ст. 156 ЦПК України справа призначалась до судового розгляду лише за результатами попереднього судового засідання.
Отже, оскільки після скасування апеляційною інстанцією рішення суду у даній справі, в попередньому судовому засіданні від 13 квітня 2010 року справа до розгляду не призначалась, суд першої інстанції діяв у повній відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 квітня 2010 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Суддя Суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.