Справа № 22ц-2268/2010 Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Г.
Категорія 01, 57 Доповідач в суді 2 інстанції Березовенко Р.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Юровської Г.В.,
Суддів:. Березовенко Р.В., Поліщука М.А.,
при секретарі: Михайлюку М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області про зобов’язання провести перерахунок пенсії та доплат.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Оскільки для виготовлення повного тексту ухвали необхідних значний час, колегія суддів вважає за доцільне оголосити вступну та резолютивну частини.
На підставі наведеного та керуючись ст. 209 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області відхилити.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22ц-2268/2010 Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Г.
Категорія 01, 57 Доповідач в суді 2 інстанції Березовенко Р.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Юровської Г.В.,
Суддів:. Березовенко Р.В., Поліщука М.А.,
при секретарі: Михайлюку М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області про зобов’язання провести перерахунок пенсії та доплат.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до Таращанського районного суду Київської з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області про зобов’язання провести перерахунок пенсії та доплат, мотивуючи тим, що вона є особою потерпілою від аварії на ЧАЕС 4-ої категорії та згідно ст.ст. 39,51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їй передбачена доплата до пенсії, як непрацюючому пенсіонерові в розмірі однієї заробітної плати; додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком. Призначена їй доплата до пенсії, так як і додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, не відповідає вимогам ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В зв'язку з тим, що відповідач відмовив їй в проведенні перерахунку пенсії згідно з нормами, встановленими законами України, вона вимушена звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав і просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй у перерахуванні та виплаті додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю та доплат за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, як особі віднесеній до 4 категорії, та в подальшому своєчасно проводити перерахунки надбавок до пенсії при зміні прожиткового мінімуму або мінімальної заробітної плати та стягнути недоплачені суми за 2008-2009 роки в розмірі 16757,22 грн.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду у Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахуванні та виплаті додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії згідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_3 відповідно до ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.02.2009 року по 25.02.2010 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.39 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 16.02.2009 року по 25.02.2010 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного Фонду України в Таращанському районі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрована в Управлінні Пенсійного Фонду України, як непрацюючий пенсіонер. Відповідно до паспорта позивача, вона зареєстрована та постійно проживає в м.Тараща Київської області.
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року м.Тараща віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст. 51 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, громадянам віднесеним до 4 категорії потерпілих, виплачується у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн. та доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" в розмірі 19 грн. 91 коп.
ОСОБА_3, оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувала доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 51 цього Закону, у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 2 ст. 39 та ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" - вимогам ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.
Ст. 39 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіологічного контролю, доплату до пенсії в розмірі однієї заробітної плати.
Ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, громадянам віднесеним до 4 категорії потерпілих, виплачується в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Правильним висновком суду першої інстанції є визнання необгрунтованими та такими, що суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України) доводи відповідача про правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»; Постанови КМУ №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для визначення розміру доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачці.
Також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України - є нормами прямої дії.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а також, пункт, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення додаткової пенсії потерпілим 4 категорії в розмірі 5% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивачка має право на перерахунок доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, громадянам віднесеним до 4 категорії потерпілих, внаслідок аварії на ЧАЕС, в розмірі передбаченому Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", починаючи з 22 травня 2008 року (з дати винесення рішення № 10- рп Конституційним судом України) в розмірі визначеному в Законах про державний бюджет України на відповідний рік.
Суд першої інстанції доцільно взяв до уваги ч. 2 ст. 99 КАС України , якою встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому, позовні вимоги позивачки, яка подала позов у лютому 2010 року, задоволені згідно вимог ст.ст.99, 100 КАС України, починаючи з 16.02.2009 року по 25.02.2010 року.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
За таких підстав апеляційна скарга Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області про зобов’язання провести перерахунок пенсії та доплат - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307,308, 315,317, 319 колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області відхилити.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: