Справа № 2-871/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

4 березня  2010 року

              Артемівський районний суд м. Луганська  у складі:

              головуючого судді Головіної Т.М.,  при  секретарях Шубіной О.С., Шепетко І.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ТОВ  «Укрпромбанк»,  ЛФ ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4, треті особи –  ОСОБА_5,  приватний нотаріус Г.Д. Антонець   про визнання договорів купівлі-продажу, договору іпотеки та рішення Третейського суду  недійсними,   визнання права власності,-  

В С Т А Н О В И В:

                 Позивач, посилаючись на те, що ним з відповідачем  ЛФ ТОВ «Укрпромбанк»   був укладений кредитний договір та договір  іпотеки, які не були розірвані, він  виконував  умови кредитного договору та сплачував необхідні платежі, але відповідач без його відому розпорядився належними йому на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1 вартість якого перевищує  вартість невиконаних зобов»язань;  крім того,  банком не дотримана процедура реалізації його власності за договором іпотеки -    нотаріусом не було виписано виконавчого листа, не було заведене виконавче провадження, не була проведена оцінка об»єкта нерухомості,  не була ініційована  процедура прилюдних торгів, вважає, що це була змова відповідачів на позбавлення його права власності, звернувся до суду з позовом, який надалі уточнив, у якому  просить суд визнати  договори купівлі-продажу  його житлового будинку  від 16.02.2008 року -  укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  від 12.09.2008 року -  укладений між  ОСОБА_2 та ОСОБА_4   – недійсними, визнати  договір іпотеки, укладений між ним та ТОВ «Укрпромбанк» 4.07.2006 року -  недійсним,  визнати  недійсним рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації  «Правосуддя»  від 7.03.2008 року  та визнати з ним право власності на спірний будинок.

                 Позивач у судовому засіданні  на позові наполягав, дав пояснення, аналогічні викладеному у позові, вважаючи також, що відповідач  ОСОБА_3 ввів його в оману  відносно дійсних обставин, впевнивши, що будинок продаватися не буде, а довіреність на продаж будинку - лише задля звіту перед головним Банком у Києві, що вона буде знаходитися у сейфі та не буде використана ним за призначенням. Також позивач пояснив,  що у спірному будинку мешкав його брат,  який йому повідомляв, що  з березня 2008 року  до будинку приходили покупці, але  він (позивач)  не звертав на це увагу, оскільки  з ОСОБА_3 вони домовилися, що той буде  шукати клієнтів для придбання будинку, він бажав, щоб будинок продавався, коли у нього  почалися фінансові труднощі у сплаті кредиту – у березні 2008 року;

               представник позивача у судовому засіданні  підтримав позовні вимоги  ОСОБА_1,  по суті позову суду пояснив, що рішення третейського суду вважає недійсним, оскільки воно прийняте з порушенням  норм Закону України «Про третейські суди», ЦК України та інших норм законодавства України.

               У судове засідання, після з»ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами,  в ході якого було проголошене рішення, позивач та його представник повторно не з»явилися, хоча були повідомлені належним чином, у  зв»язку із чим суд,  не знаходячи підстав  для залишення позову без розгляду,  враховуючи, що  позивач та його представник у судовому засіданні на позові наполягали,  надавали пояснення по суті позовних вимог, неодноразово їх уточнювали,  позивач не просив залишити свій позов без розгляду,  судом  були досліджені всі докази, надані позивачем, допитані всі свідки, у тому числі і з числа осіб, клопотання про допит яких позивачем не було заявлено на попередньому слуханні та було задоволено у судовому засіданні,  після  з»ясування думки учасників процесу, судом було ухвалено  продовжити  слухання  та закінчити  розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

                 Представник відповідача ЛФ ТОВ «Укрпромбанк» у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те,  що 4.07.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір  на суму 100 000 грн. та в забезпечення виконання  зобов»язань -  договір іпотеки, предметом якого був житловий будинок  АДРЕСА_1 належний позивачеві на праві власності, але починаючи з  29.08.2007 року  позивачем систематично  порушувались зобов»язання за договором кредиту в частині своєчасного  погашення щомісячних платежів по  кредиту та нарахованих відсотків, останньому були відправлені повідомлення про наявність порушень, вимоги про необхідність  погашення у встановлений строк  заборгованості, а також  попередження про  право банку, у разі невиконання зобов»язань  вимагати повного повернення кредиту,  в тому числі і шляхом  примусового звернення стягнення  на предмет іпотеки, але  ніяких заходів щодо  виконання кредитних зобов»язань позивачем проведено не було,  а  6.02.2008 року позивачем  була надана довіреність на працівника банку ОСОБА_3, як на фізичну особу  на право продажу належного йому житлового будинку, останнім  16.02.2008 року будинок був проданий ОСОБА_2  та за рахунок його реалізації  існуюча кредитна заборгованість була закрита. Оскільки позивач особисто  ініціював питання щодо продажу будинку шляхом надання довіреності на його продаж ОСОБА_3,  то у даному випадку  не було здійснене стягнення на будинок за договором іпотеки, процедура реалізації стягнення іпотечного майна  відбулася за умовами цивільного законодавства – на підставі довіреності на продаж будинку, наданої позивачем.

                Представник відповідача ТОВ «Укрпромбанк» у судове засідання не з»явився, про слухання справи повідомлений належним  чином, причин неявки суду не повідомив.

                Відповідач  ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що  позивач був проблемним займачем  практично  з моменту  надання йому  кредиту,  останній сам виявив бажання продати будинок для погашення існуючої заборгованості, оскільки  повідомив, що невзмозі надалі сплачувати кредит, на його ім.»я надав нотаріальну довіреність на продаж будинку -  будинок був проданий  та від отриманої суми  повністю погашений кредит ОСОБА_1.

               Відповідач ОСОБА_2  у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що після попереднього огляду будинку 16.02.2008 року він уклав договір купівлі-продажу будинку із  ОСОБА_3, на ім.»я якого власником ОСОБА_1 була видана довіреність на продаж будинку,  він передав останньому оговорену у договорі  суму за будинок, але  17.02.20008 року ОСОБА_3 повідомив, що БТІ не може надати витяг  для відчуження, оскільки будинок  знаходиться в стані реконструкції, тому нотаріус відмовився посвідчувати договір, у зв»язку із чим ОСОБА_2 був вимушений звернутися до третейського суду, рішенням якого від 7.03.2008 року  договір купівлі-продажу був визнаний дійсним та за ним визнане право власності на будинок, а після реєстрації права власності за ним у БТІ м.Луганська  та проведення останніми обстеження було виявлено, що  БТІ не може  визначити житлову та загальну площу будинку у зв»язку із його реконструкцією.  У зв»язку із скрутним становищем та  перебуванням на заробітках за межами м.Луганська він вирішив продати будинок, про що надав довіреність  ОСОБА_8 , який у вересні 2009 року  від його імені спірний будинок продав.

                Відповідачка  ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що  на законних підставах за договором купівлі-продажу набула право власності на спірний будинок,  підстав для припинення її права власності, як  добросовісного набувача немає, як і підстав для  витребування  будинку із її володіння.

                 Представник відповідачки ОСОБА_4  у судовому засіданні підтримала заперечення останньої.

                 Третя особа – приватний нотаріус Г.Д. Антонець у судовому засіданні  позов не визнала, вважає договір купівлі-продажу, та договір іпотеки,  посвідчені нею як нотаріусом, законними, сторони діяли добровільно, що перед  підписанням угод вона  роз»яснювала сторонам правові наслідки, перевіряв документи, що засвідчують особу сторін, правовстановлюючи документи на будинок. Заборона відчуження будинку, накладена при посвідченні договору іпотеки, була нею знята на законних підставах - за заявою Банком через повне погашення кредитних зобов»язань,  у даному випадку вона не повинна була  виписувати виконавчий лист, оскільки з такими заявами до неї ніхто не звертався, виконавчий лист виписується у разі  несплати кредиту  чи порушення боргових зобов»язань, але, як правило, тільки у разі сплинення строків договору кредитування,  а якщо такі строки не сплинули, вона  рекомендує звернутися сторонам до суду, оскільки вбачається спір про право.

                 Третя особа – ОСОБА_5 у судове засідання  не з»явилася, про слухання  справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

                 Заслухавши пояснення сторін, їх представників, пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_8, дослідивши письмові докази по справі – кредитний договір, договори іпотеки, договори купівлі-продажу, рішення третейського суду, технічний паспорт на спірний будинок,  довіреності, виписку з особового рахунку боржника ОСОБА_5, листи та повідомлення ЛФ ТОВ «Укрпромбанк», відповідь  ПАТ «Ерсте Банк»,  а також дослідивши відмовний матеріал  за заявою ОСОБА_4 від  19.09.2008 року,   судом встановлено, що,-

               позивачеві на підставі договору купівлі-продажу від 9.06.2006 року  належав житловий будинок  АДРЕСА_1

             4.07.2006 року між ЛФ ТОВ «Укрпромбанк» та позивачем укладений  кредитний договір № ФЛА 1 68/04-07-06  на суму 100 000 грн., на строк до 15.06.2016 року  зі сплатою 21 %  річних за користування кредитом.    Відповідно до  п.2.4, 3.1, 5.1, 6.2, 6.3    кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частками  у розмірі  не менше як 833,33 грн.  по 10 число  включно кожного місяця. У випадку порушення строків  повернення кредиту  та/або сплати  нарахованих відсотків , комісій або інших платежів, Банк має право вимагати, а позичальник зобов»язаний сплатити  пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення  від суми простроченої заборгованості, а також штраф  у розмірі 0,2 % від суми кредиту  за кожен випадок  такого порушення.  Виконання зобов»язань  за договором  забезпечується заставою  нерухомості  заставною вартістю  168 854 грн., що належить ОСОБА_5.  Банком має право  вимагати дострокового повного повернення кредитних коштів, сплати процентів,  комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених договором внаслідок  невиконання або неналежного виконання  Позичальником  умов цього договору , а  позичальник зобов»язаний протягом 15  днів з дати надіслання  Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості  по Кредиту, сплатити  проценти, комісії,  штрафні санкції та інші платежі за договором. У разі невиконання позичальником  вимоги про дострокове виконання зобов»язань,  Банк має право  стягнути примусово, у тому числі шляхом  звернення стягнення на заставлене майно всю заборгованість  за договором.

              В забезпечення виконання  зобов»язань за кредитним договором  4.07.2006 року між ЛФ ТОВ «Укрпромбанк» та позивачем укладений  договір іпотеки, предметом якого був житловий будинок  АДРЕСА_1 а також земельна ділянка,  на якій розташований даний житловий будинок; предмет іпотеки оцінений сторонами в  168 854 грн., за умовами якого п.п.  2.1.4., 2.16.,  у випадку невиконання  Основного зобов»язання  Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки;  у випадку порушення  позичальником обов»язків  за цим або кредитним договором  вимагати дострокового  виконання основного зобов»язання, а в разі його невиконання -  стягнення на предмет іпотеки . Даним договором (п.4)  встановлений порядок  звернення стягнення  та реалізації  предмета іпотеки, за яким:  банк набуває  права звернути стягнення  та реалізувати предмет застави якщо в момент настання строку  виконання основного зобов»язання  за  кредитним договором воно не буде виконане  належним чином -  при повному або частковому неповернення кредиту  (чергового платежу по кредиту)  та/або  при несплаті або частковій несплаті процентів  та/або  при несплаті або частковій несплаті  штрафних санкцій  у встановлені строки;  порушення  іпотекодавцем  обов»язків  за цим або кредитним договором  та невиконання вимоги  банку про  дострокове виконання основного зобов»язання – у цьому випадку банк надсилає  позичальнику письмову  вимогу про усунення порушень  у тридцяти денний строк  та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки  у разі невиконання вимоги, у іншому випадку -  іпотекодержатель  вправі розпочати  звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється  на підставі рішення суду,  виконавчого напису нотаріуса або згідно з  порядком задоволення  вимог іпотекодержателя. У даному договорі  приватним нотаріусом Г.Д. Антонець, що його посвідчив,  наложена заборона відчуження житлового будинку до припинення дії договору.          

             Починаючи з  29.08.2007 року  позивачем систематично  порушувались зобов»язання за договором кредиту в частині своєчасного  погашення щомісячних сум кредиту та нарахованих відсотків. 13.11.2007 року Банком позивачу відправлене  повідомлення про наявність порушень та необхідність  погашення у встановлений строк  заборгованості, а також  попередження про  право банку, у разі невиконання зобов»язань  вимагати повного повернення кредиту,  в тому числі і шляхом  примусового звернення стягнення  на предмет іпотеки. 25.01.2008 року позивачу Банком направлена  вимога про  дострокове  повне  виконання зобов»язань; 30.01.2008 року – повідомлення про наявність порушень за договором та можливі наслідки, у тому числі   про звернення стягнення на предмет  іпотеки. Дані вимоги були отримані позивачем, про що мається зворотне повідомлення. У період часу з 6.01.2007 по 20.03.2008 року  позивачем не здійснено жодного платежу за договором.  На 5.02.2008 року заборгованість позивача за договором кредитування склала 122 642,03 грн., з яких 95 677, 64 грн. – за основним боргом,  16 497, 61 грн. – за відсотками,  10 466, 78 грн. -  штрафні санкції (пеня, штраф).

              5.02.2008 року позивач звернувся із письмовою заявою до Банком з проханням не розпочинати  претензійну роботу  до 25.02.2008 року у зв»язку із  тимчасовими фінансовими труднощами.  6.02.2008 року позивачем  була надана довіреність строком дії до 6.02.2011 року, посвідчена приватним нотаріусом Володимирським В.Ю., якою останній уповноважував  ОСОБА_3, продати за ціну та на умовах за його власним розсудом  без будь-яких обмежень  належний йому спірний житловий будинок.  16.02.2008 року між  ОСОБА_3 та ОСОБА_2  у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу спірного будинку.  ОСОБА_2  передав ОСОБА_3  обумовлену та визначену в договорі суму за будинок у розмірі 105 073 грн.  16.02.2008 року зазначена сума від  продажу заставного будинку надійшла  на позичкові рахунки  Банком за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_5,  а решта боргу у сумі 19 600 грн.  була внесена особисто ОСОБА_5 для остаточного погашення  заборгованості перед банком  21.03.2009 року.

             У зв»язку із тим, що на час посвідчення угоди купівлі-продажу будинку, ОСОБА_3 не  мав витягу для відчуження будинку та нотаріусом даний договір не  мав бути посвідчений, ОСОБА_2 звернувся д третейського суду та 29.02.2008 року  між сторонами укладено третейську угоду про  передачу спору до  третейського суду.

7.03.2008 року  рішенням Постійно діючого  Третейського суду при Асоціації  «Правосуддя»  визнаний договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, укладений між  16.02.2008 року  між ОСОБА_2 та ОСОБА_5  від імені та в інтересах якого діяв на підстав довіреності ОСОБА_3,  дійсним  та за ОСОБА_2 визнане право власності на нього.

22.05.2008 року на підставі повідомлення Банком про виконання ОСОБА_5  зобов»язань за кредитним договором,  приватним нотаріусом  Г.Д. Антонець знята заборона  відчуження  з житлового будинку, згідно витягу  з Єдиного реєстру.

На підставі виконавчого листа  Алчевського міського суду  Луганської області  на рішення третейського суду,  право власності за ОСОБА_2 на будинок було зареєстроване у МКП БТІ м.Луганська  26.05.2008 року.

              7.04.2008 року приватний нотаріус Володимирським В.Ю. був сповіщений позивачем про  відмову від довіреності на продаж будинку.

               Згідно  листа МКП БТІ м.Луганська від  27.05.2008 року,  БТІ не може  визначити призначення приміщень, житлову і загальну  площу житлового будинку  у зв»язку із тим, що  будинок та прибудова  до будинку знаходяться в стані реконструкції.

               На підставі договору купівлі-продажу від  12.09.2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Г.Д. Антонець  ОСОБА_8,  що діяв за нотаріально посвідченою довіреністю в інтересах ОСОБА_2, продав ОСОБА_4 спірний житловий будинок  за 308 400 грн.  Договір купівлі-продажу зареєстрований в МКП БТІ.

               Відповідачкою ОСОБА_4 задля придбання спірного будинку 12.09.2008 року з ВАТ «Ерсте Банк»  укладений кредитний договір на строк до 4.09.2028 року на суму 50 000 доларів США та в забезпечення виконання  зобов»язань за кредитним договором  -  договір іпотеки, предметом якого був житловий будинок  АДРЕСА_1 належний позивачеві на праві власності, вартістю предмета іпотеки 308 400  грн. Станом на  25.02.2010 року  поточні платежі відповідачкою ОСОБА_4  за кредитом відбуваються  своєчасно  згідно з графіком платежів, заборгованості за кредитом та відсотками немає.

              16.09.2008 року відповідачка ОСОБА_4 звернулася із заявою до Артемівського РО ЛМУ УМВСУ з тих підстав, що невідомі особи  відмовляються залишити  належний їй будинок.

              Постановою Артемівського РО ЛМУ УМВСУ в Луганській області від 19.09.08 року у порушенні кримінальної справи на підставі ст.. 6 п.2 КПК України, відмовлено.

              Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_5, виходячи із наступного:

             відповідно до ст.. 237 ЦКУ, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, з інших підстав, встановлених законом.

           Згідно ст. 334, 364, 386  ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.  

              Відповідно до ст. 655, 656, 658 ЦКУ, за договором купівлі – продажу, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити певну грошову суму; предметом договору може бути товар, який є у продавця; право продажу товару відповідно до ст.317 ЦКУ,  належить власникові.            

             Відповідно до ст..203, ч.1 ст. 215  ЦКУ, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1, 3-5 ст..203 ЦКУ; недійсною визнається угода, що була укладена з порушенням вимог чинного законодавства.

           Відповідно до ст.. 230 ЦКУ, визнається недійсним правочин, укладений під впливом обману однією стороною другої.

            Суд не вбачає підстав недійсності укладеного 4.07.2006 року в  забезпечення виконання  зобов»язань за кредитним договором між Банком та позивачем  нотаріально посвідченого договору іпотеки.  Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі,  правові наслідки, обумовлені зазначеним договором, реально настали -  позивачем були отримані грошові кошти за кредитним договором.  Посилання позивача та його представника як на підставу недійсності даного правочину на  те, що банком не була дотримана процедура реалізації його власності за договором іпотеки - нотаріусом не було виписано виконавчого листа, не було заведене виконавче провадження, не була проведена оцінка об»єкта нерухомості,  не була ініційована  процедура прилюдних торгів, не заслуговують на увагу, оскільки  реалізація  іпотечного майна  - спірного будинку була здійснена не на підставі договору іпотеки, а на підставі нотаріально посвідченої довіреності на продаж будинку, наданої позивачем  на ім.»я відповідача ОСОБА_3 та договору купівлі-продажу, питання щодо виписування виконавчого напису Банком у разі порушення кредитних зобов»язань перед нотаріусом не ставилось, що унеможливлює  виконання даної процедури та як слід, і заведення виконавчого провадження та здійснення прилюдних торгів, враховуючи,  що кредит ОСОБА_5 був повністю погашений.

               Судом встановлено, що надавши 6.02.2008 року нотаріально посвідчену довіреність строком дії до 6.02.2011 року на ОСОБА_3,  позивач  висловив свою волю  на  продаж  за ціну та на умовах за  власним розсудом   ОСОБА_3 без будь-яких обмежень  належного йому житлового будинку.

              Укладений 16.02.2008 року між  ОСОБА_3 та ОСОБА_2  у простій письмовій формі договір купівлі-продажу спірного будинку, який надалі 7.03.2008 року був визнаний дійсним  рішенням Постійно діючого  Третейського суду при Асоціації  «Правосуддя», відповідає вимогам, що пред’являються до даного виду правочинів. Право власності на майно за договором купівлі-продажу, укладеному муж ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникло  у набувача з моменту набрання законної сили рішенням третейського суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, тому форма договору, передбачена ст..657 ЦКУ, дотримана. Договір відбувся з дійсного волевиявлення кожної з сторін; всі умови договору виконані (покупець сплатив продавцю гроші за будинок у розмірі 105 073 грн., отримав куплений товар, договір зареєстровано в БТІ); договір вчинено правомочними сторонами,  відповідач ОСОБА_3, що діяв при укладенні даного договору,  мав право на укладення такого правочину,  право власності продавців перевірено і на час укладення договору ними не втрачено,  слід вважати, що договір купівлі-продажу укладений законно. Підстав для визнання договору недійсним, передбачених параграфом 2 ЦКУ, не встановлено.

             Суд вважає необґрунтованими ствердження позивача, що  відповідач ОСОБА_3 ввів його в оману  відносно дійсних обставин, впевнивши, що будинок продаватися не буде, а довіреність на продаж будинку лише задля звіту перед головним Банком у Києві, що вона не буде використана за призначенням, оскільки дані ствердження позивача не підтверджені жодним із засобів доказування, а окрім того, протирічать своєї ж суті, бо  позивачу від брата, який мешкав у будинку було відомо, що з березня 2008 року  до будинку приходили покупці, з ОСОБА_3 вони домовилися, що той буде  шукати клієнтів для придбання будинку, він бажав, щоб будинок продавався.

             Відповідно до ст.. 51 Закону України «Про третейські суди», зі змінами і доповненнями від 5.03.2009 року (надалі Закону),  рішення третейського  суду  є  остаточним  і  оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми  особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.   Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, непідвідомча третейському суду відповідно до закону;  рішення   третейського   суду   прийнято   у   спорі,   непередбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання,  які виходять за межі третейської  угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад  третейського   суду,  яким  прийнято  рішення, не відповідає вимогам статей 16-19 цього Закону; третейський  суд  вирішив  питання  про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано  до  компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох  місяців  з  дня  прийняття  рішення  третейським  судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки – протягом трьох місяців з  дня,  коли  вони  дізналися  або  повинні  були  дізнатися про прийняття рішення третейського суду. Рішення третейського суду виконуються  зобов'язаною  стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено, що рішення Постійно діючого  Третейського суду при Асоціації  «Правосуддя»  від 7.03.2008 року, за яким визнаний договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, укладений  16.02.2008 року  між ОСОБА_2 та ОСОБА_5  від імені та в інтересах якого діяв на підстав довіреності  ОСОБА_3,  дійсним  та за ОСОБА_2 визнане право власності на нього, набуло законної чинності, сторонами  - у тому числі і позивачем, який мав право на оскарження рішення, у встановленому законом порядку не оскаржене.  Рішення третейського суду сторонами виконане у добровільному порядку без  будь-яких зволікань чи застережень, як-то передбачено ст.. 50, 55, 56  Закону – на підставі виконавчого листа  Алчевського міського суду  Луганської області на рішення третейського суду, за заявою  відповідача ОСОБА_2,  право власності за останнім на будинок було зареєстроване у МКП БТІ м.Луганська, ухвала суду про видачу виконавчого документу набула законної чинності та сторонами не оскаржена також,  тому підстав вважати, що дане рішення прийняте в порушення  норм Закону України «Про третейські суди», цивільного та  іншого законодавства України, у суду немає. Жодних підстав  щодо скасування рішення третейського суду, та як наслідок – його недійсність, передбачених Законом, перелік яких є вичерпним, позивач не надав та їх існування суду не довів.  

Відповідно до ст.. 317, 319, 328, 387  ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, і дані права власник здійснює на свій розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається  набутим правомірно, якщо інше  прямо не випливає із закону  або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  Власник має право  витребувати своє майно  від особи, яка незаконно  без відповідної  правової підстави заволоділа ним.

                Судом встановлено також, що при укладенні 12.09.2008 року договору купівлі продажу між ОСОБА_8, що діяв в інтересах ОСОБА_2 та  ОСОБА_4,  кожна з сторін діяла добросовісно і дійшла домовленості відносно всіх основних і суттєвих його умов, в тому числі про юридичну природу договору, строк його дії, вартість предмету продажу, коло обов”язків і прав кожної з сторін. Договір купівлі - продажу укладено в нотаріальній формі - у відповідності до вимог чинного законодавства, всі умови договору виконані (оплата надбаного майна здійснена, що не заперечується сторонами, договір зареєстровано в БТІ); договір вчинено правомочними сторонами, право власності продавців перевірено і на час укладення договору ними не втрачено.        

               Приймаючи до уваги, що відповідачка  ОСОБА_4 право власності на спірний будинок набула на законних підставах, має  право володіння, користування та розпорядження своїм майном та на теперішній час таке право не втратила,  підстав для припинення права власності ОСОБА_4 на спірний будинок немає, і дане питання не було предметом судового розгляду, остання у добровільному порядку від свого права власності  на будинок не відмовилася.    

                Підстав для визнання даного договору купівлі-продажу  недійсним, передбачених параграфом 2 ЦКУ та підстав для визнання права власності за позивачем ОСОБА_5 на спірний будинок, суд не вбачає.

На підставі ст. ст.. 203,  215, 230, 237,  317, 319, 328, 334, 364, 386, 387,  655, 656, 657, 658 ЦК України, Закону України «Про третейські суди», керуючись ст. 10,11,60, 212-215  ЦПК України, суд,-

                                                                                        В И Р І Ш И В:

                   У позові ОСОБА_1  до ТОВ  «Укрпромбанк»,  ЛФ ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу, договору іпотеки та рішення Третейського суду  недійсними,   визнання права власності – відмовити за необгрунтоваінстю позовних вимог.  

            Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його оголошення, апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Суддя:                                                                                                                                                                                   Т.М. Головіна