донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.08.2006 р. справа №11/113
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Шевкової Т.А. |
суддів | Гуреєва Ю.М., Діброви Г.І., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Ігнатова Н.О. за дов. № Н-01/3453 від 07.11.2005р., |
від відповідача: | Шевчунас М.А. за дов. № 3032 від 21.07.2006р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" м.Маріуполь Донецької області |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 15.05.2006 року |
по справі | №11/113 |
за позовом | Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Судоремонтний завод" м.Маріуполь Донецької області |
про | стягнення 8477грн. 04коп. |
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Судоремонтний завод” 8477грн. 04коп. збору за зберігання вантажу в жовтні-листопаді 2005р.
Господарський суд Донецької області рішенням від 15.05.2006р. по справі № 11/113 позовні вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця” задовольнив частково в сумі 794грн. 20коп., в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збору в сумі 7682грн. 84коп. відмовив.
Своє рішення господарський суд мотивував безпідставністю нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах в порушення вимог п. 2.3 розділу 2 „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Тарифне керівництво № 1” (затвердженого Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999р. № 551.), та необґрунтованістю позовних вимог в сумі 7682грн. 84коп., доведеністю позовних вимог в частині нарахування збору в сумі 794грн. 20коп.
Державне підприємство „Донецька залізниця”, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2006р. у справі № 11/113 змінити, як винесене з порушенням ст.ст. 3, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 6, 46, 129 Статуту залізниць України, п.п. 5, 8 „Правил зберігання вантажів”, п. 8 „Правил користування вагонами”, п. 2 розділу 2 „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Тарифне керівництво № 1”, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що судом при винесенні рішення не прийняті до уваги ті обставини, що відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача обчислюється з моменту затримки, розрахунок ціни позову здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, яким обґрунтовано нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах за час їх затримки на станції призначення з причин, що залежать від вантажоодержувача.
Державне підприємство „Донецька залізниця” вважає висновок господарського суду про недоведеність позовних вимог наданими доказами таким, що не відповідає матеріалам справи, тому як акти загальної форми є належними доказами, які підтверджують обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача, та які відповідають п. 3 Правил складання актів, п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, п. 8 Правил зберігання вантажів.
Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про доведеність оплати збору за зберігання вантажів відповідачем за рахунками №№ 456, 482.
Товариство з обмеженою відповідальністю „СРЗ”, не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2006р. у справі № 11/113 в частині стягнення збору за зберігання вантажу в сумі 794грн. 20коп., надало апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського суду в цій частині скасувати, прийняти нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.
Заявник цієї апеляційної скарги вважає, що при винесенні рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення збору за зберігання вантажів в сумі 794грн. 20коп. господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме те, що по акту загальної форми № 812 від 18.11.2005р. збір за зберігання вантажу в сумі 5304грн. 80коп. був оплачений відповідно до рахунку № 482 без дати платіжним дорученням № 2168 від 17.11.2005р.
Господарський суд ухвалою від 18.04.2006р. на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України замінив первісного відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Судоремонтний завод” м. Маріуполь Донецької області на належного –Товариство з обмеженою відповідальністю „СРЗ” м. Маріуполь Донецької області.
Згідно зі ст. 29 Закону України “Про судоустрій в Україні” розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду призначена колегія суддів для розгляду апеляційних скарг.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
У відповідності з частиною другою статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності із нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дослідивши додатково надані сторонами документи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню в повному обсязі, апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, виходячи з наступного.
Державне підприємство „Донецька залізниця” підставою позовних вимог вказує ст. 46 Статуту залізниць України, п. 5, 8 Правил зберігання вантажів (затверджені наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р.).
Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до розділу 7 Правил перевезення вантажів „Правила зберігання вантажів” термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача.
Відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження, якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами одержувача; а при затримці - з моменту затримки.
У період з 23.10.2005р. по 08.11.2005р. по накладним на ст. Маріуполь-Порт Донецької залізниці на адресу ТОВ „СРЗ” надійшли вагони з вантажем, які не були прийняті для вивантаження у зв’язку з неможливості їх подачі на фронти вивантаження-навантаження через зайнятість даних фронтів. Про затримку вантажів складені акти загальної форми № 757 від 23.10.2005р., № 795 від 05.11.2005р., № 800 від 06.11.2005р., № 812 від 08.11.2005р. Дані акти підписані представниками ст. Маріуполь-Порт та представником відповідача.
В актах вказаний час затримки вагонів.
Залізницею нарахований збір за зберігання вантажів в сумі 7064грн. 20коп. (без ПДВ) за перевищення терміну безоплатного зберігання, на підставі вимог п. 5, 8 Правил зберігання вантажів, п. 8 Правил користування вагонами (контейнерами), п. 2 розділу 2 „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Тарифне керівництво № 1”, сума якого зазначена в накопичувальній картці № 20121473 ст. Маріуполь-Порт.
Оскільки накопичувальна картка підписана з запереченнями, Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулась з позовом про примусове стягнення нарахованого збору за зберігання вантажу в сумі 8477грн. 04коп. (з урахуванням ПДВ).
Дії залізниці по нарахуванню збору в пред’явленій до стягнення сумі визнаються апеляційним господарським судом здійсненими у відповідності з вимогами чинного законодавства, а саме ст. 46 Статуту залізниць України, п.п. 5, 8 Правил зберігання вантажів, п. 8 Правил користування вагонами (контейнерами).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України Правила перевезення конкретизують передбачені статутом положення, які регламентують участь та обов’язки сторін в процесі перевезення вантажів.
Стягнення плати за зберігання вантажу поза термінів безоплатного зберігання, встановленого ст. 46 Статуту, передбачено п. 5 Правил зберігання вантажів.
В „Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Тарифне керівництво № 1” визначені ставки збору за зберігання вантажів.
Відповідно п. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки. Термін безоплатного зберігання обчислюється: з 24-ої години дати вивантаження вантажів, а при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Пунктом 8 Правил користування вагонами (контейнерами) передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
З матеріалів справи вбачається, що через зайнятість фронтів навантаження-вивантаження вагони, що надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „СРЗ”, були затримані на коліях станції Маріуполь-Порт.
Актом загальної форми № 757 від 23.10.2005р. встановлено, що простій вагонів, які надійшли 23.10.2005р. о 07-00 склав 33год. 50хв.
Актом загальної форми № 795 від 05.11.2005р. встановлено, що простій вагонів, що надійшли 04.11.2005р. о 22-05 склав 40год. 05хв., що надійшли 05.11.2005р. о 00-05 склав 38год. 05хв.
Актом загальної форми № 800 від 06.11.2005р. встановлено, що простій вагонів, які надійшли 06.11.2005р. о 04-25 склав 26год. 35хв.
Актом загальної форми № 812 від 08.11.2005р. встановлено, що простій вагонів, які надійшли 08.11.2005р. о 03-20 склав 58год. 10хв.
Облік часу користування вагонами здійснено відповідно до пам’яток про користування вагонами форми ГУ-45А №№ 748, 768, 769, 788.
У відомостях плати за користування вагонами №№ 105352, 112365, 112367, 113374 внесені данні про час користування вагонами, визначений час затримки вагонів, нарахований збір за зберігання вантажу, дані відомості підписані представником вантажовласника без застережень.
Акти загальної форми №№ 757, 795, 800, 812 складені станцією Маріуполь-Порт, засвідчують затримку вагонів на станції з вини вантажоодержувача через зайнятість фронтів вивантаження, підписані залізницею і вантажоодержувачем, складені у відповідності до норм чинного законодавства та є належними доказами, що підтверджують час початку затримки вагонів, і саме з цього часу з урахуванням положень п. 8 Правил зберігання вантажів починається термін безоплатного зберігання вантажу.
У розрахунку ціни позову залізницею зазначений час, який перебільшує термін безоплатного зберігання та саме цей час прийнято залізницею для розрахунку збору за зберігання вантажу.
Згідно п. 2 розділу 2 „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Тарифне керівництво № 1” за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання. При нарахуванні зборів за зберігання вантажів неповна доба округляється у всіх випадках до повної.
При наявності даних обставин слід визнати, що залізницею нарахування збору за зберігання вантажу в сумі 8477грн. 04коп. здійснено правильно, висновок господарського суду про неправомірність нарахування збору в сумі 7682грн. 84 коп. є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення збору за зберігання вантажу підлягають задоволенню в пред’явленій до стягнення сумі 8477грн. 04коп.
Доводи заявника апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю „СРЗ”, про неприйняття господарським судом до уваги тих обставин, що ним було в добровільному порядку сплачено збір за зберігання вантажу за першу добу затримки вагонів, за яку збір не повинен нараховуватися, і тому рішення господарського суду про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу в сумі 794грн. 92коп. підлягає скасуванню, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним, а також тим, що відповідачем не доведений факт оплати нарахованого збору за зберігання вантажу та погашення пред’явленої до стягнення суми збору.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „СРЗ” про скасування рішення господарського суду в частині стягнення з нього збору за зберігання вантажу в сумі 794грн. 92коп. визнається колегією суддів такою, що задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду в цій частині не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по оплаті державного мита при поданні позовної заяви в сумі 102грн. 00коп., при поданні апеляційної скарги в сумі 51грн. 00коп. та по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118грн. 00коп. віднести на відповідача, витрати відповідача по оплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 51грн. 00коп. віднести на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк задовольнити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СРЗ” м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2006р. у справі № 11/113 скасувати частково в частині відмови від задоволення позовних вимог щодо стягнення збору за зберігання вантажу в розмірі 7682грн. 84коп.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2006р. у справі № 11/113 залишити без змін.
Позовні вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СРЗ” м. Маріуполь Донецької області збору за зберігання вантажу в розмірі 8477грн. 04коп. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СРЗ” м. Маріуполь Донецької області на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк збір за зберігання вантажу в сумі 8477грн. 04коп., витрати по оплаті державного мита при поданні позовної заяви в сумі 102грн. 00коп., при поданні апеляційної скарги в сумі 51грн. 00коп. та по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118грн. 00коп.
Господарському суду Донецької області видати наказ відповідно до вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий Шевкова Т.А.
Судді: Гуреєв Ю.М.
Діброва Г.І.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС