АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Копія.
“ 26 ” травня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Харчука В.М.
суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.
при секретарі Гребелюк Т.Б.
з участю: позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц – 1623 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування квартирою; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
в с т а н о в и л а:
В березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, вселення та встановлення порядку користування житлом. В обґрунтування вимог вказував, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою перебував з 22 січня 2003 року по 2007 рік, проте фактично спільно проживали однією сім’єю з серпня 1996 року і в цей період 28 січня 1998 року у них народився син ОСОБА_5. 22 травня 1998 року за спільні заощадження ними було куплено квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на відповідачку, і в якій зареєструвалися і спільно проживали до березня 2008 року вони, їх син та дочка відповідачки ОСОБА_4
В березні 2008 року відповідачка вигнала його з квартири, змінила замки на вхідних дверях, тому позивач просив визнати квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за ним право власності на Ѕ частину спірної квартири, вселити його в це житло і встановити порядок користування ним, виділивши йому житлову кімнату площею 9,7 кв.м., відповідачці з донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 – житлову кімнату площею 18,9 кв.м., в спільному користуванні залишити кухню площею 8,3 кв.м.
В березні 2009 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про доповнення позовних вимог (а.с. 105), в якій підтримав раніше викладені вимоги і просив також визнати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя – автомобіль VOLVO 460, 1990 року випуску,
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Вітюк В.Ж.. Справа №22ц- 1623
Доповідач –Кізюн О.Ю. Категорія №
державний номер НОМЕР_1 і стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля в сумі 20 000 грн. В обґрунтування вимог
вказував, що вказаний автомобіль був придбаний ним в жовтні 2002 року на автомобільному ринку м. Хмельницький за 40 000 грн., однак продаж було оформлено через товарну біржу 30.10.2002 року на ОСОБА_2 і в послідуючому на неї зареєстрований в МРЕВ. 26.06.2008 року відповідачка зняла вказаний автомобіль з обліку для реалізації і місцезнаходження вказаного автомобіля йому не відомо.
09.12.2009 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій підтримав раніше заявлені вимоги лише в частині визнання квартири АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності його та відповідачки ОСОБА_7 ; визнати за ним право власності на Ѕ частину спірної квартири і встановити порядок користування ним, виділивши йому житлову кімнату площею 9,7 кв.м., відповідачці з донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 – житлову кімнату площею 18,9 кв.м., в спільному користуванні залишити кухню площею 8,3 кв.м. (а.с.211-212 т.1)
В травні 2008 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя. Вказувала, що позов ОСОБА_1 не визнає в повному об’ємі, оскільки спірна квартира є її особистою власністю, так як придбана до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 за власні кошти, проте, до спільного майна подружжя належить мікроавтобус марки Фіат „Скуду” державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 35 000 грн., який придбано в липні 2006 року, а також зробили переобладнання вартістю 10 000 грн. Автомобіль зареєстровано на ім’я ОСОБА_1 Тому просила розділити спільне майно, яке складається з мікроавтобуса марки Фіат „Скуду” та визнати за нею право власності на Ѕ частину цього майна.
В листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою про уточнення позовних вимог, в якій вказала, що 09.09.2008 року ОСОБА_1 вибив замок вхідних дверей у спірну квартиру і самовільно вселився в неї, зайнявши для проживання більшу кімнату площею 18,9 кв.м., а вона з двома дітьми змушена проживати в кімнаті площею 9,7 кв.м. Відповідач своєю негідною поведінкою по відношенню до неї та дітей створює неможливі умови для подальшого проживання в квартирі. Тому в доповнення до раніше заявлених вимог просила виселити ОСОБА_1 з квартири № АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В послідуючому (а.с.93 т.1, а.с. 24, а.с. 32,35 т.2) ОСОБА_2 уточнюючи позовні вимоги, просила спірний автомобіль Фіат „Скуду” залишити у власності ОСОБА_1, а на її користь стягнути грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля в сумі 23 127 грн. 50 коп. , витрати по сплаті судового збору в розмірі 231 грн.27 коп. та витрати по оплаті експертизи в розмірі 500 грн.
Під час судового розгляду судом до участі в справі в якості 3-ої особи залучено відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області (а.с.96, 98 т.1) та ОСОБА_4(а.с. 208 т.1)
Справа судами розглядалась двічі.
Останнім рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 березня 2010 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 квартири та встановлення порядку користування квартирою № АДРЕСА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано автомобіль „Фіат Скуду”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишено даний автомобіль у власності ОСОБА_1 та стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ його вартості в сумі 23 127 грн.50 коп. та 731 грн.27 коп. судових витрат. У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_1 із зняттям його з реєстрації відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить рішення скасувати і справу передати на новий розгляд. Апелянт посилається на те, що в ході судового розгляду ним було доведено, що він та відповідачка проживали у фактичних шлюбних відносинах однією сім’єю і за спільні кошти придбали спірну квартиру, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про власність” є об’єктом спільної сумісної власності його та відповідачки; його заперечення щодо оцінки вартості спірного автомобіля „Фіат Скуду” суд до уваги не прийняв і безпідставно відхилив його клопотання про проведення повторної автотоварознавчої експертизи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 оскаржує рішення суду в частині залишення без задоволення її зустрічних вимог про виселення зі спірної квартири ОСОБА_1 та зняття його з реєстрації в цій квартирі. Вважає рішення суду в цій частині незаконним і необґрунтованим, просить в цій частині рішення змінити і ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 – частковому задоволенню з наступних мотивів.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом об’єктивно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно без реєстрації шлюбу з 1996 року. 22 травня 1998 року ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу придбала квартиру №АДРЕСА_1, попередньо відчуживши за договором купівлі-продажу від 31 березня 1998 року належну їй та ОСОБА_4 квартиру в АДРЕСА_2 (а.с.10,22-24 т.1)
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про визнання вказаної квартири об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та у визнанні за ним права власності на Ѕ частину вказаної квартири, суд першої інстанції з урахуванням положень ч.1ст.17 Закону України „Про власність” обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів своєї участі коштами у придбанні спірної квартири.
Доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 ці висновки суду також не спростовуються.
При вирішенні вимог щодо розподілу автомобіля „Фіат Скудо”, придбаного сторонам в період зареєстрованого шлюбу, суд виходив із вартості цього автомобіля - 46 255 грн. визначеної станом на 04.01.2010 року судовою автотоварознавчою експертизою за ухвалою суду від 18.12.2009 року. Інших доказів, які б спростували висновок експерта щодо вартості спірного автомобіля, відповідач суду не надав, не має посилання на такі і в доводах апеляційної скарги.
Як видно зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_7 не заявлялись вимоги про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому, однак вона просила виселити ОСОБА_1 зі спірної квартири, оскільки відповідач своєю негідною поведінкою по відношенню до неї та дітей створює неможливі умови для подальшого проживання в квартирі.
Вбачається, що суд першої інстанції, постановивши рішення щодо вимог, які не заявлялися, залишив без вирішення позовні вимоги щодо виселення ОСОБА_1 зі спірного житла, чим допустив порушення норм процесуального права, зокрема не дотримався вимог ч.1 ст.11ЦПК України.
Відповідно до правил п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
З огляду на викладене рішення суду в частині відмови у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому із зняттям його з реєстрації підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 311, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити ,а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 березня 2010 року в частині відмови у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому із зняттям його з реєстрації скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис.
Судді: підписи.
Копія вірна: суддя О.Ю.Кізюн