АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________ Копія
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 04 ” червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Харчука В.М.
суддів: Кізюн О.Ю., Заїки В.М.
при секретарі Товкан І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц – 1554 за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради на постанову Нетішинського міського суду від 12 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов’язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
в с т а н о в и л а:
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов’язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення.
В обґрунтування вимог позивачка вказувала, що є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (евакуйованої із зони відчуження) П категорії, і згідно ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Проте на протязі 2005-2008 років вона отримувала щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 75 грн., тобто у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом, і такий розмір виплат відповідач обґрунтовував посиланням на Закон про Державний бюджет на відповідний рік, постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562. Оскільки відповідач відмовляється здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення відповідно до розміру, встановленого ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь не донараховану суму допомоги у розмірі 4 896 грн.
Постановою Нетішинського міського суду від 12 листопада 2009 року позов задоволено, визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії всієї суми щорічної допомоги на оздоровлення за період 2005-2008 роки; зобов’язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоотриманих сум на оздоровлення за період 2005-
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Ходоровський Б.В. Справа №22ц- 1554
Доповідач –Кізюн О.Ю. Категорія № 57
2008 роки відповідно до статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з трьох мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.
В своїй апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення вважає, що постанова суду є необґрунтованою, просить її скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради проводяться в межах бюджетних асигнувань на відповідний рік і в розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою КМ України від 12.07.2005 року № 562„Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Як видно з матеріалів справи і ці обставини ніким не оспорюються, позивачка ОСОБА_1 відноситься до другої категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році.
Відповідно до абз. 7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції Закону України від 06.06.96 року № 230/96 – ВР після визнання Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ) встановлена щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей,- у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Встановлено, що управлінням праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради позивачці виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у 2005 році у розмірі 75 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та у такому ж розмірі в 2006-2008 роках згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із принципу пріоритетності положень абз. 7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” над підзаконним актом, в даному разі - над означеними постановами Кабінету Міністрів України.
Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки він зроблений без належного застосування норм матеріального права, які підлягали до застосування.
Так, зі змісту абз. 7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції Закону України від 06.06.96 року № 230/96) вбачається, що у 2005 році редакція цієї норми щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат не змінювалася і не зупинялася.
Згідно із п. 37 ст.77 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-1У „Про Державний бюджет України на 2006 рік” дія абзацу сьомого частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати і ця норма не визнана неконституційною.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 30 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено на 2007 рік дію абзацу сьомого частини четвертої статті 48 в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно підпункту 11 пункту 28 розділу П Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 48 було викладено в новій редакції , згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційними і таким чином відновлено текст ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону України від 06.06.96 року № 230/96.
З огляду на наведені нормативні положення вбачається, що у 2006 році щорічну допомогу на оздоровлення управлінням праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради правомірно виплачено позивачці у розмірі фіксованої суми – 75 грн. Проте, у 2005 році та у 2007 - 2008 роках щорічна допомога на оздоровлення повинна була бути вплачена позивачці згідно із абз. 7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі трьох мінімальних заробітних плат і в цій частині висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і законними. Одночасно апеляційний суд вважає за можливе погодитись із висновками суду першої інстанції щодо поновлення позивачці строку на звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради задоволити частково.
Постанову Нетішинського міського суду від 12 листопада 2009 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік скасувати і в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Копія відповідає оригіналу: Суддя О.Ю. Кізюн