АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 р.                                                                                 м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Перепелюк Л.М.

суддів: Кулянди М.І., Винту Ю.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні     цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином та зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином. Посилався на те, що, ОСОБА_2 19 березня 2008 року близько 11.00 год., на території КП МТК «Калинівський ринок» в результаті виниклого між ними конфлікту заподіяв йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 29.12.2008р. відносно ОСОБА_2, який обвинувачувався за ст.122 КК України, було закрито провадження по кримінальній справі за ст.6 п.4 Закону України «Про амністію» та звільнено від кримінальної відповідальності.

Внаслідок завданого йому удару, він отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому верхньої стінки гайморової пазухи з рівнем рідини та зовнішнього краю орбіти, перелому вилецивої кістки справа, ускладнених після травматичним невритом підокового нерва. На лікування, яке було надано йому після отриманих тілесних ушкоджень, він витратив 319,24 грн. Під час нанесення тілесних ушкоджень, позивач ОСОБА_2 порвав йому куртку, вартість якої з урахуванням зносу складає 250 грн.

Крім цього, після отримання тілесних ушкоджень, стан його здоров’я погіршився і він з 07.04.2009р. по 17.04.2009р. перебував на лікуванні в лікувальному закладі, де ним було придбано ліків на суму 510,75 грн. Також, по рекомендації лікаря він змушений пройти санаторно-курортне лікування, вартість якого складає 1800 грн.

Крім матеріальних збитків йому завдано моральну шкоду, яка полягає в сильних фізичних стражданнях, нестерпного болю голови, кісток обличчя, під час операції на обличчі він переніс сильні фізичні болі та нервовий стрес, нанесення йому тілесних ушкоджень вибило його з нормального ритму життя, він тривалий час вимушений лікуватись та витрачати своє життя на подолання наслідків перенесеної травми. Також, він разом з дружиною є приватними підприємцями і утримують магазин і через свою травму він не має можливості допомагати дружині здійснювати торгівлю, що призвело до зменшення доходів та збільшення витрат, в тому числі на його лікування, транспортні послуги в їх сім’ї. Крім того, він не може належним чином утримувати та займатися вихованням своїх неповнолітніх дітей, так як змушений був з’являтись на допити до слідчого та в судові засідання.

У зв’язку з цим просив стягнути з відповідача 3269,99 грн. матеріальної шкоди, 25000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилався на те, що спочатку ОСОБА_1 заподіяв йому тілесні ушкодження, а він, захищаючись, ударив його. 19.03.2008р. близько 11.30 год. на території КП МТК «Калинівський ринок» ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною підійшов до торгового контейнера, де він, як приватний підприємець, здійснював реалізацію засобів санітарної гігієни, з претензією відносно ціни на миючий засіб «Містер мускул», який у нього придбав неділю тому по ціні 10 грн., мотивуючи тим, що всі інші на ринку продають за ціною 08,50 грн. і почали вимагати повернення різниці грошей або повернення товару. Оскільки при продажу миючого засобу порушень він не допустив, тому відмовив їм. У відповідь на це ОСОБА_1 та його дружина почали кричати та ображати його. Потім ОСОБА_1 почав штовхати його та наніс йому удари по нозі, від яких він впав на асфальт та отримав струс головного мозку. Захищаючись, він наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_1

З приводу поведінки подружжя ОСОБА_1 він звернувся із заявою в Садгірський РВ УМВС, на яку 5.05.2008р. отримав відповідь, що в діях ОСОБА_1 є дрібне хуліганство і вони будуть притягнуті до адміністративної відповідальності.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а саме: струсу головного мозку, болями в області серця, голови, запаморочення та нудоти йому довелося звертатися за допомогою до лікарів, також йому завдана психологічна травма.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду в сумі 85 грн. та моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з       ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3109,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 885 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 33,25 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 13,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51,23 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 3,53 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2010 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 800 грн. моральної шкоди та 85 грн. матеріальної шкоди скасувати. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 3269 грн. матеріальної шкоди, 25000 грн. моральної шкоди.

Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом не взято до уваги, що з вини відповідача був змінений звичайний спосіб життя ОСОБА_1 Внаслідок нанесеної травми він був змушений довгий час терпіти біль, страждати від наслідків нанесеної травми, лікуватись, витрачати гроші на лікування.  

Вказує, що висновки суду є суперечливими та незрозумілими:

- Суперечливим є висновок суду про придбання ліків відповідачем на суму 85 грн. та висновок суду про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на його користь коштів на придбання апелянтом ліків лише під час знаходження в Вашківській лікарні на стаціонарному лікуванні.

- Незрозумілим є те, чому суд не стягнув з ОСОБА_2 кошти, витрачені ОСОБА_1 безпосередньо після заподіяних йому пошкоджень, про що надав відповідні фіскальні чеки.

Зазначає, що суперечить обставинам справи висновок суду про ступінь доведеності обома сторонами моральних страждань.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Ухвалити рішення, за яким його позовні вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 85 грн. і 30 000 грн. моральної шкоди задовільнити.

Вважає, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, неповністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Вказує, що судом не були взяті до уваги його доводи про те, що він діяв у межах необхідної оборони, і захищав себе і своє майно від незаконних посягань. Своїми неправомірними діями ОСОБА_1 наніс йому психологічну травму та спричинив матеріальну і моральну шкоду.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційних скарг, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1  підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - відхиленню.

Стаття 309 ч.1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування або  зміни рішення суду першої інстанції є:

-  неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

-  невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині розмірів стягненої матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1, оскільки суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи за їх недоведеності, його висновки частково не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачає ч.3 та ч.4 ст.212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд першої інстанції, порушивши вимоги згаданих норм, не врахував тієї обставини, що позивач ОСОБА_1 не проходив санаторно-курортне лікування, не поніс витрат на його проведення, що підтвердив у судовому засіданні ОСОБА_1, а тому стягнення на його користь 1800 грн. за санаторно-курортне лікування з відповідача ОСОБА_2 є безпідставним.

Ст.1166 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.  Згідно ч. ч. 1, 2 вказаної статті м айнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим, суд безпідставно не стягнув всі витрати, які поніс позивач  ОСОБА_1 на лікування, в тому числі на придбання ліків, рентгени та обстеження, хоча вони підтверджені належними та допустимими доказами: талонами аптечних установ, довідками лікувальних установ. Висновок суду про те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, понесені          ОСОБА_1 під час знаходження на стаціонарному лікуванні, є надуманими, такими, що не відповідають нормам матеріального права, а тому розмір відшкодування матеріальної шкоди слід визначити в  сумі       829 грн. 99 коп.  

Ч.1 ст.1167 ЦК України передбачає, що м оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. звертає увагу судів на те, що розмір відшкодованої моральної шкоди повинен бути визначений, виходячи з принципу розумності та справедливості.

Згаданих вимог суд першої інстанції не врахував, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 лише 1000 грн. моральної шкоди, адже ОСОБА_1 були заподіяні ОСОБА_2 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що призвело до того, що він не міг працювати, переніс фізичні та моральні страждання, а тому розмір відшкодування моральної шкоди слід збільшити до 3 тис. грн.

Твердження апелянта ОСОБА_1 про те, що в позові ОСОБА_2 до нього про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, нормами матеріального та процесуального права.

Зокрема, судом першої інстанції достовірно встановлено, що ініціатором інциденту, що стався між сторонами, був позивач ОСОБА_1, який перешкоджав нормальній трудовій діяльності відповідача ОСОБА_2, чим завдав йому моральну шкоду, а штовхнувши останнього, завдав йому також фізичний біль і ушкодження здоров’я. Розмір відшкодованої    ОСОБА_2 моральної та матеріальної шкоди судом першої інстанції визначено правильно, з врахуванням досліджених судом доказів та норм матеріального права.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що його діями не могли бути спричинені зазначені ОСОБА_1 тілесні ушкодження, а тому у позові до нього слід було відмовити, спростовуються матеріалами цивільної та дослідженої судом кримінальної справи.

Таким чином, суд, встановивши правовідносини, які були між сторонами, та правильно застосувавши до них норми матеріального права, ухвалив законне та обґрунтоване рішення в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, підстав для скасування його в цій частині немає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів  

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2010 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 838 грн. 99 коп. матеріальної шкоди і 3000 грн. моральної шкоди.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: