АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-237/07                                                                   Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст.. 185 ч. З                                                                               ДІДЕНКО Т.І.

КК України                                                                               Доповідач в апеляційній інстанції

КОЛОДНИЦЬКИЙ Е.Й.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20"  березня  2007  р.   Колегія  суддів  судової  палати  в  кримінальних  справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                        ДЕМИДЕНКА А.І.

суддів                                   ЄВТУШЕНКА В.Г.,

КОЛОДНИЦЬКОГО Е.Й.

за участю прокурора      ГРИШАНОВОЇ Н.Д.

адвоката                               ОСОБА_1.

розглянувши кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3. на вирок Монастирищенського районного суду від 16 вересня 2005 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не працюючий, не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. З ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_3. визначено 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, не судимий в силу ст.. 89 КК України, -

засуджений за ч. З ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3. на користь: приватного сільгосппідприємства «Чапаєвське» 2400 грн.; потерпілого ОСОБА_4. - 1250 грн., потерпілого ОСОБА_5. - 1000 грн.; потерпілої ОСОБА_6. - 4000 грн.; потерпілого ОСОБА_7. - 4000 грн., а також судові втрати за проведення експертиз в сумі 429 грн. 86 коп. та 26 грн. 25 коп.

Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного підприємства «Чапаєвське» - 2400 грн.; потерпілого ОСОБА_4. - 1250 грн., а також судові витрати за проведення експертиз в сумі 394 грн. 55 коп. та 26 грн. 25 коп.

Вирішена доля речових доказів.

 

За вироком суду ОСОБА_3. та ОСОБА_2. визнані винними і засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.

24 червня 2004 р. в 00 год. 30 хв. ОСОБА_3. і ОСОБА_2. за попередньою змовою, проникли в підсобне приміщення домоволодіння ОСОБА_4. в АДРЕСА_1 і викрали корову, вартістю 3417 грн.

30 червня 2004 р. о 2 год. ночі, ОСОБА_3. повторно, з автомобіля ГАЗ-53 № НОМЕР_1 по вАДРЕСА_2 Монастирищенського району викрав майно ОСОБА_8. на суму 922 грн. та вчинив крадіжку «Талона про проходження технічного огляду», що призвело до часткової втрати зафіксованої в ньому інформації, позбавивши ОСОБА_8. можливості використовувати його за цільовим призначенням.

1 липня 2004 року о 1 годині ночі ОСОБА_3. проник в підсобне приміщення домоволодіння ОСОБА_6. в с Сарни Монастирищенського району і викрав корову, вартістю 2500 грн.

1 липня 2004 р. о 1 год. 30 хв. ОСОБА_3. проник в підсобне приміщення домоволодіння ОСОБА_7. в с Сарни Монастирищенського району і викрав корову, вартістю 2750 грн.

28 липня 2004 року о 1 годині ночі ОСОБА_3. та ОСОБА_2. за попередньою змовою, проникли на територію літнього табору ПСП «Чапаєвське» в с Чапаева Монастирищенського району і викрали 2 корови, загальною вартістю 7200 грн.

В апеляційних скаргах, які за змістом і мотивами є тотожними, засуджені ОСОБА_3. і ОСОБА_2. посилаються на порушення органами досудового слідства вимоги КПК України, зокрема при вилученні сліду взуття з домоволодіння ОСОБА_4, та його фотографуванні, вилученні з автомобіля ГАЗ-53А №НОМЕР_2 взуття типу «сандалі» та проведенні по цьому речовому доказу трасологічної експертизи. Апелянти також стверджують, що автомобіль ГАЗ-53 д. н. НОМЕР_3 вилучений у ОСОБА_3. в м. Христинівка з порушенням процесуального законодавства. Апелянти вважають, що докази по справі здобуті незаконним шляхом, а тому не можуть прийматися до уваги. ОСОБА_3. і ОСОБА_2. просять вирок суду скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування.

В запереченнях на апеляції потерпілі ОСОБА_6., ОСОБА_8, пом. прокурора Монастирищенського району вважають доводи апелянтів необгрунтованими і просять вирок суду залишити в силі.

Ухвалою судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2006 р. вирок Монастирищенського райсуду від 16 вересня 2005 р. щодо ОСОБА_3. і ОСОБА_2 залишено силі.

Ухвалою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 січня 2007 року скасовано ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2006 року і справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію і просив про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, доводи адвоката ОСОБА_1. про незаконність вироку і необхідність його скасування, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду та необхідність залишення вироку в силі, а апеляцій без задоволення, перевіривши доводи апеляцій і матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_3. і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та грунтується на доказах, ретельно перевірених судом.

На досудовому слідстві допитані в якості свідків та обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 дали детальні покази щодо обстави вчинення кожного злочину і визнавали, що саме вони з використанням автомобіля ГАЗ-53А №НОМЕР_2 викрали корови

 

та інше майно у потерпілих та ПСП «Чапаєвське»(а. с 116-117, 129-130,118-119 т. 2, а. с. 4 т. З, а. с. 64-65 т. З, а. с. 54-56,61 т. 1, 72-77 т. 1,109-110 т. 1,117-118 т. 1).

Ці обставини вчинення злочинів вони підтвердили і при відтворенні обстановки й обставин події по кожному епізоду злочинної діяльності(а. с 131-135 т. 2, 66-69 т. 3, а. с. 86-91 т. 1).

Засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_2. написали явки із зізнанням, з яких видно, що вони добровільно повідомили правоохоронні органи про обставини вчинення крадіжок, підписали ці заяви та протоколи(а. с 115 т. 2, а. с. З т. З, а. с 63 т. З, а. с. 73 т. 1).

Потерпілі ОСОБА_4., ОСОБА_8, ОСОБА_6., ОСОБА_7, представник цивільного позивача від ПСП «Чапаєвське» ОСОБА_9, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20. як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердили факти викрадення із сараїв, літнього табору корів та з автомобіля майна у червні-липні 2004 року та продаж автомобіля братам ОСОБА_2 у квітні 2004 року.

Потерпілий ОСОБА_8 серед пред'явлених йому речей впізнав викрадений у нього електронний годинник «Кадіо»( а. с. 16 т. 3). Потерпілий також впізнав і викрадений з його автомобіля ГАЗ-53А № НОМЕР_1 технічний талон про продовження технічного огляду(т. З а. с. 17).

З протоколу огляду місця події видно, що при вчиненні крадіжки корови з господарства ОСОБА_4 були виявлені сліди взуття та сліди протектора автомобіля, які були вилучені шляхом фотографування(а. с 79-82 т. 2).

З протоколу огляду та затримання транспорту від 28.07.2004 р. видно, що слідчий з участю понятих вилучив у ОСОБА_3 автомобіль ГАЗ-53А № НОМЕР_2, який раніше належав ОСОБА_13 і помістив його на стоянку в м. Монастирище(т. 1 а. с. 35).

Протоколом огляду цього автомобіля та фото таблицею до нього детально описаний автомобіль та протектори шин автомобіля. Даний автомобіль визнаний речовим доказом по справі та приєднаний до справи(т. 1 а. с. 43-46, т. 2 а. с. 120-125).

Згідно протоколу вилучення з даного автомобіля були вилучені сандалі чоловічі(т. 1 а. с. 37), які були оглянуті слідчим з участю понятих та приєднані до справи в якості речового доказу(т. 1 а. с. 38-41).

Згідно висновків трасологічних експертиз № 04-52 і 04-53 від 28 і 29 вересня 2004 року слід взуття, виявлений та вилучений з місця скоєння злочину в ніч на 24 червня 2004 року у потерпілого ОСОБА_4 залишений взуттям, що має таку ж форму і розмір підошви та малюнок на ній, як і взуття, вилучене з автомобіля ОСОБА_3.

Слід протектора шини, який виявлений та фотографований з місця крадіжки в ніч на 24 червня 2004 р. утворений шиною такої ж моделі та розмірами елементів протектора, як шини, що встановлені на задніх колесах автомобіля ГАЗ-53А д. н. НОМЕР_3, вилученого у ОСОБА_3.(а. с 178-180,187-188 т. 2).

З протоколу вилучення від 28.07.2004 р. видно, що з автомобіля ГАЗ-53А д. н. НОМЕР_3 вилучено годинник «Кадіо», 2 ключі від замка запалювання та талон технічного огляду автомобіля(т. З а. с. 5).

Показами свідка ОСОБА_18 та довідкою ДАІ Монастирищенського РВ УМВС підтверджено той факт, що автомобіль ГАЗ-53А д. н. НОМЕР_3 технічний огляд у ДАІ не проходив, технічний талон про проходження технічного огляду на цей автомобіль не видавався і даний автомобіль на обліку ДАІ Монастирищенського району не перебуває.

В той же час потерпілий ОСОБА_8 дав покази про те, що в ніч на 30 червня 2004 р. з його автомобіля ГАЗ-53 А д. н. НОМЕР_1 був викрадений технічний талон і він цей талон потім впізнав після виявлення його в автомобілі ОСОБА_3.(т. З а. с. 17).

Ці докази свідчать про те. що саме ОСОБА_3. викрав талон технічного огляду з автомобіля ОСОБА_8  і потім використовував цей талон на своєму автомобілі ГАЗ-53 А д. н. НОМЕР_2, який не проходив технічний огляд.

 

Допитані по справі свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11. сусіди будинку, в якому проживав ОСОБА_3. із матір'ю підтвердили той факт, що після 20 липня 2004 р. вантажний автомобіль ГАЗ з кабіною блакитного кольору вже перестав стояти біля двору ОСОБА_3.

З протоколу огляду місця події видно, що місцем скоєння злочину в ніч на 28 липня 2004 р. є територія літнього табору ПСП «Чапаєвське» в с. Чапаева Монастирищенського району. При огляді прилеглих територій виявлено місце, де викладені корови завантажувалися в автомобіль. На місці події знайдено мішки з одягом, в якому вилучено квитанцію та аркуш паперу з написом. Поруч з даним місцем виявлено світлоповертач від автомобіля, а також знайдено поліетиленову пляшку зі слідами пальців рук та складено фото таблицю до протоколу(а. с 7-18 т. 1).

Допитані свідки ОСОБА_16., ОСОБА_21 підтвердили, що виконували функції понятих при цій слідчій дії, яка дійсно була проведена і під час якої був знайдений мішок з одягом, в якому була квитанція на оплату електроенергії, знайдена також поліетиленова пляшка та світлоповертач від автомобіля.

Ці речові докази оглянуті слідчим з понятими і приєднані до справи в якості речових доказів постановою(т. 1 а. с. 23-27).

Згідно довідки Христинівського ВІЖКГ вказаний у квитанції ОСОБА_22. був виписаний 28.05.2002 р. з квартири №АДРЕСА_3 м. Христинівка і в цій квартирі не проживає. В квартирі прописана і проживає ОСОБА_23. з малолітньою дитиною(а. с 66 т. 2).

Ця квитанція підтверджує факт перебування ОСОБА_2 на місці скоєння злочину.

Допитані свідки по справі, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 підтвердили, що приймали участь в якості понятих при відтворенні обстановки і обставин події 7 серпня 2004 року з участю ОСОБА_3. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_3. добровільно розповів і показав на місці, як він разом із братом ОСОБА_2 в ніч на 28 липня 2004 р. вчинили крадіжку корів з ферми ПСП «Чапаєвське», де завантажували корів в автомобіль.(а, с 102, 103 т. 1).

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи № 04-41 від 2 серпня 2004 року слід пальця руки, виявлений на поліетиленовій пляшці «Вінні», вилученої з місця скоєння злочину при викраденні корів з літнього табору ПСП «Чапаєвське» придатний для ідентифікації особи і залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_3.(а. с 4-9 т. 2).

За висновком трасологічної експертизи № 04-45 від 10 серпня 2004 року вилучений з місця скоєння злочину світлоповертач від автомобіля являється виробом такого ж типу, форми, розміру, кольору як і інший світлоповертач, закріплений на борту кузова автомобіля ГАЗ-53А д .н. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3. Розміри отворів кріплення н світлоповертач відповідають розташуванню цвяху та отвору на задньому борту кузова автомобіля. Розрив металу на вусі світлоповертач, вилученого з місця події, відповідає наявності цвяха в деревині борту автомобіля(т. 2 а. с. 23-27).

З висновку трасологічної експертизи № 04-47 від 15 серпня 2004 року видно, що уламок деревини, довжиною 270 мм та щепка, довжиною 45 мм, вилучені при огляді місця події по факту крадіжки 28.07.2004 р. корів з літнього табору ПСП «Чапаєвське» склали одне ціле з четвертою дошкою від завіса з внутрішньої сторони заднього борту автомобіля ГАЗ-53А № НОМЕР_3. Крім цього уламок деревини, довжиною 205 мм, що також вилучений з місця скоєння злочину, складав одне ціле з верхньою рейкою з лівої сторони над заднім бортом каркасу тенту кузова даного автомобіля(а. с 33-39 т. 2).

Всі ці докази ніким не спростовані. Засуджені в судовому засіданні відмовилися від дачі показань. Суд першої інстанції розцінив це як самозахист та уникнення від відповідальності.

 

З вироку видно, що суд проаналізував всі докази в їх сукупності і дав їм правильну оцінку.

Доводи в апеляціях про те, що органи досудового слідства порушили вимоги норм КПК України при вчиненні слідчих дій і тому зібрані докази одержані незаконним складом є безпідставними.

Апелянти не вказують на те, які саме статті КПК України порушені органам досудового слідства. Між тим, з матеріалів кримінальної справи видно, що слідчі дії проведені відповідно до вимог КПК України і суттєвих порушень не встановлено.

Відповідно до вимог ст.. 64, 65 КПК України по справі було проведено доказування обставин, вказаних у цих статтях закону і у спосіб, передбачений ст.. 65 КПК України.

За законом доказами в кримінальні справі є всякі фактичні дані і ці дані встановлюються показами свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Оглянувши місце скоєння злочину, слідчий з участю понятих та експерта склав відповідний протокол, який підписали всі учасники даної слідчої дії(т. 2 а. с. 79-80).

При цьому були вилучені шляхом фотографування сліду взуття та сліди транспортного засобу.

Той факт, що у фото таблиці до вказаного протоколу слід взуття відсутній(т. 2 а. с. 81-82) ніяким чином не свідчить про те, що цей слід взуття не вилучався з місця події, що його не було виявлено і т. і., поскільки це право слідчого включити до фототаблиці ті знімки, які слідчий вважає за потрібне. Процесуальних порушень в цьому немає.

В той же час вилучений за даним протоколом слід взуття належним чином оформлений, опечатаний надійшов на дослідження експерта і по ньому зроблені висновки експерта, які нічим і ніким не спростовані(т. 2 а. с. 101-102, 178-180).

Посилання в апеляціях на те, що вилучення з автомобіля ГАЗ-53 д. н. НОМЕР_3 чоловічого взуття типу «сандалів» проведено з порушенням норм КПК України є необгрунтованим.

Дана слідча дія проведена з участю понятих(а. с 37 т. 1).

Слідчий помилився у назві протоколу. Ст.. 186 КПК України передбачає вилучення предметів при обшуку або виїмці, що і зробив слідчий. Помилка у назві протоколу є несуттєвою. Головне в тому, що така слідча дія проведена з певними результатами, які ніким не оспорюються. За результатами виїмки взуття «сандалів» з автомобіля проведена належним чином трасологічна експертиза(а. с 178-180 т. 2). Цей доказ є належним і допустимим.

Не встановлено порушень закону при затриманні автомобіля ГАЗ-53 А д. н. НОМЕР_3, який був затриманий 28 липня 2004 року і поставлений на штраф майданчик Монастирищенського РВ УМВС, який проводив розслідування по справі. Автомобіль як речовий доказ постановою слідчого приєднаний до справи в якості речового доказу(а. с 35,

46 т.1).

В апеляції засуджені роблять припущення про те, що працівники міліції при доставці автомобіля з м. Христинівка до м. Монастирище(це біля 30 км) вчинили зловживання, але жодного доказу на підтвердження цього твердження не навели. В той же час висновком службового розслідування начальника УМВС України в Черкаській області від 5 серпня 2004 року(а. с 135-137 т. 1) встановлено, що ніяких зловживань з боку оперативної групи при доставці ОСОБА_3. та його автомобіля до Монастирищенського РВ УМВС не було.

Інші докази по справі засудженими в апеляціях не оскаржуються.

Посилання засуджених на те, що заяви і протоколи із зізнанням та протоколи допитів, в яких вони визнавали свою вину на досудовому слідстві отримані незаконними методами і працівники міліції застосовували до них фізичне насильство є безпідставними. На

 

досудовому слідстві і в судовому засіданні перевірялися ці обставини і підтвердження не знайшли.

За висновком службою перевірки начальником УМВС України в Черкаській області від 5.08.2004 р. дії працівників міліції визнані законними і фактів застосування до обвинувачених фізичного насильства не встановлено (а.с. 135-137 т. 1).

За висновком судово-медичної експертизи № 887 від 5.08.2004 р. у ОСОБА_3. відсутні будь-які тілесні ушкодження (т. 2 а. с. 60).

За висновком судово-медичної експертизи № 888 від 5.08.2004 р. у ОСОБА_2 виявлені синці правого плеча, що мають даність близько 7 діб і відносяться до легких тілесних ушкоджень(т. 2 а. с. 53). Отже за висновком цієї експертизи ОСОБА_2. міг отримати тілесні ушкодження 29 липня 2004 p., , тоді як затриманий він був працівниками міліції 31 липня 2004 р.

Крім того у справі є заяви засуджених про те, що вони звернулися із заявами про зізнання у вчинених злочинах і дали покази по обставинам вчинення злочинів без фізичного і психічного тиску, тобто добровільно(а. с 73, 82, 62, 119 т. 1). Тому зазначені твердження засуджених про застосування до них незаконних методів слідства не можна визнати обґрунтованими.

По справі зібрані необхідні докази, які перевірені судом в судовому засіданні і з'ясовані всі обставини. Жодний з учасників процесу ні письмово, ні усно не заявляв клопотання про проведення судового слідства в апеляційному суді. Колегія суддів також вважає, що підстав для відкриття судового слідства при апеляційному розгляді справи немає.

Злочинні дії засудженого ОСОБА_3. за ст., ст.. 185 ч. 2, 185 ч. З, 357 ч. 1 КК України, засудженого ОСОБА_2 за ст.. 185 ч. З КК України кваліфіковані правильно.

Покарання засудженим ОСОБА_3. і ОСОБА_2. призначено у відповідності з вимогами закону, у межах санкції статей закону, за якими вони визнані винними, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу кожного засудженого.

В апеляціях засуджених не ставиться питання про пом'якшення покарання засудженим і підстав для цього колегія суддів не вбачає.

Правильним є і рішення суду в частині розв'язання цивільних позовів.

Підстав для скасування чи зміни постановленого районним судом вироку щодо ОСОБА_3. і ОСОБА_2 не вбачається.

Поскільки в матеріалах справи відсутні дані про день затримання ОСОБА_2 при виконанні вироку, суду першої інстанції слід вирішити це питання в порядку ст., ст.. 409,411 КПК України.

Керуючись ст., ст.. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Монастирищенського районного суду від 16 вересня 2005 року щодо засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 без зміни.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_3. і ОСОБА_2 залишити тримання під вартою.

В порядку ст., ст.. 409, 411 КПК України суду першої інстанції вирішити питання початку строку відбування покарання засудженим ОСОБА_2.