АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-254/07                                                                   Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст.. 115 ч. 1                                                                            ОЧЕРЕТЯНИЙ В.А.

КК України                                                                               Доповідач в апеляційній інстанції

НЕДІЛЬКО М.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20"  березня  2007  р.   Колегія  суддів  судової  палати  в  кримінальних  справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                        ІЛЬЧЕНКА А.М.

суддів                                   НЕДІЛЬКА М.І., ШВИДКОГО Д.М.

за участю прокурора      СВИЩ Л.А.

розглянула кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Уманського міськрайонного суду від 13.12.2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимий, -

засуджений за ст.. 115 ч. 1 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі.

Стягнуті із засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення по справі експертиз.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_1. засуджений за те, що він 9 вересня 2006 року близько 16 годин в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після спільного розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_2, під час лайки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків між ним, діючи умисно з метою помсти, наніс ОСОБА_2. кілька ударів рукою в обличчя, від яких останній впав на підлогу та перебував у лежачому положенні.

ОСОБА_1., скориставшись безпорадним станом потерпілого та діючи умисно, продовжував наносити йому численні удари ногами по тулубу та в життєво важливі органи -голову та шию, допускаючи можливість заподіяння будь-якої шкоди, в тому числі і смерті, але байдуже ставлячись до такого наслідку.

Внаслідок нанесених побоїв потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців тильної поверхні лівої кисті, синців правого передпліччя, синців задніх поверхонь ліктів, синця під правим коліном, множинних двобічних переломів ребер, тупої травми живота з крововиливами брижі тонкого кишківника та розриву - розшарування великого сальника з внутрішньочеревною кровотечею, множинних синців, саден, забійних ран голови, закритого перелому кісток, носа, травматичної екстракції чотирьох різців на

верхній щелепі, травми шиї, яка супроводжувалась розміченням щитовидної залози, закритих переломів під'язикової кістки і хрящів гортані та трахеї, що призвели до рефлекторної зупинки серця, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя, внаслідок чого ОСОБА_2. помер на місці вчинення злочину.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1. не оспорюючи своєї участі в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_2. зазначає, що умислу на заподіяння тому смерті в нього не було. Вказує, що під час бійки потерпілий наносив йому удари цеглиною, що підтверджується матеріалами кримінальної справи.

Вважає, що даний злочин він вчинив перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслідок систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого, що підлягає кваліфікації за ст.. 116 КК України.

Як слід розуміти із апеляції, ОСОБА_1. просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши його дії на ст.. 116 КК України, пом'якшивши призначене покарання.

Крім того зазначає, що судом незаконно відмовлено в його клопотанні про застосування технічних засобів при розгляді справи, а секретар судового засідання протокол судового засідання вела на свій погляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вислухавши засудженого, підтримавшого апеляцію та дослідивши матеріали справи колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2. при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, які належним чином були досліджені в судовому засіданні і яким суд дав вірну юридичну оцінку.

Як випливає із показів самого засудженого, того дня він з ОСОБА_2 спільно розпивали спиртні напої. Через деякий час між ними виникла сварка, яка перейшла в бійку. Після цього, в той час, як потерпілий знаходився в лежачому стані і опору е чинив, ОСОБА_1. наніс йому безліч ударів ногами в голову та інші життєво важливі органи, внаслідок чого той почав харчати. Лише після цього ОСОБА_1. перестав наносити удари і поїхав додому.

Об'єктивність показів засудженого відносно цього підтверджена даними висновку судово-медичної експертизи стосовно локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого, із якої випливає, що такі ушкодження у нього виявлені на тих частинах тіла, куди наносились удари ОСОБА_1.

За таких обставин посилання останнього на те, що він захищався від потерпілого і вбивство вчинив перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями того, на увагу не заслуговують. Це підтверджується також і висновком судово-медичної експертизи стосовно ОСОБА_1, згідно якого у нього виявлені садна обличчя, садна та забійну рану тіла правої кисті, що утворилася від дії тупих предметів і такі ушкодження відносяться до легких. Інших пошкоджень згідно вказаної експертизи у нього не виявлено.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що дії ОСОБА_1 носили умисний характер.

Що стосується посилання ОСОБА_1 в апеляції на те, що протокол судового засідання вівся не належним чином і було відмовлено судом в його клопотанні про застосування технічних засобів, то воно також не відповідає дійсності. Як встановлено із протоколу судового засіданні, ОСОБА_1. в суді заявив, що бажає, щоб справа розглядалась без застосування звукозапису.

По закінченню розгляду справи він ознайомився з матеріалами справи і в тім числі із протоколом судового засідання і зауважень на останній не подавав, що дає підстави вважати, що даний протокол відповідає дійсності.

Дії ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 1 КК України судом кваліфіковані вірно, а міра покарання   призначена   з   врахуванням   суспільної   небезпечності   вчиненого   злочину,

посередніх даних про особу засудженого, пом'якшуючих та обтяжуючих його відповідальність обставин.

Строк покарання призначений ближче до мінімального чим фактично враховані всі обставини справи і в тім числі ті, на які посилається засуджений.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни вироку, про що ставить питання засуджений, немає.

Керуючись ст.. ст.. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Уманського міськрайонного суду від 13.12.2006 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1, - без задоволення.