РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2010 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді - Горщар А.Г.
при секретарі Салюк Т.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача Хмельницького територіального відділення Національного банку України про визнання недійсними договору споживчого кредиту та договорів іпотеки,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсними: договір споживчого кредиту від 5 березня 2007 року укладений між ним та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі ПАТ або Банку); іпотечний договір від 5 березня 2007 року укладений між Банком та ОСОБА_4; іпотечний договір від 5 березня 2007 року укладений між ПАТ та ОСОБА_3;
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що за договором споживчого кредиту від 5.03.2007 року він отримав у банку кредит в іноземній валюті в сумі 151 000 доларів США, та повинен здійснювати його повернення також в іноземній валюті. Оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, а статті 524, 533 ЦК України передбачають, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, і виконуватись також у гривні, тому на його думку є незаконними дії Банку щодо надання йому кредиту у доларах США, а також покладення на нього зобов’язання повертати кредит у названій іноземній валюті. Крім цього зазначив, що у нього відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення разової валютної операції, тому і з цієї підстави Банк не мав права видавати кредит доларами США. Також позивач вважає, що через недійсність договору споживчого кредиту між ним та ПАТ є незаконними іпотечні договори, які укладені в забезпечення виконання кредитного договору.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задовольнити.
Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3 позов ОСОБА_2 визнали.
Представники відповідача та третьої особи відділення Національного банку України в судове засідання не з’явились, подали письмові заперечення на позов, вимоги якого на їх думку є безпідставними, і просили їх відхилити та провести розгляд справи у їхню відсутність.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази суд вважає позов задоволенню не підлягає.
Встановлено, що 5 березня 2007 року між Банком та позивачем укладено договір споживчого кредиту за яким ОСОБА_2 отримав у відповідача кредит в сумі 151 000 доларів США з терміном його погашення до 4.03.2018 року. На забезпечення виконання цього договору також 5.03.2007 року між ОСОБА_4 і Банком, та ОСОБА_3 і Банком укладені іпотечні договори.
Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Таким чином, згідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти також є допустимим.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ( далі - Декрет).
Відповідно до статті 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Отже законодавство у сфері банківської діяльності не містить заборони банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.
Що стосується валютного законодавства, то відповідно до вимог Декрету (стаття 1) надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.
Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Відповідно до статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія Національного банку України, наданий у частині 4 цієї статті.
Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Пункт «в» частини 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу про отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Виходячи з наведеного, індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на сьогодні законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною з сторін договору.
Оскільки Банк в установленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а тому має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.
Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на положеннях законодавства України, через що відсутні правові підстави визнавати оспорювані позивачем договори недійсними.
Керуючись наведеним, ст. 10, 60, ч.3 ст. 209, 212-215 ЦПК суд,-
вирішив:
В позові ОСОБА_2 – відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту його проголошення, та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий _____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2010 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді - Горщар А.Г.
при секретарі Салюк Т.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача Хмельницького територіального відділення Національного банку України про визнання недійсними договору споживчого кредиту та договорів іпотеки,-
Керуючись ст. 10, 60, ч.3 ст. 209, 212-215 ЦПК суд,-
вирішив:
В позові ОСОБА_2 – відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту його проголошення, та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий ________________