донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.07.2006 р. справа №10/288пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Шевкової Т.А. |
суддів | Гези Т.Д., Діброви Г.І., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Сєрікова І.О. за дов. № Н-01/1164 від 11.05.2006р. Шатілов В.В. за дов. № Н-01/115 , |
від відповідача: | Івчук В.П., голова правління Яширіна А.В. за дов. № 507 від 11.07.2006р. Агейкіна В.О. за дов. № 20 від 25.07.2006р. , |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк вособі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Красний Лиман Донецької області |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 22.12.2005 року |
по справі | №10/288пд (суддя Приходько І.В.) |
за позовом | Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк вособі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Красний Лиман Донецької області |
до | Відкритого акціонерного товариства “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” м. Костянтинівка Донецької області |
про | спонукання до укладання договору |
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2005р. Державне підприємство „Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” про спонукання прийняти п.п. 3 ,4, 6, 8, 9, 10, 14, 16 договору № 2/45 від 25.06.2005р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка в редакції Донецької залізниці.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2005р. у справі № 10/288пд у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Господарський суд визнав, що позивач передав до господарського суду розбіжності з порушенням встановленого п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України двадцятиденного строку, пропозиції ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” викладені у протоколі розбіжностей від 13.07.2005р. по спірним пунктам договору визнав прийнятими, тому залишив без задоволення позовні вимоги залізниці як необґрунтовані.
Державне підприємство “Донецька залізниця”, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2005року у справі № 10/288пд скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо прийняття договору № 2/45 в редакції Донецької залізниці, оскільки вважає, що при винесенні рішення судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки господарського суду не відповідають обставинам справи, порушені вимоги ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, не прийняті до уваги Правила обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджені Наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р.
Заявник скарги вважає, що він у встановлені терміни призначив дату розгляду розбіжностей і направив їх до господарського суду в межах строку - 15.08.2005р.
Відкрите акціонерне товариство “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2005р. у справі № 10/288пд залишити без змін, оскільки вважає дане рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності до норм чинного законодавства.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.ст.4 –2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Державне підприємство „Донецька залізниця” в процесі укладання з Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” договору № 2/45 про експлуатацію залізничної під’їзної колії керувалось положеннями Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, а саме пунктом 3.4, яким встановлено, що проект договору розробляється залізницею і підписаний у двох примірниках надсилається на підпис підприємству, що підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін.
Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов'язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду.
Розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до господарського суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.
Однак, ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, за наявності заперечень щодо окремих його умов, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), повинна передати розбіжності, що залишилися неврегульованими, у двадцятиденний строк до суду, інакше пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Таким чином, Господарський кодекс України встановив обов’язок залізниці передати до суду неврегульовані розбіжності до договору в двадцятиденний строк з моменту отримання протоколу розбіжностей від другої сторони, тоді як Правилами обслуговування залізничних під’їзних колій встановлено обов’язок залізниці передати неврегульовані розбіжності до договору на розгляд господарського суду в двадцятиденний строк з дня оформлення нового протоколу розбіжностей, складеного сторонами за результатами розгляду первісних розбіжностей, наданих стороною після отримання проекту договору від залізниці.
Позивач направив на адресу відповідача проект договору № 2/45 від 25.06.2005р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії Відкритого акціонерного товариства “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка Донецької залізниці.
Відповідач 25.06.2005р. отримав цей проект договору та підписав його з протоколом розбіжностей від 13.07.2005р. і також 13.07.2005р. направив договір разом з протоколом позивачу.
Проект договору № 2/45 від 25.06.2005р. та протокол розбіжностей позивач отримав 15.07.2005р.
Позивач 19.07.2005р. направив лист № 212/127 від 18.07.2005р. на адресу відповідача із пропозицією 03.08.2005р. прийняти участь у нараді з питань узгодження розбіжностей, які виникли у процесі підписання договору № 2/45.
Як вбачається з матеріалів справи протокол узгодження розбіжностей від 03.08.2005р. з боку позивача підписаний не був, відповідачем було зазначено: “представник Донецької залізниці, якій має право підписувати даний протокол, при узгодженні розбіжностей відсутній. 03.08.2005р. 13год.58хв.”.
15.08.2005р. Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою про спонукання Відкритого акціонерного товариства “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” прийняти п.п. 3 ,4, 6, 8, 9, 10, 14, 16 договору № 2/45 від 25.06.2005р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка в редакції Донецької залізниці, керуючись порядком врегулювання переддоговірного спору, встановленого Правилами обслуговування залізничних під’їзних колій.
Господарським судом Донецької області при вирішення спору застосовані норми Господарського процесуального кодексу України, та зазначено, що норми Правил обслуговування залізничних під’їзних колій не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки вони є підзаконним нормативним актом та Господарський кодекс України має вищу юридичну силу у відношенні до нього.
Висновок господарського суду є помилковим з урахуванням наступного.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників. У тому числі даний кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
При вирішенні даної справи, господарським судом не враховано положення ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Згідно п. 7 ст. 179 Господарського процесуального кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно статті 21 Закону України “Про залізничний транспорт” відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.
Згідно частини 1 статті 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.
Статтею 76 Статуту залізниць України встановлено, що договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії із станцією примикання. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р.
Норми Правил обслуговування залізничних під’їзних колій встановлюють особливий порядок укладання договорів про експлуатацію під'їзних колій і договорів про подачу та забирання вагонів у співвідношенні до Господарського кодексу України, який визначає загальні умови укладання, зміни та розірвання господарських договорів.
Таким чином, висновок господарського суду Донецької області про необґрунтованість позовних вимог позивача у зв’язку з пропуском ним двадцятиденного строку, встановленого п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України для звернення до суду з заявою про врегулювання розбіжностей при укладанні договору № 2/45 від 25.06.2005р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії, є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому як позивачем дотриманий порядок та строки врегулювання переддоговірних спорів, передбачені п. 3.4 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій.
Статтею 75 Статуту залізниць України передбачено, що в договорах про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договорах про подачу та забирання вагонів повинні враховуватися вантажні фронти, умови і терміни навантаження маршрутів, а також можливість використання під'їзних колій для потреб залізниці.
Вантажний фронт визначається кількістю вагонів, яку можна встановити за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або розвантаження однорідних вантажів.
Фронт механізованого навантаження та розвантаження визначається залежно від кількості механізмів.
Договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії розробляється з урахуванням Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії із станцією примикання, встановлює місце та порядок операцій на залізничній під’їзній колії (ст. 76 Статуту залізниць України).
Фактично, сторонами при укладенні договору не досягнуто згоди по суттєвим умовам договору, які визначені ст.ст. 75, 76 Статуту залізниць України.
Єдиний технологічний процес роботи під’їзної колії ВАТ „Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” та станції примикання Костянтинівка (арк. справи № 44) не оформлено належним чином, ЄТП не узгоджений з відповідачем: відсутній підпис голови правління ВАТ „Костянтинівське МППЗТ”, дата узгодження, печатка підприємства.
Пунктами 3 ,4, 6, 8, 9, 10, 14, 16 договору № 2/45 встановлюється порядок руху по під’їзній колії, порядок подачі вагонів на під’їзну колію та зарахування їх в користування власнику під’їзної колії, кількість одночасно зараховуваних в користування вагонів, порядок повернення вагонів та виключення їх з користування, порядок внесення плати за користування вагонами, порядок здійснення прийомо-здавальних операцій. Оскільки сторони не досягли згоди по цим пунктам договору, колегія суддів визнає, що вони не прийшли до згоди щодо суттєвих умов договору на транспортне обслуговування, укладення якого чинним законодавством визнане обов’язковим у взаємовідносинах, які існують між сторонами.
Залізницею порушено порядок узгодження розбіжностей, які виникли при укладенні договору, про що свідчить відмітка відповідача на протоколі узгодження розбіжностей від 03.08.2005р. (арк. справи № 11).
Приймаючи до уваги ці обставини, а також те, що сторонами не досягнуто згоди по суттєвим умовам договору, про що не заперечували представники сторін в судовому засіданні, колегія суддів на підставі п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України визнає договір № 2/45 від 25.06.2005р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка неукладеним.
Враховуючи вищенаведене, підстав для задоволення позовних та апеляційних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця” про спонукання прийняти п.п. 3 ,4, 6, 8, 9, 10, 14, 16 договору № 2/45 від 25.06.2005р. в його редакції не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2005р. по справі № 10/288пд змінити, прийняти нове рішення.
Визнати договір № 2/45 від 25.06.2005р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка між Державним підприємством „Донецька залізниця” м. Донецьк та Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” м. Костянтинівка Донецької області неукладеним.
Державному підприємству “Донецька залізниця” м. Донецьк в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Красний Лиман Донецької області в задоволені вимог про спонукання прийняти п.п. 3 ,4, 6, 8, 9, 10, 14, 16 договору № 2/45 від 25.06.2005р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка в редакції Донецької залізниці відмовити.
Головуючий Шевкова Т.А.
Судді: Геза Т.Д.
Діброва Г.І.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС