Справа № 2-1740/2010р.                                                                              

                                            Р І Ш Е Н Н Я

                               І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10 червня 2010  року                      Зарічний районний суд м.Суми в складі:

                                                         головуючого – судді Собини О.І.

                                                         при секретарі – Біріній Ю.М.                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа  Публічне акціонерне товариство   Комерційний банк «Приват-Банк» про розподіл спільно нажитого майна подружжя та встановлення порядку користування квартирою, -

                                              В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом, який уточнила в ході судового розгляду справи  і остаточно  свої вимоги мотивувала тим, що з 02.07.1994 року перебувала в шлюбі з відповідачем . Від шлюбу  мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження. В 2000 році  вона з відповідачем оформили розлучення, але продовжували  проживати разом, вели спільне господарство, мали спільний  бюджет, аліменти на утримання дитини вона не отримувала.В жовтні 2005 року вони з відповідачем  по справі придбали  трикімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 і частину коштів вони  сплатили одразу, а  кошти в сумі 16000 доларів США  вони отримали в кредит в АКБ «Правекс-Банк» . Вона виступала поручителем за даним  кредитним договором і в договорі  поруки зазначила що перебуває в громадянського шлюбі з відповідачем по справі. Крім того, за час спільного проживання ними було придбано автомобіль ЗАЗ DAEWOO  Ланос  ТF69Y ДЕО , 2005 року  випуску ,  який зареєстрований за відповідачем. На даний час між нею та відповідачем виникають сварки з приводу її права  власності на зазначене майно  та  користування  ним, відповідач перешкоджає їй та їх неповнолітній донці в користуванні квартирою,  а тому просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на ? частину трикімнатної квартири .розташованої за адресою АДРЕСА_1 та на ? частину автомобіля і розділити  спільно нажите майно, виділивши автомобіль відповідачу по справі , стягнувши з нього на її  користь грошову компенсацію в сумі 24000 грн.00 коп. Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 і виділити відповідачу  в  користування  кімнату пл.17,1 кв.м., їй  виділити в користування кімнати площею 8,2  кв.м. та 12,3 кв.м.. Кухню, ванну, туалет, коридор  залишити в спільному користуванні . В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач  позов визнав частково, не заперечує проти визнання права власності за позивачкою на ? частину спірної квартири, але заперечує проти визнання за позивачкою права власності на ? частину автомобіля , оскільки вважає, що у них був окремий бюджет у кожного, а тому зазначений автомобіль  є його особистою власністю . Також заперечує проти встановлення порядку користування спірною квартирою  за варіантом запропонованим позивачкою, оскільки таким чином будуть порушуватись його житлові права.

Представник  3-ї особи Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРАВЕКС-БАНК” в судове засідання не з”явився, про день та час слухання справи попереджений належним чином, в судове засідання не з”явився, в попередніх судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачкою права власності на ? частину квартири, яка перебуває в іпотеці у банку , оскільки вважає , що таким чином будуть порушуватись права та законні інтереси банку, як іпотекодержателя.

Суд, заслухавши сторони, адвоката, допитавши свідків вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.07.1994 року по 27.12.2000 року (а.с.8-9). Від шлюбу мають неповнолітню доньку  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження батьком якого є відповідач. Після офіційного розірвання шлюбу сторони продовжували мешкати однією сім”єю, вели спільне господарство, мали спільний  бюджет,  спільно придбавали речі домашнього вжитку , разом допомагали батькам відповідача в веденні  підсобного господарства , що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4

  Під час спільного проживання сторонами відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21.10.2005 року було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10-13). Кошти в сумі 16000 доларів США необхідні для придбання спірної квартири була отримані сторонами на підставі кредитного договору  укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком “Правекс-Банк” ( на даний час  Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПРАВЕКС-БАНК” ). В забезпечення виконання даного кредитного договору між позивачкою ОСОБА_1 та Банком було укладено договір поруки  відповідно до якого  вона зобов”язувалась  нести солідарну  відповідальність перед Банком  за виконання  в повному обсязі зобов”язань ОСОБА_2 за зазначеним кредитним договором і в якому вона власноручно зазначала , що перебуває в громадянському шлюбі з відповідачем по справі. Крім того, в забезпечення виконання кредитного договору сторонами було укладено договір  іпотеки  і передано в іпотеку банку  спірна квартира ( а.с.15-44). Квартира  АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат  житловою площею 37,6 кв.м. ( пл.17,1 кв.м. , 8,2 кв.м. , 12,3 кв.м.) , кухні , ванної кімнати , туалету та коридору (а.с.69-71).

Також сторонами під час проживання однією сім»єю в 2007 році  було придбано автомобіль ЗАЗ DAEWOO  Ланос  ТF69Y ДЕО , 2005 року  випуску , сірого кольору  державний номер НОМЕР_1 , № шасі ( кузова ) НОМЕР_2   (а.с.72). Вартість автомобіля складає 48000 грн.00 коп. і з зазначеною оцінкою автомобіля погодились сторони по справі.

Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім”єю, але не перебувають у шлюбі  між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно , набуте ними за час спільного  проживання, належить їм на праві спільної сумісної  власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об”єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в іншому шлюбу, поширюються положення Глави 8 Сімейного кодексу України ( “Право  спільної сумісної  власності подружжя”) .

 Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям  за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

В судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 2000 року  проживали однією сім»єю, не перебували в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі , будь-якого договору щодо розподілу часток в спільно нажитому майні між ними не існувало, а тому їх частки в спільно нажитому майні є рівними.  Відповідач не надав суду переконливих доказів на підтвердження своїх доводів щодо придбання спірного автомобіля за особисті кошти, а тому суд вважає, що придбані сторонами під час проживання їх однією сім»єю квартира та автомобіль є спільною сумісною власністю сторін по справі.

Виходячи з цього, суд вважає обгрунтованими вимоги позивачки  в частині  визнання за нею права власності на ? частину  квартири АДРЕСА_1 та на ? частину  автомобіля ЗАЗ DAEWOO  Ланос  ТF69Y ДЕО , 2005 року  випуску , сірого кольору  державний номер НОМЕР_1 , № шасі ( кузова ) НОМЕР_2.

Також необхідно розділити спільно нажите майно подружжя та виділити ОСОБА_2 автомобіль ЗАЗ DAEWOO  Ланос  ТF69Y ДЕО , 2005 року  випуску  , стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 24000 грн.00 коп.

Також суд вважає за необхідне  встановити порядок користування спірною квартирою відповідно до якого виділити позичці   в користування кімнату площею 8,2  кв.м. та 12,3 кв.м., а відповідачу  виділити в користування кімнату площею 17,1 кв.м. Кухню, коридор, ванну та туалет  залишити в спільному користуванні.

При встановленні такого порядку користування квартирою суд виходить з того, що  хоча виділені позивачці в користування кімнати за житловою площею більше ніж її частка в праві спільної часткової власності на 1,7 кв.м. ( (8,2+12,3) — (37,6:2)) , але вона  має на утриманні  неповнолітню доньку ,  відповідач, як батько дитини  також повинен піклуватись  про її  здоров”я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому такий варіант встановлення порядку користування спірною квартирою не буде суттєво порушувати  права спільної часткової власності  сторін і захищатиме  інтереси  неповнолітньої доньки сторін.

Крім того, позивачкою при зверненні до суду  сплачено судовий збір в сумі 840 грн.00 коп., витрати на ІТЗ в сумі 120 грн. 00 коп.  які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 60, 70, 74 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 368-370, 372 ЦК України (2003р.), ст.ст. 10, 60, 88, 208, 213, 223, 224 ЦПК України, суд, -                

                               В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1   задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину  квартири АДРЕСА_1 та на ? частину  автомобіля ЗАЗ DAEWOO  Ланос  ТF69Y ДЕО , 2005 року  випуску , сірого кольору  державний номер НОМЕР_1 , № шасі ( кузова ) НОМЕР_2.

Розділити спільно нажите майно подружжя та виділити ОСОБА_2 автомобіль ЗАЗ DAEWOO  Ланос  ТF69Y ДЕО , 2005 року  випуску , сірого кольору  державний номер НОМЕР_1 , № шасі ( кузова ) НОМЕР_2 , стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 24000 грн.00 коп.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 і виділити ОСОБА_2 в  користування  кімнату пл.17,1 кв.м., ОСОБА_1 виділити в користування кімнати площею 8,2  кв.м. та 12,3 кв.м.. Кухню, ванну, туалет, коридор  залишити в спільному користуванні .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 960 грн.00  коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 8 грн.50 коп.

 Для осіб, які брали участь у розгляді справи, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення  цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особами, які брали участь у розгляді справи, рішення суду може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах апляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня оголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                        СОБИНА О.І.