К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Власенка О.В.,
суддів: Костенка А. М., Ярмолюка О.І.,
при секретарі: Дідик А. Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1389 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 20 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому (далі – УПФ) про зобов’язання здійснити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначали, що на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІУ від 18.11.2004 року вони є дітьми війни та мають право на доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісяця. Однак відповідачем, в порушення вимог вищевказаного закону, така доплата не виплачувалась.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2010 року позов задоволено частково.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що за 2007 рік позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачі без поважних причин пропустили строк, передбачений ст. 99 КАС України, звернення до суду з вимогою про стягнення цієї доплати за вказаний період.
Зобов’язано УПФ здійснити нарахування та щомісячну виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 22.05.2008 року по 01.12.2008 року.
В решті заявлених вимог відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до УПФ про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” за 2006-2009 роки – відмовити.
В апеляційній скарзі УПФ вважає постанову суду необгрунтованою, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Посилається на порушення норм матеріального права. Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом: пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника, тобто тих виплат, які фінансуються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.
______________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Салоїд Н. М. Справа № 22ц-1389
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 57
Це означає, що мінімальний розмір пенсій за віком у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, не застосовується для обчислення надбавок та підвищень до пенсії, тобто, для тих виплат, які фінансуються з Державного бюджету України. Крім того, суд не взяв до уваги, що на даний час розмір надбавки дітям війни визначений постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, відповідно до якої виплата підвищень становить 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, яка виплачується позивачам згідно із зазначеним нормативно-правовим актом.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 є громадянками України, яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а тому, у відповідності з вимогами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вони мають статус дитини війни.
У 2008 – 2009 роках позивачі отримували підвищення до пенсії: з 1 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп., з 1 січня 2009 року – 49 грн. 80 коп.
Дані обставини підтверджуються паспортами громадянина України та пенсійним посвідченням на ім’я позивачів і довідками щодо їх статусу та розміру виплаченого підвищення до пенсії.
Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності – 1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію вказаної норми, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ці положення не змінювались.
Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до цього часу особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невиплату позивачці підвищення до пенсії у належних розмірах за період з 22 травня 2008 року по 1 грудня 2008 року.
Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті вказаного підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Крім цього, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 слід відмовити, оскільки згідно довідки управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому вона, в період з 2006 року по 2008 рік, перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
Давши належну оцінку вказаним обставинам, іншим наявним в справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з матеріалами справи та законом, частково задовольнив позовні вимоги позивачів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджувались судом, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому відхилити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко