К О П І Я

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  17  червня  2010 року                                                                              м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

                     в складі: головуючого – судді Власенка О.В.,

            суддів:  Юзюка О. М., Ярмолюка О.І.,

                          при секретарі: Щербань А. В.

                          з участю: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1603 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 3 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

            Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги , колегія суддів

в с т а н о в и л а :

         В травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі – УПФ) про визнання дій відповідача щодо невиплати йому як дитині війни підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.04.209 року відповідно до ст.6 Закону України” Про соціальний захист дітей війни” неправомірними а також просить стягнути невиплачену суму підвищення до пенсії в розмірі 1917грн. 73коп. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на підставі ст.6 Закону України” Про соціальний захист дітей війни” він є дитиною війни та має право на доплату до  пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісяця. Проте відповідачем вищевказана надбавка впродовж 2007-2009 років не виплачувалась.

            Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 3 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії та зобов’язано УПФ здійснити нарахування та щомісячну виплату недоплаченої пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України” Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

         В апеляційній скарзі УПФ вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом: пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника, тобто тих виплат, які фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду. На даний час розмір надбавки дітям війни визначений постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, відповідно до якої виплата підвищення становить 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, яка виплачується позивачу згідно із зазначеним нормативно – правовим актом.

______________________________________________________________________________________

     Головуючий у першій інстанції – Сарбей В. Л.                                   Справа № 22ц-1603

    Доповідач – Власенко О.В.                                                       Категорія № 57

Також суд не взяв до уваги те, що позивачем пропущено, передбачений ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду без зазначення вагомих причин пропуску, що згідно з ст.100 КАС України є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, якому на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а тому, у відповідності з вимогами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він має статус дитини війни.

    У 2008 – 2009 роках позивач отримував підвищення до пенсії: з 1 січня 2008 року – 47 грн., з 1 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп.

    Дані обставини підтверджуються паспортом громадянина України, пенсійним посвідченням на ім’я позивача і довідкою щодо їх статусу та розміру виплаченого підвищення до пенсії.

Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності – 1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію вказаної норми, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.

    Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії

або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.

    З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ці положення не змінювались.

    Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до цього часу особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невиплату позивачу підвищення до пенсії у належних розмірах за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

    Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті вказаного підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.

Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

    Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.

    Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.

    На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

    Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

    Є безпідставними ствердження УПФ і щодо пропущення позивачами строку звернення до суду з адміністративним позовом.

    Частинами 1 і 2 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше,

обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 46 ч. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

    В силу частини 6 Прикінцевих положень до вказаного Закону до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Частиною 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

    Таким чином, річний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, у даному випадку не застосовується.

Давши належну оцінку вказаним обставинам, іншим наявним в справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з матеріалами справи та законом, частково задовольнив позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджувались судом, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів    

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відхилити.

    Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 3 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:  (підпис)                                  

Судді: (підпис)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду              О.В.Власенко