АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"5" серпня  2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Фащевської Н.Є.,

Суддів Ходоровського М.В., Жолудько Л.Д.

при секретарі Любчик Л.В.

з участю ОСОБА_1, представника ОСОБА_2-ОСОБА_3, представника Кременецької міської ради Олексюка П.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду від 07 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6 до ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, ОСОБА_5, третіх осіб на стороні відповідача: Кременецької міської ради, управління праці та соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації, відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, зняття з реєстрації, виселення та вселення і за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб на стороні відповідачів: Кременецької міської ради, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області про визнання права користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог   ОСОБА_6 звернулись у суд з позовом до ОСОБА_1, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: Кременецької міської ради, управління праці та соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області про виселення  ОСОБА_1 та членів її сім’ї з квартири АДРЕСА_1, як осіб, які вселились у квартиру без його згоди та згоди всіх повнолітніх членів сім’ї, які там проживали, зняття ОСОБА_1 з реєстрації за цією адресою.

У процесі розгляду справи ОСОБА_2 доповнив позовні вимоги позовом про вселення його в спірну квартиру та вимогами про визнання реєстрації ( прописки) ОСОБА_1, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_7 незаконною та зняття їх з реєстрації.

ОСОБА_1 у листопаді 2005 року звернулась у суд з позовом про визнання ОСОБА_2 втратившим право користування спірною квартирою в зв’язку з відсутністю його в ній понад шість місяців без поважних причин та в зв’язку з вибуттям його на інше постійне місце проживання, зняття його, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з реєстрації за спірним місцем проживання.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнювала та змінювала позовні вимоги, а саме:  просила визнати ОСОБА_2 втратившим право користування жилим приміщенням з підстави вибуття його на інше постійне місце проживання, визнати за нею і її дітьми право користування квартирою АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування спірною квартирою, виключити з її позовних вимог вимогу про зняття ОСОБА_9 з реєстрації в цій квартирі.

Ухвалою Кременецького районного суду від 09.09.2009 року до участі в справі притягнуто ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_7, інтереси якого представляє його мати відповідачка-позивачка ОСОБА_1

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Кременецького районного суду від 07 травня 2010 року позов ОСОБА_2, третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: Кременецької міської ради, управління праці та соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації до ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області,      ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, вселення ОСОБА_2, визнання незаконною реєстрації ( прописки), проведеної відділом громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВС України ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та зняття їх з реєстрації задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та виселено ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

Визнано незаконною реєстрацію ( прописку), проведену відділом громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВС України, ОСОБА_1 та її синів ОСОБА_5, ОСОБА_7 по АДРЕСА_1.

Зобов’язано відділ громадянства, імміграції і реєстрації  фізичних осіб Кременецького РВ УМВС України зняти з реєстрації по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_7

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб на стороні відповідача: Кременецької міської ради, відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ  в Тернопільській області про визнання права користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації та застосування строку позовної давності відмовлено за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.

Судові витрати покладено на сторони в понесених ними розмірах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю, а в позові ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначала, що суд не звернув увагу на те, що вона поселилась у спірну квартиру в 1998 року як член сім’ї наймача, у 2002-му році була прописана разом з дітьми за згодою наймача, інші члени сім’ї наймача в квартирі не проживали, тому їх згода на її вселення разом з дітьми не була потрібна. Крім того, судом немотивовано було виселено з квартири її неповнолітнього сина ОСОБА_7, на вселення якого в квартиру згоди інших членів сім’ї закон не вимагає.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржують.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_10 апеляційної скарги не визнав і пояснив, що ОСОБА_2 в силу свого стану здоров’я вимушений був періодично проживати разом з матір’ю за місцем проживання своїх діда і баби, за якими його матір також здійснювала догляд. ОСОБА_1 вселилась у спірну квартиру в 2005 році після смерті свого чоловіка, батька ОСОБА_2, а була зареєстрована в 2002 році без згоди інших повнолітніх членів сім’ї наймача. За час життя батька ОСОБА_2 спору з приводу права користування жилим приміщенням не виникало. Суд повно і об’єктивно з’ясував обставини справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Представник Кременецької міської ради апеляційної скарги не визнав і пояснив, що ОСОБА_1 поселилась у спірну квартиру після смерті свого чоловіка ОСОБА_11 Ця квартира їй не потрібна для проживання, а лише для продажу, оскільки вона разом з сім’єю проживала в будинковолодінні своїх батьків, разом з чоловіком розпочала будівництво нового жилого будинку, не оформляє право власності на ці будинки з метою заволодіння і продажу квартири в м.Кременець.

Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ  в Тернопільській області та управління праці та соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації звернулись із заявами про розгляд справи у відсутність їх представників.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга           ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 до неповнолітнього ОСОБА_7 про виселення, та, відмовляючи ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього          ОСОБА_7 про визнання за ним права користування спірним жилим приміщенням, суд усупереч вимогам ст.215,ч.1,п.3 ЦПК України не зіслався на норми матеріального права і не навів мотивів, з яких він виходив, при вирішенні спору в цій частині.

Наведене привело до невідповідності висновків суду обставинам справи і неправильного застосування норм матеріального права, а в зв’язку з цим- до неправильного вирішення спору в цій частині.

Судом установлено, що наймачем трикімнатної квартири АДРЕСА_1 жилою площею 43,1 кв.м був            ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

На підставі рішення Кременецького міськвиконкому за № 211 від 29 липня 1993 року ОСОБА_11 30 липня 1993 року був виданий ордер на право зайняття цієї квартири разом з членами його сім’ї: дружиною ОСОБА_6 та дітьми ОСОБА_9 і ОСОБА_2

З метою приватизації квартири ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_2 приватизаційними платними дорученнями за №№ 3776, 3777 та 3778 від 02.08.1999 року доручили Ощадбанку перерахувати належні їм суми житлових чеків Кременецькій міській раді.

05.02.1996 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 було розірвано.

20.01.1998 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_1 було укладено шлюб.

У цьому шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_7 народився син ОСОБА_7

ОСОБА_1 також є матір’ю ОСОБА_5

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом дитинства другої групи довічно, непрацездатним, що стверджується довідкою МСЕК за               № 025994 серії 2-18 АВ  від 20.10.1999 року.

Відповідно до довідок Великобережецької сільської ради за №№ 721 та 722 від 17.02.2006 року, за № 211 від 06.06.2008 року ОСОБА_6. періодично здійснювала догляд за обома батьками похилого віку за місцем їх проживання в с.Малі Бережці Кременецького району, та сином-інвалідом дитинства другої групи ОСОБА_2, який потребує постійного нагляду, періодичного перебування на свіжому повітрі та відповідного харчування.

Згідно з довідкою цієї ж ради за № 723 від 17.02.2006 року, складеної на підставі акту опиту свідків від 17.02.2006 року, ОСОБА_1 до березня 2005 року проживала в АДРЕСА_2. На час  видачі довідки біля існуючого жилого будинку було розпочато будівництво нового будинку без установленого дозволу.

За повідомленням Великобережецької сільської ради за № 274 від 14.07.2008 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 без дозволу сільської ради було збудовано новий жилий будинок, у якому до 27.03.2000 року вона була зареєстрована.

З 07.04.2000 року по 20.03.2002 року ОСОБА_1 була зареєстрована в с.Сапанів Кременецького району, що стверджується довідкою Сапанівської сільської ради за № 170 від 24.06.08 р.

За повідомленням ВГІРФО від 21.06.2006 року ОСОБА_1 20.03.2002 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 разом з дітьми: ОСОБА_5 та неповнолітнім ОСОБА_7 за згодою ОСОБА_11

Інші повнолітні члени сім’ї ОСОБА_11: ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 згоди на її вселення разом з дітьми в згадану квартиру не давали.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Виходячи із установлених судом обставин і вимог закону, суд обґрунтовано дійшов до висновку що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вселились у спірну квартиру без згоди всіх членів сім’ї, що проживали в ній, у зв’язку з чим не набули права користування квартирою, а тому підлягають виселенню без надання іншого житла.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що на час її вселення в спірну квартиру інші члени ( у тому числі й колишні) наймача ОСОБА_11 у квартирі не проживали, у зв’язку з чим не повинні були давати згоду на її вселення, оскільки, виходячи із установлених судом обставин, відсутність їх у квартирі була періодичною, і  на час реєстрації  ОСОБА_1 в спірній квартирі вони  в установленому порядку не були визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Таким чином, рішення суду в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги-безпідставними.

Разом з тим, суд, виселивши неповнолітнього ОСОБА_7 із квартири        АДРЕСА_1, та, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права користування цією квартирою, суд не звернув увагу на вимоги ч.1 ст.65 ЖК України, згідно з якими на його вселення в квартиру згода інших членів сім’ї наймача не була потрібна.

Таким чином, суд при вирішенні спору в цій частині допустив неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині і ухвалення нового рішення, яким у позові ОСОБА_2 до неповнолітнього ОСОБА_7 про виселення з квартири АДРЕСА_1 відмовити, а позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання за ним права користування квартирою АДРЕСА_1 задовольнити, визнавши за неповнолітнім ОСОБА_7 право користування квартирою АДРЕСА_1.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про втрату ОСОБА_2 права користування спірною квартирою в зв’язку з вибуттям його на інше постійне місце проживання, оскільки судом не здобуто переконливих доказів на підтвердження того факту, що місце проживання його діда, у якому він-інвалід П-ї групи дитинства періодично проживав разом зі своєю матір’ю, яка здійснювала за ним та за своїми батьками похилого віку догляд, було його постійним місцем проживання. Крім того, особа, яка сама не набула права користування житлом, не вправі порушувати питання про втрату права користування ним іншими особами.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 до відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області про зняття з реєстрації по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, суд не звернув увагу на те, що спори ( за їх наявності) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності згаданого відділу відносяться до справ адміністративної юрисдикції і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідно до вимог ч.1,п.1 ст.205, ч.1 ст. 310 ЦПК України є підставою для закриття провадження в справі в цій частині.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.

Визнавши ОСОБА_1, ОСОБА_5 ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, суд не звернув увагу на те, що таких вимог до вказаних осіб не заявлялось.

Наведене згідно із згаданими нормами ЦПК є підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Крім того, висновок  суду про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із спірної квартири, як осіб, які за мотивацією суду не набули права користування нею в зв’язку з неправомірним вселенням, є взаємовиключним з висновком про втрату ними права користування квартирою.

На підставі ст.ст.64,65,71,109,ч.1 ЖК  України та, керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.п.1,2,3,4; 309,ч.1,п.3,4;310; 313; 316, 317; 319; 324; 325  ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду від 07 травня 2010 року змінити.

У частині задоволення позову ОСОБА_2 до неповнолітнього ОСОБА_7, інтереси якого представляє ОСОБА_1, про виселення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до неповнолітнього ОСОБА_7 про виселення з квартири АДРЕСА_1 відмовити.

У частині відмови ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього  ОСОБА_7 в позові до ОСОБА_2 про визнання за неповнолітнім ОСОБА_7 права користування квартирою АДРЕСА_1 рішення суду скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання за ним права користування квартирою АДРЕСА_1 задовольнити.

Визнати за неповнолітнім ОСОБА_7 право користування квартирою АДРЕСА_1.

Виключити з абзацу першого резолютивної частини рішення перед словами “ та виселення ОСОБА_1.” слова “ визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням”.

Рішення суду в частині визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщення, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 скасувати.

Рішення суду в частині покладення обов’язку на відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області зняти з реєстрації по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 скасувати і провадження в справі в цій частині закрити.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді