Справа № 2-240/2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2010 р.
Новоушицький районний суд в складі :
головуючоі – судді Шуригіноі О.В.
при секретарі - Стандрійчук М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-
в с т а н о в и л а:
В червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2007 вона зустрілась із знайомою ОСОБА_2 , з якою перебувала в дружніх стосунках, та домовились, що вона принесе ОСОБА_2 додому молоко. Біля 15:25 години вона принесла молоко і зайшла на подвір»я відповідачів, які проживають в будинку по АДРЕСА_1. Коли вона вже майже підійшла до вхідних дверей в будинок, то із-за будинку вибігла собака породи “Алабай»”, яка була без намордника і повідка, і вчинила на неї напад, повалила на землю і почала кусати, наслідком чого стало ушкодження її здоров'я. Відповідачі, знаючи, що вона принесе молоко, не вжили ніяких заходів для її безпеки, перед входом у господарство відсутнє попередження про наявність собаки. Їй завдано матеріальної шкоди в сумі 350,40 гривень, яка складається з пошкодженого одягу, витрат на лікування і поїздки до експерта, та моральна шкода , яку оцінює в 5000 гривень. Стверджує, що цей випадок не один, оскільки ця ж собака покусала на вулиці дитину, якій володільці собаки, відповідачі по даній справі, відшкодували шкоду.
Згідно акту судово-медичного обстеження №370 від 5.07.2007 року у неї виявлені тілесні ушкодження у виді численних ран, саден, синців, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею та тупо загостреним краєм, могли утворитись від укусів собаки та відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров»я.
Постановою Новоушицького РВ УМВСУ в Хмельницькій області від 09 липня 2007 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за відсутністю складу злочину .
В судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів солідарно 10000 гривень моральної шкоди і 350,40 матеріальної шкоди, мотивуючи тим, що після одужання у неї залишились видимі невеликі рубці на правій та лівій руці, на передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя, на правій вушній раковині, які вона вимушена приховувати. В момент нападу собаки вона відчула жах, страх за своє життя. Відповідачі не проявили ніякого співчуття, не вибачились, припинили підтримувати з нею дружні стосунки. Це все спричинило їй сильні душевні страждання.
Відповідачі позов не визнали та пояснили, що є володільцями службової собаки породи «Алабай» (середньо-азіатська вівчарка) , яку утримують на прив»язі на території свого домогосподарства в АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 не заперечила, що домовилась з позивачем про доставку молока їй додому. Оскільки того дня була дуже жарка погода, вона спустила собаку з прив»язі. Коли почула крики ОСОБА_1, то разом з сином відтягнули від неї собаку та надали медичну допомогу, замість пошкодженого дали інший одяг. Вважають, що не повинні нести цивільно-правової відповідальності, оскільки собака вчинила напад на позивача на території їх власного домогосподарства. Не заперечили факт спричинення тілесних ушкоджень їх собакою іншій особі.
Заслухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов до наступного.
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Собака породи “Алабай» (середньо-азіатська вівчарка) є службовою собакою агресивної породи, а тому відноситься до об'єкта джерела підвищеної небезпеки.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом джерела підвищеної небезпеки, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільці собаки – відповідачі по справі, є суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки і саме вони повинні відшкодовувати позивачці спричинену матеріальну та моральну шкоду.
В судовому засіданні сторони визнали, що мав місце факт спричинення тілесних ушкоджень позивачу собакою породи «Алабай», володільцями якої є відповідачі.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 і позивач ОСОБА_1 тривалий час знайомі між собою, ОСОБА_1 неодноразово відвідувала її за місцем проживання, що сторони не заперечили, відповідачу було відомо про прихід позивача в цей день, тому суд вважає, що вона повинна була вжити заходів до безпеки відвідувачки.
З наведених підстав суд не приймає до уваги заперечення відповідачів про відсутність їх вини в спричиненні шкоди собакою на їх приватній території.
Згідно з ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є завдання моральної шкоди іншій особі. Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв»язку з фізичним болем та стражданнях, у зв»язку з ушкодженням здоров»я. (ч.2 п.1 ст.23 ЦК України).
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачі повинні сплатити певну грошову суму позивачу у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, але разом з тим, суд призначає розмір даної грошової суми, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, як про це зазначено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року № 4.
Для визначення розміру моральної шкоди при посяганні на здоров»я позивача критеріями є спосіб її завдання, вид вини заподіювача, наслідки, тривалість адаптації після одужання.
Судом встановлено, що позивачу спричинено численних ран, саден, синців на різних частинах тіла, які відносяться до категорії легких, з короткочасним розладом здоров»я, що підтверджується актом судово-медичного обстеження. Після одужання у позивача залишились видимі невеликі рубці на правій та лівій руці, на передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя, на правій вушній раковині. Тому у даному випадку відшкодування моральної шкоди грішми виконує відновлювальну функцію. Суд оцінює її в розмірі 5000 гривень.
Матеріальна шкода позивачем доведена в частині витрат на відвідування судово-медичного експерта та на лікування і становить 100 гривень 02 копійки.
Оскільки позивач не подала суду доказів про вартість пошкодженого майна, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 60, 209, 212 -215 ЦПК України , ст.ст. 23, 1187 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 5000 ( п»ять тисяч ) гривень моральної шкоди і 100 гривень 02копійки матеріальної шкоди, а також понесені позивачем судові витрати – 120 гривень за ІТЗ розгляду справи, 250 гривень судового збору, 51 гривню судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя О.В.Шуригіна