№ 2-2233/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого – судді Гримич М. К.
при секретарі - Хапанцевій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 районної у м.Києві ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 районної у м.Києві ради про продовження строку на прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 районна у м.Києві рада звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати спадщину ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою і передати її територіальній громаді Печерського району м.Києва, посилаючись на те, що спадщина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніким із спадкоємців прийнята не була, і після їх смерті пройшло більше року.
Позивач ОСОБА_3 в травні 2010 року звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просить продовжити їй строк на прийняття спадщини, посилаючись на те, що наявність заповіту їй стало відомо лише в березні 2010 року, із поважних причин вона не змогла подати заяву про прийняття спадщини. Зазначені вище справи були об’єднані в одне провадження.
Представник позивача ОСОБА_1 районної у м.Києві ради, з’явившись у судове засідання, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. Позов ОСОБА_3 не визнав, зазначив, що спадщина відкрилась більше 10 років тому, однак її ніхто не прийняв, поважних причин пропуску строку більш ніж 10 років не наведено, тому просив відмовити позивачці в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2, з’явившись у судове засідання, проти позову ОСОБА_1 районної у м.Києві ради заперечував, посилаючись на те, що фактично прийняв спадщину, оскільки після смерті матері та вітчима, він постійно проживав в спірній квартирі, оплачував комунальні послуги, ніс інші витрати по утриманню квартири, тобто вчиняв дії, що свідчать про прийняття ним спадщини. Крім цього, зазначив, що не має можливості оформити на себе спадщину, оскільки ОСОБА_3 не погоджується написати заяву про відмову від спадкування, однак спадщину не приймає.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що не знала про існування заповіту на її користь, оскільки в період з 1997 року по 2010 рік з батьком ОСОБА_2, який, за життя спадкодавців та після їх смерті, проживав у спірній квартирі, вона не спілкувалась через неприязні стосунки.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 районної у м.Києві ради підлягає задоволенню, а в позові ОСОБА_3 необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 18.08.1997 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20,21).
Відповідно до ст.525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент відкриття спадщини після померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, яке видане 01.04.1993 року Відділом приватизації житлового фонду Печерського району, квартира АДРЕСА_1 належить на спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях (а.с.7).
Статтею 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що спадщина повинна бути прийнята спадкоємцями протягом шести місяців з дня її відкриття.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 14.05.1993 року склала заповіт на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5 18.05.1993 року склав заповіт на користь онуки ОСОБА_3, в яких вони заповідають належну їм квартиру АДРЕСА_1. Обидва заповіти були посвідчені державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори (а.с.14,15).
Разом з тим, ОСОБА_3 протягом 10 років до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звернулась, спадщину не прийняла. В судовому засіданні надала виписки з історії хвороб про те, що в кінці 2009 року – на початку 2010 року перебувала на стаціонарному лікуванні для підтвердження поважності причин пропуску строку.
В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечувала, що вона фактично спадщину не прийняла, оскільки в квартирі спадкодавців ніколи не проживала, а мешкала з сім’єю у м.Києві за адресою: АДРЕСА_2 і періодично проживала в селі Гостролуччя Баришівського району Київської області. Причини, з яких ОСОБА_3 просить визнати причини пропуску строку на прийняття спадщини поважними, суд оцінює критично, оскільки більш як за 12 років, що пройшли з часу відкриття спадщини, подано документи про перебування на лікуванні з 30.07.2008 року по 11.08.2008 року, з 06.11.2009 року по 16.11.2008 року та з 23.12.2009 року по 26.01.2010 року. При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до позовної заяви ОСОБА_2, яку подано 22.06.2009 року до Баришівського районного суду Київської області, він вказує, що ОСОБА_3 було відомо про 2 заповіти. З матеріалів справи (а.с.31) вбачається, що вона не заперечує факт неприйняття спадщини і просить визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру спадкодавців, тому суд вважає позов ОСОБА_3 надуманим та спрямованим на недопущення визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до вимог ст. 550 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Твердження відповідача ОСОБА_2, що він фактично прийняв спадщину, проживаючи в квартирі та сплачуючи витрати за комунальні послуги та інші витрати, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки, згідно ч.2 ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини.
Таким чином, в установлені законом строки, відповідач ОСОБА_2, який є спадкоємцем після ОСОБА_4 та спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 спадщину не прийняли, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звернулися, спадщина вважається відумерлою.
Відповідно до ч.3 ст.1277 ЦК України, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_3 пропустили строк на прийняття спадщини без поважних причин, тому суд вважає за необхідне визнати спадщину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відумерлою.
На підставі викладеного, керуючись ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), 1270, 1277 ЦК України, 3,57,59,61,212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 районної у м.Києві ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою, за позовом ОСОБА_3 до Печерської районної у м.Києві ради про продовження строку на прийняття спадщини – задовольнити.
Визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у вигляді квартири АДРЕСА_1 за територіальною громадою Печерського району м.Києва в особі Печерської районної у м.Києві ради.
Позов ОСОБА_3 до Печерської районної у м.Києві ради про продовження строку на прийняття спадщини – залишити без задоволення.
На Рішення може бути принесено апеляцію протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: М.К. Гримич