К О П І Я

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року                                                                  м. Хмельницький

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

                   в складі: головуючого – судді Власенка О.В.

          суддів: Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.

          при секретарі: Басюр А.М.

          з участю: представників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її            

          представника

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1634 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від              22 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на частку в будинковолодінні, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в будинковолодінні, зменшення інвентаризаційної вартості будинку та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, про припинення права спільної часткової власності на майно, виділення частки майна в натурі та зобов’язання зареєструвати, як окремий об’єкт нерухомого майна.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

    В листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  про визнання права власності на частку в будинковолодінні, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в будинковолодінні, зменшення інвентаризаційної вартості будинку. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26 липня 1962 року придбала частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка складалась з двох житлових кімнат, кухні, коридору та сараю. При оформлені договору купівлі-продажу вказана частина будинковолодіння зазначена в розмірі 2/5 або 40 відсотків будинковолодіння. 19 березня 1965 року решта будинковолодіння була продана ОСОБА_3 в розмірі 3/5 частини або 60 відсотків. Проте, зазначає, що вона фактично купила 45.45 відсотків спірного будинку, а ОСОБА_3 фактично продано 54.55 відсотків даного будинку. Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінювала позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на 227/500 частини  будинку, що складає 45.45 відсотків, поновити строк на звернення до суду і визнати договір купівлі-продажу від 19 березня 1965 року недійсним в частині продажу ОСОБА_3 3/5 вказаного будинку, змінити страхову інвентаризаційну вартість будинку вилучивши вартість тамбуру в сумі 29 крб.

_______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Вітюк В.Ж.                                   Справа № 22ц-1634

Доповідач – Власенко О.В.                                                         Категорія № 20

В липні 2008 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності на майно, виділення частки майна в натурі та зобов'язання зареєструвати як окремий об'єкт нерухомого майна, зазначивши, що є власником 3/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, яка згідно висновку експерта може бути виділена у окремий об'єкт нерухомості. Через те, що відповідачка чинить цьому перешкоди, просить визнати за нею право власності на окремий об'єкт нерухомості, що складається з житлового будинку загальною площею 58,8 кв.м., трьох житлових кімнат, трьох коридорів, комори, пральні та надвірних будівель і зареєструвати його у Хмельницькому БТІ.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 березня 2010 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та прийняти нове, яким задоволити її позов в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що в рішенні суд відмовляє в перегляді розміру ідеальних часток у будинковолодінні, посилаючись на ч.4 ст. 357 ЦК України, однак не бере до уваги, що всі добудови (прибудови) здійснювались за погодженням з іншими співвласниками як зі сторони ОСОБА_3 так і зі сторони ОСОБА_1

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.

У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що згідно з договором купівлі – продажу від 26 липня 1962 року (т.1 а.с.11) ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 2/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, яка складалася з двох жилих кімнат, жилою площею 23,10 кв.м., кухні, коридору, кладовки та сараю, під літерою ”Б”, які перейшли у власність ОСОБА_1

Згідно з договором купівлі – продажу від 19 березня 1965 року (т.1 а.с.12) ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_6 3/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, яка складалася з двох жилих кімнат, жилою площею 21,4 кв.м., кухні, коридору, кладовки та льоху, під літерою”Г”, які перейшли у власність ОСОБА_3

Згідно з договором дарування від 28 грудня 2006 року(т.1 а.с.94) ОСОБА_3 подарував належну йому частку будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2

З відповідей Хмельницького бюро технічної інвентаризації (т.1 а.с.7,9,10,204-208)  встановлено, що розрахунки ідеальних часток спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 були проведені 25.07.1962 року та зазначені в матеріалах інвентарної справи, вони є вірними. Площа квартири ОСОБА_1 у процентному відношенні до будинку становила 45,4 відсотків, а до всього будинковолодіння – 40 відсотків або 2/5 ідеальних часток. У вказаний розрахунок увійшов також і тамбур, вартістю 29 крб., що також підтверджується матеріалами інвентарної справи.

Давши належну оцінку зібраним по справі доказам суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що права ОСОБА_1 правочином від 19.03.1965 року порушено не було, розмір ідеальних часток у будинковолодіння не підлягає перегляду, так як вони були визначені не відносно жилого будинку, а відносно будинковолодіння в цілому, вони є незмінними виходячи з вимог ч. 4 ст. 357 ЦК України, вимоги позивачки ОСОБА_2 також не ґрунтуються на законі, є безпідставними, оскільки згідно з висновком експерта № 799/09 від 09.02.2009 року (т.2 а.с.4-23) частина будинковолодіння, яка належить ОСОБА_2 є фактично виділеною в натурі і експлуатується як окреме

самостійне будинковолодіння, а тому обґрунтовано відмовив сторонам у задоволенні їх позовних вимог у повному обсязі.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів    

ухвалила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 березня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис)                            

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду             О.В.Власенко