К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів: Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Басюр А.М.
з участю: ОСОБА_1, представника прокуратури
Хмельницької області
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2007 за апеляційними скаргами Державного казначейства України, ОСОБА_2, прокуратури Білогірського району на рішення Білогірського районного суду від 9 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Білогірського району, прокуратури Хмельницької області, державного казначейства України в Білогірському районі про стягнення 300 000 грн. моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів, вказавши, що прокуратурою Білогірського району Хмельницької області у 2004 році щодо неї було порушено кримінальну справу за зловживання службовим становищем у відповідності до ст. 364 КК України. На той момент вона займала керівну посаду в органах державної влади, а саме начальника управління праці та соціального захисту населення. Зазначила, що вироком Білогірського районного суду від 6.12.2004 року її дії перекваліфіковано на неналежне виконання посадових обов’язків і за ч.1 ст. 367 КК України винесено вирок, але від призначеного покарання її було звільнено на підставі ч. 5 ст. 7, ст. 48 КК України. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14.03.2006 року даний вирок скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Крім того, прокуратурою Білогірського району 30.09.2005 року було порушено ще одну кримінальну справу за ч.2 ст. 364 КК України і 06.02.2006 року у межах цієї статті її було притягнуто в якості обвинуваченого. 23.05.2006 року Білогірським районним судом щодо неї було винесено виправдувальний вирок. В зв’язку з цим просила стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 300 000 грн., судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Білогірського районного суду від 9 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 20 000 грн. моральної шкоди. Стягнення провести за рахунок коштів Державного бюджету України Державним казначейством України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_2 встановленої до відшкодування суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, відкритого на ім’я Державного казначейства України.
Головуючий у першій інстанції – Кащук Н.С. Справа № 22ц-2007
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 33
В апеляційній скарзі вважає рішення Білогірського районного суду від 9 квітня 2010 року незаконним, просить його скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду від 9 квітня 2010 року змінити та задовольнити позов в повному обсязі, оскільки суд односторонньо визначив розмір завданої моральної шкоди.
Прокуратура Білогірського району в апеляційній скарзі рішення Білогірського районного суду від 9 квітня 2010 року вважає незаконним, просить його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в інший суд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державного казначейства України та прокуратури Білогірського району необхідно відхилити, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди - зміні з наступних підстав.
Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Згідно з ч. 3 ст. 13 цього ж Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Встановлено, що вироком Білогірського районного суду від 6 грудня 2004 року відносно ОСОБА_2 було винесено вирок по ч. 1 ст. 367 КК України, однак від призначеного покарання її було звільнено на підставі ч. 5 ст. 7, ст. 48 КК України.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 березня 2006 року вирок Білогірського районного суду від 6 грудня 2004 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Вироком Білогірського районного суду від 11 жовтня 2006 року ОСОБА_2, по ч. 1 ст. 367 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, було засуджено до штрафу в розмірі 1000 грн. На підставі ч. 5 ст. 7, ст. 48 КК України її звільнено від призначеного покарання.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2006 року вирок Білогірського районного суду від 11 жовтня 2006 року скасовано, а провадження в кримінальній справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.
Вироком Білогірського районного суду від 23 травня 2006 року ОСОБА_2 виправдано.
Встановлено, що по вказаних справах, ОСОБА_2 перебувала під слідством та судом 27 місяців, а саме: з 24.09.2004 року по 06.12.2006 року.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_2, оскільки вона внаслідок незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності, зважаючи на її стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для їх відновлення, понесла значну моральну шкоду.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано частково задовольнив її позовні вимоги.
Разом з тим, суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди в сумі 20 000 грн., не в повному обсязі врахував конкретні обставини справи, за яких така шкода була заподіяна.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.
Відтак, колегія суддів вважає, що з врахуванням наведених вище обставин справи на користь позивачки за заподіяну її моральну шкоду має бути стягнено 30 000 грн., тому рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди підлягає зміні.
Доводи апеляційних скарг Державного казначейства України та прокуратури Білогірського району не спростовують висновків суду, містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджувались судом, тому колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення і скасування рішення суду першої інстанції, яке, в цій частині, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги Державного казначейства України та прокуратури Білогірського району відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Білогірського районного суду від 9 квітня 2010 року в частині розміру моральної шкоди змінити, стягнути на користь ОСОБА_2 30 000 грн. моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко