К О П І Я

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня  2010 року                                                                              м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

                     в складі: головуючого – судді Власенка О.В.,

           суддів: Юзюка О. М. Ярмолюка О.І.

           при секретарі: Щербань А. В.

           з участю: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1215 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Летичівського районного суду від 9 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

         В липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та просила стягнути з відповідача недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за квітень – грудень 2007 року в сумі 3010 грн. 58 коп.; за січень – грудень 2008 року в сумі 4753 грн. 80 коп.; січень – лютий 2009 року в сумі 948 грн. 27 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що вона має на утриманні сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до  Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного  віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Однак відповідач, в порушення вимог вказаного Закону, виплачував допомогу в меншому розмірі.

           Постановою Летичівського районного суду від 9 вересня 2009 року відмовлено в позові  ОСОБА_1  за безпідставністю вимог.

    Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що з 9 липня 2007 року (з часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007) до 31 грудня 2007 року ОСОБА_1 не виплачувалась допомога по догляду за дитиною у розмірах, визначених законом, проте вона без поважних причин пропустила строк звернення до суду з адміністративним позовом. Окрім того, суд прийшов до висновку, що у 2008-2009 роках ця допомога надавалась позивачці у належному розмірі.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду неправильною, яка не відповідає вимогам ст. 159 КАСУ, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити її позов. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд розглядаючи справу не взяв до уваги те, що вона працюючи  в Летичівькому відділенні №3210 ВАТ „Державний ощадний банк України” на посаді касира сплачувала страхові внески до Фонду соціального страхування а з 04.02.2006р. перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною та отримувала державну допомогу.

__________________________________________________________________________________

     Головуючий у першій інстанції – Курнос С. О.                                  Справа № 22ц-1215

    Доповідач – Власенко О. В.                                                      Категорія № 57

            Заслухавши позивачку ОСОБА_1 та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

           Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку якого розглянуто справу, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

           Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

            Приймаючи постанову, суд першої інстанції не застосував положення п. 55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, який підлягав застосуванню, і безпідставно застосував вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України.

           У зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права оскаржувана постанова підлягає  скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

    Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2.

            З квітня 2007 року їй призначена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до вимог ст.ст. 13-15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі – Закон № 2811-ХІІ).

    У 2007-2009 роках позивачка отримувала вказану допомогу у таких розмірах: з квітня по липень  2007 року – 129 грн. 03 коп., в серпні 2007 року – 132 грн. 64 коп., в вересні 2007 року – 134 грн. 45 коп., в жовтні 2007 року – 136 грн. 06 коп., в листопаді 2007 року – 140 грн. 05 коп., з грудня 2007 року по січень 2009 року –  по 144 грн. 10 коп. щомісяця, в лютому 2009 року – 21 грн. 62 коп.

    Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_2 і довідками щодо розміру виплаченої допомоги.

    Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Відповідно до ст. 13 Закону № 2811-ХІІ право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за цією дитиною.

    В силу ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

    Згідно пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 2811-ХІІ (у тій же редакції) розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року – 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

    Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 2811-ХІІ, а абзацом 3 частини 2 статті 56 цього Закону було установлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (відповідно до Закону № 2811-ХІІ і Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням») здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення абзацу 3 частини 2 статті 56 і пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Після цього відновили дію попередні положення Закону № 2811-ХІІ.

    Частиною 1 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» затверджено з 1 жовтня 2007 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років у розмірі 470 грн.

    Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2811-ХІІ. Частину 1 статті 15 викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.». Пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсоткам, з 1 січня 2009 року – 75 відсоткам, з 1 січня 2010 року – 100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.».

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року                   № 10-рп/2008 вказані зміни не визнані неконституційними. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ці положення не змінювались.

    Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року особи, які набули право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мали отримувати таку допомогу у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

    Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року позивачці не виплачувалась допомога по догляду за дитиною у належному розмірі. Проте, відмовляючи в позові ОСОБА_1 щодо невиплати допомоги за 2007 рік, суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

    Частинами 1 і 2 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Відповідно до п. 55 абз. 2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001

року № 1751, призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.

    Допомога по догляду за дитиною за 2007 рік не виплачена ОСОБА_1 з вини управління. Таким чином, річний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, у даному випадку не застосовується.

    В цій частині позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

    Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що у 2008-2009 роках розмір допомоги визначався виходячи із різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, і не міг бути меншим 130 грн., а тому доводи ОСОБА_1 щодо недоотримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008-2009 роках не ґрунтуються на чинному законодавстві.

    Проте, з такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки вони в частині відмови у задоволенні вимог позивачки за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за січень і лютий 2009 року не відповідають  матеріалам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.

    Частина 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, п 3 розділу VІІІ „Прикінцевих положень” до цього ж Закону в редакції Закону України від 28.12.2007 р. „Про Державний бюджет України на 2008 рік” передбачають розміри допомоги як застрахованим, так і не застрахованим матерям по догляду за дітьми віком до 3-х років в залежності від середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців та прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

    Як вбачається з матеріалів справи, позивачці допомога у визначеному ч. 1 ст. 15 наведеного Закону в 2008-2009 роках не призначалась.

    В той же час, суд не звернув увагу, що позивачка є застрахованою особою і на неї в період з 22.05.2008 р., тобто з часу визнання Рішенням Конституційного Суду України неконституційним виключення ст. 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, поширювалась дія наведеної статті Закону, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

    Як вбачається з матеріалів справи, позивачка зверталась до відповідача з заявою про надання їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років і перебувала у відпустці по догляду за дитиною, тому відповідач зобов’язаний був виплачувати їй допомогу згідно її заяви за ст. 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за січень і лютий 2009 року.

    Оскільки висновки суду про відмову в позові не відповідають матеріалам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

           Постанову Летичівського районного суду від 9 вересня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.

    Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 15 Закону України ”Про державну допомогу сім`ям з дітьми”

    Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за січень та лютий 2009 року включно.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис)                            

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                О.В.Власенко