Справа № 2-102
2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
06 серпня 2010 р. Міловський районний суд Луганської області
У складі суду: головуючого - судді Шовкуна В.О.
при секретарі Шевчук О.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мілове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а також стягнути суму вартості розукомплектованого майна.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що ухвалою Міловського районного суду від 19 листопада 2009 року було визнано мирову угоду, згідно якої при розподілі сумісно нажитого майна за Позивачем було залишено майно, а саме: диван «Барон» зеленого кольору з шкірозамінителя 2 матраца вартістю 2250 гривень, духовий шкаф «Арістон» вартістю 2300 гривень, витяжка «Індезит» вартістю 700 гривень, темно-коричневий комод вартістю 700 гривень, дзеркало з під світкою вартістю 400 гривень, ковану багету вартістю 450 гривень, люстру з 10 діодами вартістю 400 гривень, вазу вартістю 160 гривень, будівельні матеріали вартістю 120 гривень. Вищевказане майно знаходиться за адресою: смт. Мілове, вул. Лісна,12, яка є постійним місцем проживання Відповідача. Позивач, як власниця майна неодноразово повідомляла Відповідача про те, що вона хоча забрати вказане майно. Відповідачу направлялися листи про її приїзд з метою вивезення вказаного майна з зазначенням дати та часу її приїзду. Листи направлялися на адресу його проживання, на адресу підприємства де працює Відповідач, а також на адресу його представника (матері) ОСОБА_5 Неодноразово Позивач спілкувалася з Відповідачем по телефону з проханням повернути її майно, на що було отримано негативні відповіді.
10.04.2010 року Позивач зі своїм представником та співробітниками міліції Міловського РВ УМВС прибули за адресою: АДРЕСА_1 для вивозу свого майна, однак не дивлячись на те, що Відповідач був належним чином повідомлений за вказаною адресою він був відсутній. За даним фактом було складено акт від 10.04.2010 року.
03.05.2010 року Позивач знову зі своїм представником та співробітниками міліції прибули за вищевказаною адресою для вивозу майна. Відповідач заздалегідь був повідомлений належним чином про дату і час її приїзду, однак Відповідач знову був відсутнім.
На виконання ухвали Міловського районного суду Луганської області державним виконавцем Саніною О.В. були проведені дії щодо накладення арешту на спірне майно, а також передачі Позивачу на схоронність про що було складено акт від 20.05.2010 року. В результаті проведених дій виявилося, що деяке майно розукомплектовано, а тому його не можна використовувати за його функціональним призначенням. До складу цього майна входить диван «Барон» зеленого кольору з шкірозамінителя без 2-х матраців, духовий шкаф без листів для жарки, дзеркало з під світкою без плафонів, кована багета без тримачів та наконечників, люстра без кріплення та електронного обладнання.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримала свої вимоги та просила суд їх задовольнити.
Представник Позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні також підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 з пред’явленим позовом не погодився, повідомив про те, що він ніяких переговорів з Позивачкою не проводив, вона йому не повідомляла про те, що має намір вивезти своє майно. Також повідомив про те, що ключів від будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у Позивачки не має, оскільки він змінив замок. Повідомив про те, що його мати є і до сьогодні його представником згідно довіреності від 12.08.2009 року.
Свідок ОСОБА_6 повідомив про те, що він разом з Позивачем ОСОБА_1 виїжджав за адресою АДРЕСА_1, однак відповідача ОСОБА_2 вдома не було.
Свідок ОСОБА_7 підтвердив пояснення ОСОБА_6, оскільки вони виїжджали разом для зберігання громадського порядку .
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила про те, що нею згідно акту опису й арешту у 2009 році було накладено арешт на вищевказане майно, однак його функціонування не перевірялося, оскільки такі вимоги не були поставлені на виконання в ухвалі суду. На той момент коли вона накладала арешт на вищевказане майно 2 матраців з дивану і тоді не було.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомила про те, що нею було на виконання ухвали Міловського районного суду було накладено арешт на вищевказане майно та передано на відповідальне зберігання Позивачу. Майно було розукомплектоване, матраців з дивану не було.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що листи, які направлялися на адресу Відповідача вона вручала матері Відповідача ОСОБА_11, оскільки його не було вдома.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення заявлених вимог з наступних підстав:
19 листопада 2009 року між Позивачем ОСОБА_1 та Відповідачем ОСОБА_2 було укладено мирову угоду згідно з якою Позивачу залишено майно, а саме: диван «Барон» зеленого кольору з шкірозамінителя 2 матраца вартістю 2250 гривень, духовий шкаф «Арістон» вартістю 2300 гривень, витяжка «Індезит» вартістю 700 гривень, темно-коричневий комод вартістю 700 гривень, дзеркало з під світкою вартістю 400 гривень, ковану багету вартістю 450 гривень, люстру з 10 діодами вартістю 400 гривень, вазу вартістю 160 гривень, будівельні матеріали вартістю 120 гривень. (а.с. 8-9). Майно знаходилося за адресою: АДРЕСА_1, де фактично мешкає Відповідач.
Листами від 06 квітня 2010 року та 28 квітня 2010 року Відповідача було повідомлено про те, що Позивач має намір вивести своє майно згідно переліку, який встановлений ухвалою Міловського районного суду від 19 листопада 2009 року. (а.с. 10-11).
В матеріалах справи знаходяться копії повідомлень про вручення поштового відправлення, згідно з якими листи від 06 квітня 2010 року та 28 квітня 2010 року уповноваженою особою Відповідача (ОСОБА_11.) отримано, що і в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_10 (а.с. 12-15).
В матеріалах справи також знаходиться довіреність від 12 серпня 2009 року, згідно з якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_11 бути його представником. (а.с. 73). Згідно відповіді приватного нотаріуса Р.В. Подольського дана довіреність на даний момент дійсна, будь-яких заяв на її припинення чи її скасування не надходило. (а.с. 78-80), а тому заяви Відповідача у судовому засіданні, що той дану довіреність відкликав, у судовому засіданні не знайшли своє підтвердження.
Згідно актів від 10.04.2010 року та 03.05.2010 року Відповідач, який належним чином був повідомлений про той факт, що Позивач збирається вивезти майно, яке належить їй, однак Відповідач за адресою: АДРЕСА_1 вдома не перебував. (а.с. 16-17).
В судовому засіданні Відповідач ОСОБА_2 повідомив, що будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить йому та Позивачу ОСОБА_1 на праві власності в рівних частинах, однак Позивач туди увійти не може, оскільки той змінив там замки. Даний факт у судовому засіданні також підтвердив свідок ОСОБА_8, яка при здійсненні виконавчих дій з Позивачем ОСОБА_1 не змогли увійти у вищевказану будівлю, оскільки ключі, які були у Позивача не підходили.
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що в даній частині позову, а саме, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення з Відповідача суми вартості розукомплектованого майна, а саме: 2250 гривень вартість дивану «Барон» зеленого кольору з шкірозамінителя 2 матраца, а також 400 гривень суму вартості люстри з 10 діодами, суд приходить до висновку, що в даній частині позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2009 року актом опису й арешту майна державним виконавцем Рудаковою О.П. було накладено арешт на вищевказане майно, однак його комплектацію та робочій стан ніхто не перевіряв. (а.с. 40-41). Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні також підтвердила той факт, що дійсно ніхто не перевіряв комплектацію та робочій стан майна, оскільки в ухвалі про накладення арешту не було поставлено таку вимогу. Більше того, в акті опису й арешті майна вказано, що диван «Барон» без матраців.
Позивачем суду не було надано доказів, що розукомплектація вищевказаного майна була здійснена після накладення арешту на майно.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу,докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких підстав, суд приходить до висновку, що в даній частині Позову Позивач не довела ті обставини, на які вона посилалася у своїй позовній заяві, а тому в даній частині необхідно відмовити у задоволенні позову.
Також суд приходить до висновку, що з Відповідача необхідно стягнути судовий збір та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового розгляду, оскільки вони виникли внаслідок дій Відповідача.
На підставі ст. ст.15, 386, 387 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 209, 210, 212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.
Витребувати з чужого незаконного володіння гр. ОСОБА_4 майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: диван «Барон» зеленого кольору з шкірозамінителя вартістю 2250 гривень, духовий шкаф «Арістон» вартістю 2300 гривень, витяжка «Індезит» вартістю 700 гривень, темно-коричневий комод вартістю 700 гривень, дзеркало з під світкою вартістю 400 гривень, ковану багету вартістю 450 гривень, люстру з 10 діодами вартістю 400 гривень, вазу вартістю 160 гривень, будівельні матеріали вартістю 120 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 74 (сімдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового розгляду у сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: