К О П І Я

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2010 року                                                                                      м. Хмельницький

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

                       в складі: головуючого – судді Ярмолюка О.І.,

            суддів: Власенка О.В. ,  Юзюка О.М.,

            при секретарі: Щербань А. В.

            з участю: представника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1403 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову  Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про стягнення невиплачених сум державної соціальної підтримки дитині війни.

    Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

         В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому (далі – УПФ) про визнання незаконними дій щодо перешкоджання реалізації впродовж січня – квітня 2009 року права позивача на соціальний захист, встановленого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування заборгованості з виплат надбавки до пенсії у встановленому законом розмірі в загальній сумі – 408 грн. 59 коп., в тому числі прямі недоплати за період січень – квітень 2009 року – 398 грн. 40 коп., компенсація за інфляційне знецінення своєчасно несплачених сум – 10 грн. 19 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вона є дитиною війни та має право на доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісяця. Однак відповідач, в порушення вимог вказаного Закону, доплату до пенсії з січня 2009 року в повному розмірі не виплачував.

           Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2009 року позов задоволено частково.

           Визнано неправомірними дії та зобов’язано УПФ здійснити нарахування та щомісячну виплату недоплаченої пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року з урахуванням виплачених сум.

           В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

           В апеляційній скарзі УПФ вважає постанову суду необгрунтованою, просить її скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що згідно ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, кошти Пенсійного фонду не включаються до коштів Державного бюджету України. Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

______________________________________________________________________________________

     Головуючий у першій інстанції – Сарбей В. Л.                                       Справа № 22ц-1403

    Доповідач – Власенко О. В.                                                                    Категорія № 57

Апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно встановлено, що позивачка є громадянкою України,  отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст.ст. 3 та 7 цього ж Закону  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими номативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року  „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195 – IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону „Про Державний бюджет України на 2007 рік.”

Пунктом 41 розділу I I Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону № 2195-IV і статтю 6 викладено в новій редакції.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни також визнані неконституційними, відновлена дія положення статті 6 Закону № 2195 – IV у попередній редакції.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, а саме ст. 54, ці положення не змінювались.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, отже позивачка має право на отримання доплати за період з 1 січня по 31 жовтня 2009 року.  

 Вирішуючи спір і задовільняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них , повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Не виконуючи вимог даної норми, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

    Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми  з доплат дітям війни  є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на її отримання.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів    

                                                                               ухвалила:

           Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому відхилити.

          Постанову  Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2009 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис)             Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                 О.В.Власенко