Справа №1-102/10 року

В И Р О К

І  М ’ Я М   У К Р А Ї Н И

06 серпня 2010 року          Шаргородський районний суд Вінницької області

    в складі: головуючого – судді             Соколовської Т.О.

    при секретарі                                         Оганесян Н.М.

    з участю прокурора                              Волошина С.В.

                          адвоката                                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шаргороді справу про обвинувачення   ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя с. Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області, з середньо спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не депутата, позапартійного, працюючого головою  СТОВ «Світанок» с.Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області, в силу ст.89 КК України не судимого,

    у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

            Суд визнав доведеним, що підсудний ОСОБА_2, будучи головою СТОВ «Світанок» с. Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області вчинив умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.

   Злочини вчинено за наступних обставин.

    Підсудний ОСОБА_2,   працюючи з 23.12.2002 року головою СТОВ «Світанок», тобто, згідно з положеннями статуту товариства, будучи службовою особою, що обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаційно – розпорядчих та адміністративно – господарських обов’язків , отримавши у 2007 році на виконання рішення та накази господарського суду Вінницької області про стягнення з СТОВ «Світанок» заборгованостей  по пенсіях та інших обов’язкових платежах на загальну суму 33686,89 грн.   (із яких заборгованість перед пенсійним фондом - 21 810,89 грн., та заборгованість перед районним центром зайнятості – 11 876 грн.), що набрали законної сили і є обов’язковими для виконання на всій території України в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», знаючи про обов’язок виконати вищевказані рішення суду, умисно, всупереч вимогам ст.ст. 4,5, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11-1, 63, 88 Закону України «Про виконавче провадження», ухилявся від примусового виконання рішень, на попередження державного виконавця не реагував, хоча мав реальну змогу погасити заборгованість в повному обсязі. В зв’язку з цим державним виконавцем неодноразово накладались арешти на касу СТОВ «Світанок» та на банківські рахунки товариства, також ОСОБА_2 письмово було попереджено про заборону відкриття банківських рахунків та про кримінальну відповідальність за такі дії. Незважаючи на попередження, ОСОБА_2 проігноровано постанови про арешт каси СТОВ «Світанок» від 05.07.07 та 16.08.07року, а також постанови про арешт коштів боржника від 25.06.07 року, відкрито  нові рахунки в установах банку, допущено рух коштів по касі, які використовувались не на погашення заборгованості по рішенням суду, а на господарські потереби товариства.

Так, у 2007 році в касу  СТОВ «Світанок» надійшло 358 724, 59 грн., на рахунки в банку – 89 159,25 грн.(з врахуванням надходження коштів з каси СТОВ). Всі ці кошти повністю використовувались ОСОБА_2 на власний розсуд,  зокрема на оплату праці, повернення позик, погашення кредитів, а також на господарські потреби СТОВ «Світанок» тощо, зокрема:  За 2007 рік використано коштів з каси СТОВ «Світанок» : 41 686, 95 грн. – на оплату праці; 48 735, 48 грн. – на закупівлю ПММ та інші господарські витрати; 69 976, 78 грн. – повернуто позики отриманої від фізичних осіб; 2 850 грн. - на загальногосподарські витрати;  8 103 грн. – погашення податкового боргу; 350 грн. – виплата матеріальної допомоги; 16 977,08 грн. – на закупівлю засобів захисту рослин, мінеральних добрив, тощо ; 114 389 грн. – на погашення кредиту в банку; 900 грн. – за електроенергію; 756, 85 грн. – на оплату штрафів.

За 2007 рік використано коштів з рахунків СТОВ «Світанок» : 14 200 грн. - на погашення кредиту; 49 118, 75 грн. – на засоби захисту рослин, мінеральні добрива тощо; 454, 14 грн. – сплата комісійного збору банку; 2 861, 38 грн. – погашення позики фізичним особам; 280 грн. – сплата податкового боргу; 13 537, 18 грн. – плата за електроенергію; 1 287, 91 грн. – на оплату за навчання працівників.

           В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винуватим себе визнав повністю, не заперечував факту вчинення злочину  при вище наведених обставинах, розкаявся у скоєному.

            Крім признання підсудного винуватість його у вчиненні злочинів підтверджується доказами наведеними в обвинувальному висновку.

          Відповідно до вимог ст.299 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно підсудний розуміє зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності та істинності  його позиції у суда немає. Суд також роз'яснив підсудному, що при таких обставинах він позбавляється права  оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

         Таким чином суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_2, будучи   службовою особою умисно не виконував рішення суду, що набрали законної сили, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 33 686,89 грн., яка більш як в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлений в 2007 році в розмірі 200 грн..

            Визначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу винуватого, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудного.

            Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд визнає - щире каяття, сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики по місцю проживання та роботи, те, що ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та пристарілу хвору матір ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_5, а також те, що шкода заподіяна державі до розгляду справи в суді  частково сплачена  до державного бюджету ( а.с. 202,203,265 -269).

             Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 суд не вбачає.

             З урахуванням цих обставин суд вважає, що  необхідним і достатнім для   виправлення підсудного ОСОБА_2 є покарання у виді обмеження волі з позбавленням права   займати посади керівника підприємств, установ, організацій  незалежно від  форм власності  на певний строк з звільненням від покарання з випробуванням.

              Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

              ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України і засудити його по цій статті до обмеження волі строком на три роки  з позбавленням права   займати посади керівника підприємств, установ, організацій  незалежно від  форм власності строком на два роки.

              Згідно зі  ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання призначеного судом – три роки обмеження волі, якщо він протягом двохрічного  іспитового строку не вчинить нового злочину. Вирок в частині позбавлення права   займати посади керівника підприємств, установ, організацій  незалежно від  форм власності строком на два роки – виконувати реально.          

              Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2. до вступу вироку в законну чинність залишити  підписку про невиїзд.

              Накладений арешт на майно ОСОБА_2 зняти.

              На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області  протягом 15 діб з моменту проголошення.

СУДДЯ: