АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 3 серпня  2010 року

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

                                           Головуючого – Парандюк Т.С.

                                           Суддів –  Храпак Н.М., Хома М.В.

                                           при секретарі – Прус Л.С.

з участю  адвоката – ОСОБА_1

З участю сторін — представника апелянта ОСОБА_2 ; ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Теребовлянського районного суду  від 04 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Дарахівська сільська рада Теребовлянського району про визнання заповітів недійсними та продовження прийняття спадщини, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

    Позивачка  ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3, третя особа Дарахівська сільська рада Теребовлянського району про визнання заповіту ОСОБА_5 складеного 24.05.19994р. та посвідченого секретарем виконкому Дарахівської сільської ради народних депутатів, та заповіту ОСОБА_6 складеного 02.06.2005р. та посвідченого секретарем виконкому Дарахівської сільської ради народних депутатів недійсними.

        В обгрунтування вимог позивачка вказала, що її мати ОСОБА_5 не могла підписати заповіт від  24.05.1994р. в користь свого сина ОСОБА_6, по тій причині, що була неписьменною і в той час хворіла і знаходилась у доньки у м. Львові.

          А заповіт вчинений ОСОБА_6 02.06.2005р. в користь відповідачки ОСОБА_3 є недійсним, оскільки ОСОБА_6, був людиною похилого віку, весною 2005 року перебував на лікуванні у Львівській обласній психіатричній лікарні, та на момент складання заповіту проходив курс лікування після хвороби та не міг усвідомлювати значення своїх дій.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 04 червня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Дарахівська сільська рада Теребовлянського району про визнання недійсними заповіту ОСОБА_5 складеного 24.05.19994р. та посвідченого секретарем виконкому Дарахівської сільської ради народних депутатів, та заповіту ОСОБА_6 складеного 02.06.2005р. та посвідченого секретарем виконкому Дарахівської сільської ради народних депутатів.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_4  вказала, що рішення суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права,  дана невірна оцінка зібраним доказам, тому просила його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта, заперечення відповідачки, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено,  що  ОСОБА_5 проживала і була прописана у садибі, що відносилась до категорії колгоспного двору в с. Кам”янка Теребовлянського р-ну Тернопільської області..  Станом на 15 квітня 1991 року вона в даному господарстві була зареєстрована та проживала одна. Правовстановлюючих документів на будинок немає.

 24 травня 1994 року ОСОБА_5 склала заповіт на свого сина ОСОБА_6., який посвідчено секретарем Дарахівської сільради.

ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_5 померла.

 Згідно показів свідка ОСОБА_8, вона працюючи секретарем виконавчого комітету Дарахівської сільської ради, 24.05.1994р. посвідчила заповіт від імені ОСОБА_5, в користь її сина ОСОБА_6, на дому, враховуючи те, що ОСОБА_5 хворіла на ноги та їй було важко пересуватись. Свідок категорично ствердила, що заповіт підписувала сама заповідачка інакше, вона б не посвідчила заповіт. Якщо б ОСОБА_5 не змогла підписати заповіт то згідно діючого на той час закону заповіт  підписаний би був іншою особою з зазначенням причини з якої заповідачка не могла підписати заповіт. Даний заповіт було зареєстровано в журналі реєстрацій нотаріальних дій.

Посилання апелянта на те, що заповіт підписувався не матір”ю, а братом, як суд першої інстанції, так і колегія до уваги не бере, оскільки позивачкою не представлено, а судом не здобуто жодного доказу щодо таких тверджень.

Проаналізувавши докази наявні в справі, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що заповіт складений ОСОБА_5 у відповідності до вимог  ст.542 ЦК України (1963 Р.), що стверджується журналом  реєстрації нотаріальних дій по Дарахівській сільраді.

Відповідно до ст. 549 ЦКУ (1963)  - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

 В судовому засіданні доведено, що ОСОБА_6 після смерті матері і  до початку 2007 р.  вступив у фактичне управління її спадковим майном: проживав у її будинку у весняно-осінній період, обробляв город, утримував пасіку, хоча у встановленому законом порядку не оформив спадщини, що підверджується показами свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11 та не заперечується представником апелянта.

2 червня 2005 року ОСОБА_6 склав заповіт на належний йому на праві власності жилий будинок, надвірні будівлі та все його майно, що знаходиться в с. Кам”янка заповів ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

02.06.2005р. свідок ОСОБА_12, працюючи секретарем виконавчого комітету Дарахівської сільської ради, посвідчила заповіт від імені ОСОБА_6, в користь ОСОБА_3, перед тим як посвідчувати заповіт нею як особою, що має право посвідчувати заповіт перевірялась дієздатність заповідача.  При посвідчені заповіту ОСОБА_6, давав звіт своїм діям і керував ними. На запитання  чому він заповідає, будинок фактично чужій людині на, що останній пояснив, що ОСОБА_3 допомагає йому по господарству, а родичам, що проживають в м. Львові даний будинок не потрібний.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 складаючи заповіт не розумів значення своїх дій і не міг ними керувати, бо перебував на обліку у лікаря нарколога з діагнозом “Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю”  не знайшло свого підтвердження як в суді першої інстанції, так і в апеляції, оскільки позивачем не представлено, а судом не здобуто жодного доказу щодо таких тверджень. Крім того, перебування на обліку у лікаря не свідчить про те, що особа не віддає звіт своїм діям.

Згідно журналу реєстрації нотаріальних дій по Дарахівській сільській раді за 1994р., 2005р., вбачається, що дані заповіти зареєстровані під №16 та №117, де також є підписи заповідачів про одержання нотаріально оформлених документів, що свідчить про законність заповітів та волевиявлення спадкодавців.

Що ж стосується продовження строку на прийняття спадщини позивачкою після смерті матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2., то ОСОБА_4, якщо б хотіла прийняти спадщину після смерті матері, то вона б подала заяву в 6-ти місячний термін в нотаріальну контору, однак вона цього не зробила, а причин поважності строку не представила. У фактичне управління та володіння майном матері ОСОБА_4 не вступила.

 У  відповідності до ст. 11 ЦПК України  суд розглядає справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі представлених доказів.

Що ж стосується  посилання апелянта на те, що ОСОБА_8 як секретар сільської ради не була наділена повноваженнями на вчинення нотаріальних дій не були предметом дослідження, оскільки такі вимоги не заявлялись.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308,  313, 314 ч.1 п.1, 315  ЦПК України, колегія суддів,-

                                        УХВАЛИЛА  :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

    Рішення  Теребовлянського районного суду від 04 червня 2010 року  залишити без зміни.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

                      Головуючий -                                

                      Судді -