АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня  2010 року     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого: Ходоровського М.В.,

Суддів: Ткача З.Є., Демковича Ю.Й.,

при секретарі Юрдиги Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області на рішення Заліщицького районного суду від 31травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пред'явив адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати йому щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % надбавки до пенсії як дитині війни, стягнення з відповідача на його користь недоплаченої  щомісячної соціальної державної допомоги за період 2007-2008 років та за чотири місяці 2009 року в сумі 3126 грн. та зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування допомоги у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі №2195-ІV).

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що він є дитиною війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-ІV має право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України, відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України №2195-ІV, що обмежувала соціальні гарантії. Позивач вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахування пенсії, привівши її у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України. Однак, управління Пенсійного фонду України відмовляє у проведенні перерахунку.

Рішенням Заліщицького районного суду від 31 травня 2010 року вирішено: “Позов задоволити частково. Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі про відмову у збільш6енні розміру щомісячної пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі провести нарахування та виплатити надбавку до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року та проводити дані виплати в майбутньому.”

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким апеляційну скаргу управління задовольнити. Зазначає, що Законом України №2195-ІV передбачено проведення фінансування виплат, згідно з даним Законом, із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір пенсії. Ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для визначення розміру підвищення “дітям війни, що передбачено у ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовуватись не може.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-ІV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, позивач мав право на  підвищення виплачуваної  пенсій за віком.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Положенням п. 12 ст. 71Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України №2195-ІV з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України №2195-ІV, з урахуванням статті 111 цього Закону;

Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст.6 Закону України №2195-ІV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу у період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність, визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.

Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість не цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005 року).

Підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі відхилити.

Рішення Заліщицького районного суду від 31 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і  касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області                                                            З.Є.Ткач