АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 12_ " серпня___ 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Ходоровського М.В.,
Суддів Ткача З.Є., Жолудько л.Д.
при секретарі Зварич Т.С.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перерахунок та стягнення основної та додаткової пенсії, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі управління ПФУ) щодо відмови у здійсненні перерахунку основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зобов'язання управління ПФУ провести перерахунок пенсії з 01.01.2008 року, виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком, та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю, установивши її в розмірі 50 % пенсії за віком, відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та провести доплату невиплачених основної і додаткової пенсій відповідно до вимог ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В обґрунтування вимог позивачка вказувала, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 (першої) категорії, інвалідом 3-ої групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. У зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України (далі Закон) розмір її основної пенсії як інваліда 3-ої групи повинен становити не менше шести мінімальних пенсій за віком. Крім того, вона повинна отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю ОСОБА_1, за період з 22 травня 2008 року по 01 червня 2010 року включно відповідно до вимог ст.ст. 49,50, ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з управління ПФУ в м. Тернополі 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, управління ПФУ в м. Тернополі звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 16 червня 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Апелянт вказує, що мінімальна пенсія за віком Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не встановлюється. Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ч.3 ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Позивачу пенсія призначена згідно ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому визначений у ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії не може поширюватись на правовідносини, що виникли на підставі інших законів. Крім того, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління ПФУ виступає лише як розпорядник коштів державного бюджету і, отримавши асигнування, виплачує їх за цільовим призначенням.
Відповідно до вимог ст.304-1 ЦПК України апеляційний розгляд справи здійснюється без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
ОСОБА_1 звернулася до управління пенсійного Фонду України в м. Тернополі щодо перерахунку основної і додаткової пенсій, виходячи з того, що розмір основної пенсії не може бути меншим 6-ти мінімальних пенсій за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, має виплачуватись у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
20.05.2010 року управлінням ПФУ в м. Тернополі листом за №190/П-11 позивачеві відмовлено в здійсненні такого перерахунку.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.ст. 54, 50 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , в ред. від 06.06.1996 року, позивач має право на одержання пенсії, не нижчої шести мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності із зазначеними вимогами Закону і здійснити ОСОБА_1 відповідний перерахунок та виплату пенсії.
З урахуванням того, що відповідач таких дій не вчинив, чим порушив гарантоване державною право позивача на соціальні виплати у встановлених законодавством розмірах, це право підлягає захисту шляхом часткового задоволення позову.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
За змістом ст. 49 Закону, пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 p. N 230 96-ВР в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із положень вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статті 50, 54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до першої категорії, зокрема, для інвалідів третьої групи, встановлюється у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону' України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними і зазначено. що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На підставі наведених норм законодавства суд обґрунтовано дійшов до висновку, що з 22 травня 2008 року під час обчислення позивачці державної пенсії та додаткової пенсії відповідач повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. за № 230/96-ВР та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України від 05.10.2006 р. за N 23 1-У.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
З урахуванням того, що законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати, посилання відповідача на необхідність застосування Постанови КМУ за №654 від 16.07.2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” для основної пенсії та Постанови за №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, колегія не приймає до уваги, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. (п. 23).
Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв до уваги аргумент уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виходячи із наведених вимог законодавства, доводи апелянта про відсутність бюджетних асигнувань для реалізації ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є безпідставними.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування , з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1; ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді