АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Парандюк Т.С.
Суддів – Храпак Н.М., Ходоровського М.В.
при секретарі – Прус Л.С.
з участю сторін – представника ПАТКБ “Приватбанк” - Возної Н.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк”, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк”, третої особи ОСОБА_3 про захист своїх прав, як споживача фінансової послуги, про визнання недійсним кредитного договору №04/08/079МL, договору застави автотранспорту та договору поруки від 04.04.2008 року.
В обгрунтування вимог позивач вказав, що кредитний договір було укладено в іноземній валюті, без вираження в національній валюті України – гривні, без наявності у банку індивідуальної ліцензії на здійснення операції з іноземною валютою. При укладанні кредитного договору відповідачем не було роз”яснено позичальнику, як споживачу послуг, всієї інформації про сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, і в разі визнання договору кредиту недійсним, договори про забезпечення виконання основного зобов”язання слід визнати недійсними, як похідні від основного договору.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк”, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів: кредитного договору №04/08/079МL від 04.04.2008 року, договору застави автотранспорту від 04.04.2008р., договору поруки №04/08/079МL від 04.04.2008р. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказав, що суд неповно з”ясував суттєві обставини справи, дав не правильну та однобічну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, внаслідок чого судом постановлено незаконне та необгрунтоване рішення, а тому просив його скасувати та винести нове, яким визнати недійсними правочини.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, заперечення представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у спосіб передбачений ч.2 ст.16 ЦК України.
Судом встановлено, що 04.04.2008р. між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ “ПриватБанк” укладено кредитний договір №04/08/079МL, згідно якого позивачу, у рамках програми Мікрокредитування, надані грошові кошти в розмірі 40 000 доларів США на споживчі цілі на строк до 04.04.2013р. із сплатою процентів за користування коштами з розрахунку 11% річних ( п.1.1.,1.2.та 4.1 кредитного договору). Погашення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в сумі й у терміни відповідно до Графіка погашення кредиту, що є Додатком №1 до кредитного договору.
З метою належного виконання кредитного договору, між позичальником і банком 04.04.2008р. укладено договір застави автотранспорту марки DAF FT 95 FX430,2002р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що забезпечується виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №04/08/079МL в повному обсязі.
04.04.2008р. між позивачем, банком та третьою особою ОСОБА_3 укладено договір поруки згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов”язків за кредитним договором №04/08/079МL, включаючи сплату кредиту, відсотків, штрафів, пені і інших платежів, відшкодування збитків (п.2 договору поруки).
Статтею 192 ч.2 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 47,49 ЗУ “Про банки і банківську діяльність” на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких батьківських операцій, як розміщення залучених від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Коштами відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.
Відповідач має банківську ліцензію №22 від 29.07.2009р., видану НБУ на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 ЗУ “Про банки і банківську діяльність. Письмовим дозволом №22-3 від 21.09.2009 р. та додатком до нього відповідач вправі залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.
Проаналізувавши докази по справі, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо укладення кредитного договору і його виконання в іноземній валюті між сторонами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.
Доводи апелянта, стосовно того, що кошти було йому надано в іноземній валюті – доларах США, без вираження в національній валюті України – гривні й при цьому не повідомлено про валютні ризики та сукупну вартість кредиту не відповідають дійсності і суперечать матеріалам, оскільки валютний ризик виключно несе позичальник.
Крім цього, згідно ст.1046 ЦК України обов”язок позичальника повернути грошові кошти у такій ж самій сумі, того ж роду.
Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта, що для надання валютних кредитів та використання валюти на території України як засобу платежу необхідні індивідуальні ліцензії, яких у позивача не має з огляду на те, що Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93 від 19 лютого 1993 року передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції щодо надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, чинним законодавством України не встановлено таких обмежень.
Відповідно до ст.8ч.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993 р. передбачено, що для валютних операцій використовуються валютні(обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Положенням “Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів”, затвердженого Постановою правління НБУ № 496 від 12.11.2003 р. визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема долара США встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -