АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  10 серпня 2010 року

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

                                           Головуючого –  Парандюк Т.С.

                                           Суддів            –  Храпак Н.М., Ходоровського М.В.

                                           при секретарі – Прус Л.С.

                                           з участю  адвокатів — ОСОБА_1; ОСОБА_2

                  З участю сторін — апелянта ОСОБА_3; ОСОБА_4, ОСОБА_5      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заліщицького районного суду  від 29 квітня 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИЛА:

    В лютому 2010 року ОСОБА_4  звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно, що складається з будинку та господарських будов і знаходиться в АДРЕСА_1 і залишилось йому по заповіту від бабці та діда.

     В обгрунтування вимог ОСОБА_4 вказав, що  спадкове майно не може оформити на себе із-за відсутності правовстановлюючих документів.      

Рішенням Заліщицького районного суду від 29 квітня 2010 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителем с. Бересток Заліщицького району Тернопільської області, право власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, вартістю 1609999( сто шістдесят тисяч дев”ятсот дев”яносто дев”ять) гривень, що знаходиться в АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказав, що рішення суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просив його скасувати і направити справу  на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на те, що він приймав участь в спорудженні спірного будинковолодіння, вів спільне з батьками господарство, всі зароблені ним кошти вкладав у колгоспний двір.

Позивач ОСОБА_4 заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив, що  рішення суду винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

ОСОБА_5 заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до  задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спірне будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 Тернопільської області відносилось до колгоспного двору і станом на 01.07.1990 р. його членами були ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

3 червня 1996 року ОСОБА_8, а 3 липня 1996 р. ОСОБА_7 заповіли все належне їм майно ОСОБА_4 - внукові.

       ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_3. - ОСОБА_8                                       Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є спадкоємцями першої черги по закону не звертались в нотаріальну контору для оформлення спадщини після  смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8, чого самі не заперечували.

    ОСОБА_4 зареєстрований і проживав у спірному будинковолдодінні з 1998 року по даний час.

    ОСОБА_4 у 2005 році одержав свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на земельні ділянки(пай), що належали померлим ОСОБА_7.(спадкова справа №67) та ОСОБА_8 (спадкова справа № 66).

    26 січня 2010 року ОСОБА_4 відмовлено  у реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними будовами та спорудами із-за відсутності правовстановлюючих документів.

    Проаналізувавши докази по справі, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання щодо визнання права власності на садибу, оскільки доведено, що спірна будова була побудова подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ще в 1960 роках і відносилась до колгоспного двору, що стверджується погосподарськими книгами та довідками сільради. Крім того, подружжя Кузь розпорядились своєю власністю ще за життя, склавши заповіти в користь позивача.

Згідно господарської книги №8 особовий рахунок НОМЕР_2, сторінки 46-47,  відповідач ОСОБА_3 в колгоспному дворі в АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року не проживав, а проживав постійно з 1977 року в господарстві ОСОБА_10.- бувшої дружини по АДРЕСА_2.(довідка №114 від 01.03.2010р., видана Воркулинською сільрадою). Цей факт підтверджується ще і довідками №47 від 19.02.2010 р., № 184 від 10.03.2010 р., №114 від 01.03.2010 р., виданими Угринською  сільрадами.

Посилання апелянта на те, що на день смерті обох батьків він був пенсійного віку, непрацездатним, тому при наявності заповіту на інших осіб, йому, як сину, спадкоємцю першої черги за законом, інваліду ІІІ групи загального захворювання, належить обов”язкова доля для спадкування,  як суд першої інстанції, так і колегія до уваги не бере, оскільки такі правовідносини вирішуються в іншому порядку при пред”явлені позову, чого ним не було зроблено під час розгляду справи.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що разом з батьками проводив будівництво даного будинку, так як ці питання вирішуються іншим шляхом.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає зібраним доказам, нормам матеріального та процесуального права, а тому скасування його з підстав, викладених в апеляції, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315  ЦПК України, колегія суддів,-

                                        УХВАЛИЛА  :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 — відхилити.

    Рішення  Заліщицького районного суду від 29 квітня 2010 року  залишити без зміни.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -                                  

Судді -