ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2010 року        Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

при секретарі - Салюк Т.М.

з участю прокурора  Соболевської В.В.

адвоката ОСОБА_1,

представника служби у справах дітей Поліщук Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальну справу про застосування примусових заходів виховного характеру щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоселиця Полонського району, Хмельницької області, українця, учня Новоселицької загальноосвітньої школи, згідно постанови Полонського районного суду від 7 травня 2010 року за скоєння суспільно небезпечного діяння передбаченого ч.1 ст.185 КК застосовано примусовий виховний захід виховного характеру у вигляді направлення неповнолітнього до спеціальної навчальної виховної установи для дітей і підлітків строком на три роки,-

у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

встановив:

23 лютого 2010 року приблизно о 24 годині ОСОБА_4 будучи в стані алкогольного сп'яніння, повідомив  ОСОБА_3, про те що він збирається йти вчиняти крадіжку,  чим викликав у малолітнього бажання взяти участь скоєнні злочину, та після цього вони обоє пішли до жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1, належного для ОСОБА_5, де розбивши скло у вікні проникли до підсобного приміщення названого будинку, звідки викрали велосипед марки "Аіст" вартістю 375 грн., велосипед марки "Салют" вартістю 375 грн., пральну машинку "Либідь" вартістю 120 грн.  

В судовому засіданні  ОСОБА_3 свою вину не визнав, пояснив, що він не приймав участі у крадіжці.

Винність малолітнього у вчиненні ним суспільно-небезпечного діяння стверджується наступними доказами.

Показаннями ОСОБА_4 які він давав на досудовому слідстві ( а.с.62, 78) при допиті його в якості підозрюваного та обвинуваченого, в яких він повністю визнавав свою вину та пояснював, що разом з малолітнім ОСОБА_3 спільно вчинив крадіжку.

Показаннями малолітнього ОСОБА_3 (а.с.67)  даними ним на досудовому слідстві за участю батька, педагога, захисника в яких він розповідав, що приймав участь на пропозицію підсудного у вчиненні крадіжки.

Показаннями потерпілого ОСОБА_5  який пояснив,  що коли він дізнався про крадіжку, то відразу же виявив пропажу двох велосипедів, і пральної машинки, про що повідомив в міліцію.

Даними протоколу огляду місця події (а.с.12) із якого вбачається, що 26.02.2010 року при огляді домоволодіння належного потерпілому було виявлено, що двері у підсобне приміщення будинку відкриті, лутка цих дверей пошкоджена, а також вибита шибка вікна.

Даними протоколу огляду (а.с.28) які вказують на те, що в місці проживання підсудного виявлено велосипед, та пральна машинка, які були ним викрадені у ОСОБА_5

Даними висновку товарознавчої експертизи (а.с.38) згідно якого визначена вартість велосипедів та пральної машинки у вказаних вище сумах.

Оцінивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК – крадіжка чужого майна, вчинена  з проникненням в приміщення.

Суд не приймає до уваги показання підсудного, а також малолітнього ОСОБА_3 в частині, що ними заперечується їхня спільна участь у вчиненні злочину.

Такі показання спростовуються сукупністю наведених вище доказів, які на думку суду вірно відображають дійсні обставини вчинення крадіжки.

В ході судового розгляду не здобуто об'єктивних доказів про те, що при вчиненні підсудним крадіжки ним було викрадено швейну машинку, жіночу шубу, дві жіночі дубльонки, три пари шкіряних жіночих чобіт, алюмінієвий таз, палас, дві пари рибальських гумових чобіт, набір рашпілів, пластикову ванну.

Як вбачається із матеріалів справи, викрадення зазначених речей ґрунтується лише на показаннях потерпілого, який повідомив міліцію про зникнення у нього згаданого майна лише 6.05.2010 року (а.с.43), в той час як при подачі ним заяви про вчинення злочину 26.02.2010 року ОСОБА_5 вказував, що викрадено тільки два велосипеда та пральну машинку.

Тому оскільки показання ОСОБА_5 не підтверджені будь-якими іншими доказами, суд виключає, що малолітній причетний до викрадення  переліченого  майна.

При обранні виду примусового заходу суд враховує, ступінь тяжкості кримінального діяння, його наслідки, роль та участь малолітньої особи, дані про її особу, умови життя, виховання, поведінку, ставлення до вчиненого діяння, навчання, праці, а також дані про його сім`ю.

За даних конкретних обставин на думку суду до ОСОБА_6 слід застосувати примусовий захід, передбачений ст.105 КК у вигляді – направлення неповнолітнього до спеціальної навчальної виховної установи для дітей і підлітків .

Керуючись наведеним, ст.447-449 КПК суд,

постановив:

За вчинене ОСОБА_3 суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.3 ст.185 КК застосувати до нього примусовий захід виховного характеру – направлення неповнолітнього до спеціальної навчальної виховної установи для дітей і підлітків строком на три роки.

На постанову може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду протягом 7 діб.

Головуючий _________________