ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД

                                                                                                      Справа № 2-284/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

05 серпня 2010 року .                                                        

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої  судді                                     Юрдиги О.С.

при секретарі                                            Бєлоусовій К.О.

за участю позивача, його представника -адвоката ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2, представника третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третіх осіб ТзОВ "Укрпромбанк", ТзОВ Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання квартири АДРЕСА_1 об"єктом права спільної сумісної власності, визнання недійсним реєстраційного посвідчення про право власності на вказану квартиру в частині 1\2 частини права власності, виданого 26.10.2005р на ім"я ОСОБА_4, визнання права власності на 1\2 частину квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом надання ключів від вхідних дверей та вселення у квартиру та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 5/6 частин квартир та визнання втратившим право користування квартирою

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_4  про визнання квартири АДРЕСА_1 об"єктом права спільної сумісної власності, як майно нажите за час шлюбу, визнання недійсним реєстраційного посвідчення про право власності на вказану квартиру в частині 1\2 частини права власності, виданого 26.10.2005р на ім"я ОСОБА_4, визнання права власності на 1\2 частину квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом надання ключів від вхідних дверей та вселення у квартиру.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуваючи у шлюбі із відповідачкою придбали спірну квартиру, для купівлі якої відповідач отримала кредит в ТзОВ "Укрпромбанк" в сумі 31350 дол. США, право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 Після придбання квартири, він разом із колишньою дружиною і дочкою вселилися та проживали у даній квартирі, однак після розірвання шлюбу 19.05.2008р., відповідач поміняла замки у спірній квартирі, чим вчинила йому перешкоди у користуванні квартирою,  не даючи вільного доступу до квартири.

 У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, зваживши на те, що квартира придбана у період шлюбу і є спільною сумісною власністю, він та його батьки приймали участь у оплаті кредиту за квартиру, а оскільки його неправомірно позбавлено права на проживання у квартирі, а  у м. Тернополі  іншого житла він не має, просив також вселити у  квартиру. Зазначив, що після заміни замка у квартирі ніхто не проживає, а її здають іноземним студентам.

 ОСОБА_4 подала позов до ОСОБА_3, який об"єднано в одне провадження із первинним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 5/6 частин квартир, за відповідачем на 1\6 частину квартири, відступивши від засад рівності часток подружжя, врахувавши, що на її утриманні  знаходиться малолітня дитина, дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої позивач не сплачує аліменти. Вважає, що він не поніс витрат на придбання квартири, оскільки зароблені гроші витрачав на шкоду інтересам сім"ї, ухилявся від праці. Крім того, просила визнати його таким, що втратив право  користування квартирою, оскільки у спірній квартирі не проживає без поважних причин з початку 2008 року, з того часу постійно проживає у своїх батьків м.Золочеві Львівської області.

 Представник відповідача – ОСОБА_2 у судовому засіданні позов  ОСОБА_3 не визнав, стверджуючи, що на придбання квартири позивач  коштів не витрачав, а його довірителька на купівлю квартири отримала кредит який погашала за рахунок коштів, подарованих мамою в сумі 65 000 грн. Крім того, зазначив, що позивач проживаючи у квартирі вживав алкогольні напої та постійно скандалив, тому  він не може проживати у спірній квартирі.

Представник, залученого до участі в справі ТзОВ "Укрпромбанк" в якості третьої особи, у судовому засіданні пояснив, що кредит для придбання квартири надався сторонам як сім"ї. Погашення кредиту проводилося в т.ч. і ОСОБА_3 та його батьками, які виступили поручителями по вказаному кредитному договору. Зазначив, що у квитанціях про сплату кредиту вказувалося прізвище ОСОБА_4, оскільки кредитний договір оформлено на неї.

Представник ТзОВ " Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації", залучений до участі у справі у судове засідання не з"явився, хоча у встановленому порядку повідомлений про час та місце розгляду справи.

Допитані у судовому засіданні свідки  ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є батьками позивачами, пояснили, що спірна квартира є спільною сумісною власністю їх сина та колишньої невістки, оскільки кредит оформлено на невістку, тому що вона офіційно працювала,  при отриманні кредиту вони сплатити перший внесок в сумі 5 000 дол. США і потім щомісячно сплачували кредит по 440 дол. США до серпня 2008р., а свою квартиру, що знаходиться у м.Золочеві передали в іпотеку банку для забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором ОСОБА_4. Вважають доводи представника відповідача про те, що їх син не працював безпідставними, оскільки упродовж 2005-2007років він  неофіційно підробляв займаючись ремонтом квартир, а після розірвання шлюбу його вигнали із квартири,  провівши заміну замків до вхідних дверей..

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що знає позивача ОСОБА_8 з 2000 р., після розлучення із відповідачкою ночував у нього через те, що він не міг відкрити двері квартири. Також бачив часто позивача у банку, коли він сплачував кредит.

Допитаний свідок ОСОБА_10 зазначив, що позивач позичав у нього кошти у дол. США для оплати за кредит.

Свідок ОСОБА_11, мати відповідачки ОСОБА_4, пояснила, що вона після продажу своєї квартири подарувала дочці 65 000 грн., з цих коштів дочка сплатила перший внесок по кредиту в сумі 5 000 дол. США. Після  продажу своєї квартири, вони всі поселилися у квартиру, яку купила дочка, в т.ч. і ОСОБА_8. Він постійно скандалив, приходив вночі, не приносив грошей, випивав, тому вони викликали працівників міліції. Після розлучення добровільно виселився із квартири, не заперечивши того факту, що  після того, як  ОСОБА_8 вибив двері та поламав замок, вони змінила замок у дверях.  Також вказала, що  у 2009р. спірну квартиру вона здавала під найм іноземним студентам.

Також свідки  ОСОБА_12 та  ОСОБА_13 засвідчили, що позивач проживаючи  із відповідачкою, постійно вчиняв скандали, грошей не заробляв, кредит за квартиру платили батьки відповідачки. Крім того, свідок ОСОБА_12 вказала, що весною або влітку 2008р. через погрози з боку позивача, поміняли замок у квартирі.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі із 20.09.2003 року, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.05.2008р. розірвано,  про що зроблено запис в Книзі реєстрації розірвань шлюбів 04.06.2008 року за №3333 (свідоцтво про розірвання шлюбу від 04.06.2008 року за № серія НОМЕР_1). Як зазначено у матеріалах цивільної справи  № 2-2743/08 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, з січня 2007 року  сторони не ведуть спільного господарства  і не підтримують  подружніх відносин.

 Від шлюбу у позивача та відповідача народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

 12.10.2005р. між відповідачем ОСОБА_4 та ТзОВ "Укрпромбанк"  укладено кредитний договір  №131\КВф-05 на суму 31350 дол. США  з терміном повернення кредиту до 10.10.2025 року для придбання нерухомості на вторинному ринку. Згідно довідок про доходи, виданих відділом культури і туризму Тернопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 працювала  керівником народного колективу і її середньомісячний дохід становив у 2006р. - 116грн., у 2007р.-427, 33 грн. та у 2008р.- 1114грн.

За договором купівлі-продажу квартири від 13.10.2005 року посвідченого приватним нотаріусом Салій Г.Я. та зареєстрованим в реєстрі за № 5153, ОСОБА_16 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1. Продажна ціна квартири складає 158317грн., що еквівалентно сумі 31350дол. США.

Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 26.10.2005р. квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за  ОСОБА_4.

Відповідно до іпотечного договору від 26.10.2005р., укладеного між  ТзОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_17, ОСОБА_7 та ОСОБА_3,  іпотека за цим договором, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_2, забезпечує  вимоги Іпотекодержателя  за кредитним договором №№131\КВф-05 на суму 31350 дол. США, укладеного із ОСОБА_4.  Також в іпотеку передано спірну квартиру АДРЕСА_1 по договору іпотеки від 13.10.2005р.

Довідкою Тернопільської філії ТзОВ "Укрпромбанк" за №875 від 23.06.2010р. підтверджується, що за період з 2005р. по 22.06.2010р. по кредитному договору №131\КВф-05, укладеному із ОСОБА_4 сплачено 23113,82 дол. США та 10340грн. Згідно наданих суду квитанцій позивачем ОСОБА_3 та його батьками за період із лютого 2007р. по жовтень 2008р. сплачено 2235 дол. 94 США та 1203,53 грн. Як пояснив позивач, решта квитанцій, по яких він сплачував кредит, залишилася у квартирі і він не зміг їх надати суду, оскільки не має вільного доступу до квартири.

Із постанови про відмову у  порушенні кримінальної справи від 13.09.2008р. вбачається, що 11.09.2008р. в Тернопільський МВ УМВС України в Тернопільській області  поступила заява ОСОБА_11, з проханням прийняти міри до колишнього зятя ОСОБА_3, який вчинив скандал за місцем їх проживання, погрожуючи фізичною розправою, вимагаючи відкрити вхідні двері. Також постановою  Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області  від 07.02.2009р. за заявою ОСОБА_4 щодо неправомірних дій ОСОБА_3, відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно нього за відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ст. 129 КК України.

У судовому засіданні доведено, що у квартиру АДРЕСА_1 вселилися та проживали на правах членів сім"ї позивач ОСОБА_3без реєстрації , відповідач - ОСОБА_4, їх малолітня дочка ОСОБА_5 та батьки відповідачки, де проживали до 2008р. Після розіварння шлюбу, відповідачка поміняла замки у квартирі, чим вчинила перешкоди у користуванні квартирою позивачу. Даний факт підтвердили у судовому засіданні як позивач, так і свідки ОСОБА_11 (мати відповідачки), ОСОБА_12 та  ОСОБА_13, які пояснили, що між сторонами постійно виникали конфлікти, у зв"язку із чим відповідачка викликала працівників міліції та підтвердили факт заміни замків у вхідних дверях квартири.  Також у період  із 15.05.2009р. спірна квартира задавалася в оренду іноземцям терміном на один рік, що підтверджується договором інформаційно-консультативних послуг по оренді об"єктів нерухомості за №112 від 15.05.2009р.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, як зазначено в ст.68 Сімейного кодексу України.

За нормами ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності, подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може  відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне становище сім"ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його  на шкоду інтересам сім"ї.

Аналізуючи встановлені судом обставини та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що спірна квартира АДРЕСА_1 придбана сторонами у шлюбі і є спільною сумісною власністю.

Доводи представника відповідача про те, що квартира придбана за власні кошти відповідачки та кошти подаровані її батьками, спростовується наданими доказами, зокрема, оригіналами квитанціями позивача про сплату кредиту, виписаними на ім"я позивача та його батька, а також  іпотечним договором, який укладено сім"єю ОСОБА_4 в забезпечення повернення даного кредиту, тощо.

Не може бути враховано твердження представника відповідачки щодо оплати кредиту за рахунок подарованих коштів в сумі 65 000грн., оскільки суду не представлено доказів про сплату саме такої суми в рахунок погашення кредиту. При цьому суд враховує, що відповідач  не позбавлена права звернутися до суду про стягнення із позивача половини суми коштів, сплачених нею особисто по кредитному договору.

Крім того, відповідачем не надано суду переконливих доказів, що мають істотне значення для відступу від засади рівності часток подружжя, а саме, про те що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім"ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім"ї, у зв"язку із чим  судом не здобуто достатніх підстав для визнання за ОСОБА_4 право власності на 5\6 частин спірної квартири, а за позивачем 1\6 частин. Не може бути врахована як достатня підстава для зміни часток у квартирі та обставина, що позивач не сплачує аліменти на утримання дочки, яка підтверджена довідкою Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 20.01.2010р.

Не заперечуючи самого факту несплати аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 та його представник пояснили, що вони зверталися у виконавчу службу взнати рахунок відповідачки на який перерахувати заборгованість, однак у зв"язку із перебуванням її за межами України рахунок їм не повідомили. Проте ОСОБА_3 висловив намір та можливість погасити наявну заборгованість по аліментах  навіть у судовому засіданні. Не заслуговують на увагу і доводи про наявність у відповідача інших боргів, в т.ч. по кредитному договору із Приватбанком, оскільки вказана заборгованість не має відношення до спірної квартири і є зобов"язанням лише ОСОБА_3 .

Згідно положень ч.3 ст.9 Житлового кодекс України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.156 Житлового кодексу України члени сім"ї власника жилого будинку, що проживають разом з ним у будинку користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

За нормами ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім"ї власника  житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним  і власником житла або законом.

 Судом встановлено, що не проживання позивача ОСОБА_3 у спірній квартирі викликано поважними причинами, а саме внаслідок заміни замка до вхідних дверей квартири, йому вчинено перешкоди у користуванні нею, а також між сторонами склалися неприязні відносини. Вказана обставина підтверджується крім особистих пояснень позивача, свідків, постановами про відмову у порушенні кримінальної справи від 13.09.2008р.та 07.02.2009р. Також суд враховує, що у позивача відсутнє іншого житло у м.Тернополі.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити частково, визнавши квартиру АДРЕСА_1 об"єктом права спільної сумісної власності, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як майно придбане за час шлюбу; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, а реєстраційне посвідчення про право власності на вказану квартиру в частині 1\2 частини права власності, видане 26.10.2005р. на ім"я ОСОБА_4 визнати недійсним; зобов"язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити його у вказану квартиру. Щодо вимог про зобов"язання відповідачки надати ключі від вхідних дверей квартири слід відмовити, оскільки це відноситься до способу виконання рішення суду, який визначається державним виконавцем .

У задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності за нею на  5/6 частин, а за ОСОБА_3 на 1\6 частин квартири АДРЕСА_1 та визнання його втратившим право користування квартирою відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 212, 215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст.368, 369, 405 Цивільного кодексу України, ст.60,63,68,69,70 Сімейного кодексу України, ст. 9,  156 Житлового кодексу України, суд, -

                                            В И Р І Ш И В:

  Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

  Визнати квартиру АДРЕСА_1 об"єктом права спільної сумісної власності, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як майно нажите за час шлюбу.

 Визнати недійсним реєстраційне посвідчення про право власності на вказану квартиру  в частині 1\2 частини права власності, видане Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 26.10.2005р. на ім"я ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину  квартири АДРЕСА_1. Зобов"язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити його у вказану квартиру.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності за нею на  5/6 частин квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 на 1\6 частин цієї квартири та визнання його втратившим право користування квартирою.       Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 133 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

      Головуюча суддя                                                                          Юрдига О.С.