ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2010 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого - судді Горщара А.Г.

при секретарі Салюк Т.М.

з участю представника позивача Солодкої О.В., відповідачки, її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне адміністративну справу за позовом Полонського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів виплачених як допомога  по безробіттю,  -

встановив:

Полонський районний центр зайнятості (далі центр зайнятості) звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідачки 2 821 грн. 94 коп. незаконно виплаченої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позову позивач вказував, що 5.03.2009 року для ОСОБА_3 була призначена допомога по безробіттю, виплата якої здійснювалась щомісячно в сумі 360 грн. В грудні 2009 року виявлено, що позивачка надала центру зайнятості неправдиві відомості про те, що вона не є суб’єктом підприємницької діяльності, а тому їй було припинено виплату допомоги та порушено питання про повернення незаконно отриманих виплат.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила задовольнити його.

Відповідачка позов не визнала, пояснила, що вона дійсно в минулому являлась суб’єктом підприємницької діяльності, однак 28 січня 2009 року подала держаному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності, а 5.03.2009 року звернулась до центру зайнятості з питання призначення допомоги по безробіттю, де заповнила заяву в якій вказала, що не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності,  так як вважала, що вона після подання заяви державному реєстратору про припинення такої діяльності є безробітною та має право на отримання у центрі зайнятості допомоги по безробіттю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази суд вважає позов слід задовольнити.

Встановлено, що ОСОБА_3 являлась суб’єктом підприємницької діяльності. 28 січня 2009 року вона подала держаному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності, а 28 грудня 2009 року в Єдиний державний реєстр державний реєстратором внесено запис про припинення позивачкою підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

5 березня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до центру зайнятості де подала заяву в якій просила надати для неї статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю в якій вказала, що вона на даний час не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. Цього ж дня директором центру було видано наказ № НТ 090305  яким для відповідачки надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

11 грудня 2009 року відповідач наказом № НТ091211  припинив для ОСОБА_3 виплату допомоги у зв’язку з тим, що вона подала неправдиві відомості відносно своєї зайнятості, та про повернення виплат.

 Наведені обставини підтверджуються даними заяви позивачки від 5.03.2009 року, зазначеними наказами директора центру зайнятості, показаннями державного реєстратора і сторонами не заперечуються.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»  - в  Україні  до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які зокрема  самостійно  забезпечують  себе  роботою, включаючи  підприємців.  

        Стаття 2 названого Закону передбачає, що    безробітними  визнаються  працездатні громадяни працездатного віку,  які  через  відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених  законодавством  доходів  і зареєстровані у державній службі  зайнятості  як  такі,  що шукають роботу, готові та здатні приступити  до  підходящої  роботи.  

Згідно з ч.3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до „Єдиного державного реєстру” запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Таким чином відповідно до положень наведених норм законів суд приходить до висновку, що відповідачка станом на 5 березня 2009 року не могла бути визнаною як безробітна, оскільки на той час вона мала статус підприємця, і відносилась до зайнятих громадян, а тому їй незаконно призначена допомога по безробіттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума  виплаченого   забезпечення   та   вартості  наданих соціальних   послуг   застрахованій   особі   внаслідок   умисного невиконання  нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї  особи  відповідно  до  законодавства   України   з   моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

           Частина  4 названого Закону встановлює, що незастраховані  особи,  яким  виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

    Згідно з Порядком призначення і надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України  № 307 від 20.11.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року № 915/5136 пункту 6.2 – допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного.

      Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого постановою КМ України від 14.02.2007 року № 219, для  одержання  статусу безробітного громадянин особисто подає  до   центру  зайнятості  заяву  із зазначенням у ній зокрема інформації про те,  що він не займається  видами діяльності,  що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", тобто  що він не є підприємцем.

    Відповідачка в заяві від 5.03.2009 року про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю вказала, що вона в даний час не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, що не відповідало дійсності.

    Такі дії ОСОБА_3 суд розцінює як умисне невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними при надані центру зайнятості  відомостей  про обставини,  що впливають  на  умови призначення та виплати допомоги по безробіттю, а тому суми допомоги незаконно отримані відповідачкою підлягають стягненню з неї на користь позивача.

Керуючись наведеним  ст.ст.  ч.3 ст. 160, 163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Полонського районного центру зайнятості 2 821(дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 94 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

 Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту його проголошення, та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий ________________