Справа № 2-437/10

РІШЕННЯ

І М’ Я М   У К Р А Ї Н И

 05 серпня  2010 року Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

                            головуючого, судді       -        П.В.ГРИШИНА,

                            при секретарі                 -        Л.О.НІКОЛЕНКО,

в судовому засіданні в сел. Зачепилівка, розглянувши справу  № 2-437/10 р.  за позовом громадянина ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про стягнення недоотриманої пенсії у зв’язку з неправомірними діями УПФ України  в Харківській області, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин ОСОБА_1 звернувся до суду  із позовом до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про стягнення недоотриманої пенсії у зв’язку з неправомірними діями УПФ України  в Харківській області.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що будучи за рішенням МСЕК інвалідом 3  групи, а також  зважаючи на ту обставину, що його віднесено до 1-ї категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  він має право на отримання державної пенсії, розмір якої  не повинен  бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої  повинен складати – 50% мінімальних пенсій за віком, але позивачу Управлінням Пенсійного Фонду України в Зачепилівському районі пенсія,  тривалий період призначалася і нараховувалася,  в набагато нижчому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Із змісту заяви вбачається, що позивач письмово звертався до відповідача з приводу перерахунку пенсії, але останній відмовив в проведенні перерахунку отримуваної позивачем пенсії, тому ОСОБА_1 звертається до суду з вимогою -  зобов’язати відповідача провести позивачу з 01.11.2006  р.  перерахунок та виплату позивачу недоплачену  державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст. 50,54 Закону країни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провадити її виплати  відповідно до змін діючого законодавства.

В судове засідання позивач не з’явився, в позовній заяві   просив суд розглядати справу  без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив  в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заперечення, в якому просив розглянути справу за відсутності його представника, в  письмовому запереченні  на позовну заяву зазначає, що позов не визнає, посилаючись на те, що позивач дійсно перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія йому призначена згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Тому ОСОБА_3 пенсія виплачувалася згідно Постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 , з 01.01.2008 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р., після визнання Конституційним судом змін внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» -  Постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530, Постановою КМУ від 16.07.2008 р. № 654 . Відповідно ч. 1 та ч.3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком за наявності страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому вимога про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна визначатися згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах,  а тому відсутні правові підстави для перерахування пенсії. Отже, порушень при призначенні та перерахунку пенсії згідно діючого законодавства з боку Управління пенсійного фонду  немає.

            Вивчивши матеріали справи, а саме:

- паспортні дані ОСОБА_1;

- довідка до Акту огляду МСЕК серія НОМЕР_4 від 17.05.2006 р.,  

 - посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Категорія 1 серія НОМЕР_1  від 23 травня 2006 р. з вкладкою до посвідчення № НОМЕР_2 виданого на ім’я ОСОБА_1;

- посвідчення інваліда ІІІ групи серія НОМЕР_3 виданого   27.06.2006 р. на ім’я ОСОБА_1;

-   експертний висновок № 499 від 19.04.2006 р.;

-   лист-відповідь УПФ  № 15-К-14 від 30.04.2010 р.

-   довідка УПФ в Зачепилівському районі від 30.04.2010 р.;

-   заява ОСОБА_1 до УПФ від 29.04.2009 р.;

-   клопотання ОСОБА_1 від 27.05.2010 р.

-   заперечення УПФ в Зачепилівському районі на позовну заяву № 37-07/12 від 22.07.2010 р.;

Суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач є інвалідом ІІІ групи, йому була призначена відповідна пенсія по інвалідності, що настала внаслідок захворювання від Чорнобильської катастрофи, є особою, що віднесена до першої категорії, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначене підтверджується експертним висновком МСЕК, відповідними посвідченнями: серія НОМЕР_4 від 17.05.2006 р., серія НОМЕР_1  від 23 травня 2006 р. з вкладкою до посвідчення № НОМЕР_2 виданого на ім’я ОСОБА_1;   серія НОМЕР_3 виданого   27.06.2006 р. на ім’я ОСОБА_1

22.04.2010 р. позивач звернувся до УПФ з заявою про перерахунок розміру пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але згідно листа УПФ  № 15-К-14 від 30.04.2010 р. відповідач зазначив, що пенсія позивачу обчислена згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ .

Щодо позовних вимог за  2006-2007 роки.

      Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3-ї групи,  щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть   бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком , інвалідів 2-ї групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком  

      Згідно зі статтею 50 вище зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3-ї групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком ,  інвалідам 2-ї групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що в період з 01.11.2006 р. до31.12.2007 року  позивач, як інвалід ІІІ групи мав  право на призначення та отримання  пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком  та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50  процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до  статті 50 та статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", таким чином відповідач протиправно діяв нараховуючи і виплачуючи пенсію позивачу згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1 від  03.01.2002 року.

Щодо позовних вимог за 2008 рік.

Відповідно до п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 50 та ч. З, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції закону від 28.12.2007р., яка набрала чинності з 01.01.2008р.)  особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15   процентів прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції закону від 28.12.2007р., яка набрала чинності з 01.01.2008р.) в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по IIІ групі інвалідності - 180   процентів  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. позивач як інвалід ІІІ групи мав право на призначення та отримання  пенсії в розмірі, не нижчому 180 процентів прожиткового мінімуму та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15  процентів прожиткового мінімуму, що, згідно довідки УПФ в Зачепилівському районі від 30.04.2010 р. відповідачем і було враховано при виплаті пенсії позивачу.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп2008 від 22.05.08 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Зачепилівському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. позивач як інвалід ІІІ групи  мав  право на призначення та отримання пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50  процентів мінімальної пенсії за віком, таким чином відповідач протиправно діяв нараховуючи і виплачуючи пенсію позивачу згідно Постанови Кабінету Міністрів України  № 530 від 28.05.2008 р., Постанови КМУ від 16.07.2008 р. № 654, що підтверджується довідкою УПФ в Зачепилівському районі від 30.04.2010 р.

Щодо позовних вимог за 2009 -2010 рр.

      Протягом 2006-2007 років та починаючи з 22 травня 2008 року і на день винесення рішення по справі статті 49, 50, 54 Закону України № 796-ХІІ діяли і діють в редакції від 06.06.1996 р.  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.  

Відповідно до   ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади  та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд зазначає, що з 01.01.2010 року  підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були відсутні, зміни у зазначені статті не вносилися. Таким чином, суд прийшов до висновку щодо необхідності захисту прав позивача позивачеві в період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. та в період з  22.05.2008 р. по 05.08.2010 рік (день винесення рішення) та обов’язку відповідача у зазначений період здійснювати позивачеві нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст..ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Отже, суд  дійшов висновку, що здійснюючи позивачеві в період з 01.11.2006 р.  по 31.12.2007 р. та в період з  22.05.2008 р. по день винесення рішення  нарахування пенсії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначений ст..ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому позовні вимоги  позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.

      Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України №1058-1V від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

      Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до ч.9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. При цьому, згідно ч. 8 ст. 9 ЦПК України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Таким чином, приймаючи до уваги, що єдиними законами, які регулюють правовідносини щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та про Державний бюджет на відповідні роки, виходячи із загальних засад пріоритетних законів над підзаконними нормативними актами щодо встановлення мінімальних пенсій за віком, суд вважає, що до наявних правовідносин необхідно застосовувати закони України, якими врегульовані подібні правовідносини, а не постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких же підстав призначення та розрахунок додаткової пенсії повинно здійснювати з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком у порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії у розмірі 50% від розміру мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров’ю та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Згідно ст. 50, ст. 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника. Відповідно до п. З ч 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, вимоги позивача повинні розглядатися без обмеження строку, за який вони заявлені.

Враховуючи, що компетенція суду поширюється тільки на захист порушених прав, свобод та інтересів відповідних осіб, суд не може вирішувати питання на майбутнє, тобто здійснювати захист права, яке ще не порушено.

Тому, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо здійснення  перерахунку пенсії та провести відповідні виплати за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  в наступних розмірах:

-   за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. та за  період з  22.05.2008 р. по 05.08.2010 р. позивач як інвалід ІІІ групи  мав  право на призначення та отримання  пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50  процентів мінімальної пенсії за віком.

На підставі викладеного та керуючись  Конституцією України, ст.ст.54,50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву у справі № 2-437/10 за позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про стягнення недоотриманої пенсії у зв’язку з неправомірними діями УПФ України  в Харківській області -  задовольнити частково.

          Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Зачепилівському районі Харківської області щодо нарахування та виплати гр. ОСОБА_1   пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю  згідно порядку визначеному  постановами Кабінету Міністрів України за період  з  01.11.2006 р. по 31.12.2007 р.     та за період з 22.05.2008 р. по 05.08.2010 р. неправомірними.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському  районі Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати пенсії гр.  ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліду ІІІ групи, відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   - за період   з  01.11.2006 р. по 31.12.2007 р.     та за період з 22.05.2008 р. по 05.08.2010 р. у розмірі  6  мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю  у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком  виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком

Усі виплати провести з урахуванням фактично виплачених сум позивачеві  в період 2006-2010 років.

         В іншій частині позову відмовити в задоволенні.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного  суду Харківської області через Зачепилівський  районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий, суддя                                                                  Гришин П.В.