Справа № 33-295/2010 р. Головуючий у І інстанції – Розинко В.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2010 р.
Апеляційний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Сердюка О.Г.
з участю скаржника - ОСОБА_1,
адвоката - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та застосовано до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_1, 12 червня 2010 року, о 11 год. 20 хв., по вул. Борисенка у м. Чернігові, керував мопедом марки „Вайпер”, без номерного знаку, із явними ознаками алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про її скасування із закриттям провадження по справі, у зв’язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення, посилаючись на висновок медичного огляду, яким зафіксовано факт знаходження його у тверезому стані. Зазначає, що про день і час розгляду справи він не повідомлявся належним чином, судове засідання було проведено без його участі і таким чином він не мав можливості дати пояснення суду по суті справи. Також, вважає, що суд призначив йому занадто суворе стягнення, яке може призвести до скрутного матеріального положення родини.
Вислухавши пояснення скаржника та його захисника – адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що вона задоволенню не підлягає, з слідуючих підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 в ухиленні, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп’яніння за зазначених у постанові обставин, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у постанові доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як свідчать матеріали справи, від ОСОБА_1 був різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Дану обставину не заперечував ОСОБА_1 і при розгляді справи апеляційним судом.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 12 червня 2010 року ОСОБА_1 власноручно записав, що випив пляшку пива і в присутності двох свідків відмовився від проходження медичного обстеження.
Викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали адміністративної справи, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Доводи скаржника про те, що він знаходився у тверезому стані, що підтверджується висновком медичного огляду не можуть бути прийняті до уваги, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено за відмову від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, а не за керування у стані алкогольного сп’яніння.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП в межах санкції ст. 130 ч. 1 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. При визначенні виду та міри стягнення було враховано характер вчиненого правопорушення, особа порушника та ступінь його вини.
Що стосується посилання апелянта на порушення судом першої інстанції його прав, передбачених ст.268 КУпАП, то дана обставина не являється безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки права ОСОБА_1, передбачені зазначеною нормою закону, були поновлені під час перегляду справи апеляційним судом.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області О.Г. Сердюк