АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2010 року м. Тернопіль
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Стадник О.Б.
з участю особи, що подала апеляцію ОСОБА_1
розглянувши справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 7 травня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду від 7 травня 2010 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.
Згідно даної постанови, 17 березня 2009 року о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Львівській м. Тернополя з явними ознаками алкогольного сп’яніння, відмовився від проходження медичного огляду у встановленому порядку на визначення стану сп’яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляції ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, мотивуючи тим, що постанова судді прийнята без повного та всебічного з’ясування обставин справи, а висновки викладені у ній не відповідають дійсності. Зокрема, на час складення протоколу про адміністративне правопорушення він в автомобілі не знаходився. В той момент, в автомобілі перебувала ОСОБА_2, зі слів якої йому відомо, що працівники міліції самовільно відчинили автомобіль, взяли шляховий лист та почали складати протокол. Коли він підійшов до автомобіля, працівники міліції звинуватили у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння. Вважає дії працівників міліції незаконними, внаслідок того, що його було затримано не під час керування транспортним засобом, а коли автомобіль знаходився в нерухомому стані, а його не було поряд.
Нічим не підтверджено і те, що він створив аварійну ситуацію, виконуючи маневр перед іншим транспортним засобом по вул. Львівській. Цього робити не
міг, бо автомобіль знаходився 17 березня 2010 року у ремонті та на виклики не ____________________________________________________________________
Справа № 33-134/2010 головуючий у 1 інстанції Очеретяний Є.В.
виїжджав, а ключі від нього були у іншої особи. Вважає, що покази свідка ОСОБА_3 про виконання так званого небезпечного маневру перед його транспортним засобом суперечливі. Він вказав, що під’їжджав до аптеки, що по вул.Львівській аби відвантажити ліки. Проте, як відомо, дана аптека за вказаною адресою не працює вже декілька місяців.
Згідно показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вони виїхали на вул. Львівську за викликом чергового ДАІ, однак, будь-яких доказів на підтвердження факту поступлення скарги до чергового з приводу керування ним автомобілем у нетверезому стані в судовому засідання надано.
Зазначені обставини можуть підтвердити свідки, яких суд безпідставно не викликав в судове засідання - ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відмовивши йому у задоволенні даного клопотання.
Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію і просить постанову судді скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення, розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції, приходжу до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений доказами, які об'єктивно досліджені, належно оцінені суддею і детально викладені в постанові.
При оцінці доказів, суддя вірно послався у постанові на:
- протокол про адміністративне правопорушення ВО №104407 від 17 березня 2010 року з якого вбачається, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Львівській м. Тернополя з явними ознаками алкогольного сп’яніння, відмовився від проходження медичного огляду у встановленому порядку на визначення стану сп’яніння;
- пояснення свідка ОСОБА_3 з яких вбачається, що 17 березня 2010 року близько 10 год. 30 хв. доставляв медикаменти до аптеки по вул. Перемоги, 4 у м Тернополі і у нього виник конфлікт з водієм автомобіля таксі «Део-Ланос» номерний знак НОМЕР_1, який різко змінив напрям руху, ледь не зіткнувшись із його автомобілем. Таксист ображав його нецензурними словами і від нього було чути запах алкоголю з рота;
Вказані пояснення свідка ОСОБА_3 не суперечать іншим доказам у справі і вірно прийняті до уваги суддею.
- показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, який ствердив, що 17 березня 2010 року від чергового ДАІ отримав виклик на вул. Львівську м. Тернополя, оскільки туди зателефонували перехожі та повідомили, що водій таксі «ВІП» роз’їжджає у нетверезому стані. Виїхавши на місце разом з інспектором ДПС Струком В.В. о 10 год. 30 хв. побачив, що автомобіль таксі «Део-Ланос» номерний знак НОМЕР_1 їздить по колу і водій розпиває коньяк з пасажиркою жінкою. На його вимогу водій зупинився лише через 60-70 м.. Коли підійшов ближче, побачив, що водій знаходиться в стані алкогольного сп’яніння. На пропозицію пройти освідчення на стан сп’яніння водій категорично відмовився, а згодом втік. Власник автомобіля, який на його виклик приїхав, дав всі необхідні документи. На місці був складений протокол про адміністративне правопорушення.
- показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який ствердив, що 17 березня 2010 року згідно повідомлення чергового ДАІ про те, що водій таксі їздить в нетверезому стані, виїхав на місце події і намагався його зупинити. Водій не зупинявся, а коли згодом зупинився на відстані 100 м., відмовився давати документи, лише показав маршрутний лист. Після цього витяг ключі і втік. При спілкуванні з водієм було чути запах алкоголю.
- показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, який ствердив, що знаходився на зупинці і був свідком як працівники ДАІ підійшли до водія таксі і назвалися. Між ними почалася суперечка після чого водій втік.
- пояснення свідка ОСОБА_9 від 17.03.2010 року, з яких вбачається, що водій автомобіля «Део-Ланос» номерний знак НОМЕР_1 на пропозицію працівника міліції відмовився пред’явити свої документи та прослідувати в медичну установу для проходження огляду на стан сп’яніння.
Викладені в апеляції доводи ОСОБА_1 про те, що він транспортним засобом не керував, а працівники міліції перевищили свої повноваження перевірені в судовому засіданні і не знайшли свого підтвердження бо спростовані наведеними показаннями свідків.
Відмовивши у клопотанні ОСОБА_1 про виклик в судове засідання названих ним свідків суддя не допустив порушень закону, які були б підставою для скасування судового рішення, оскільки зібрані у справі докази вважав достатніми для прийняття рішення у справі.
Суддя повно та всебічно, відповідно до вимог ст.280 КпАП України, дослідив матеріали про адміністративне правопорушення, а при оцінці доказів вірно зіслався на протокол про адміністративне правопорушення і інші докази у справі та вірно зробив висновок про винність ОСОБА_1 у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, який двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за даний вид правопорушення та відповідно до вимог cт.ст.33-35 КУпАП адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП наклав з врахуванням його особи та характеру вчиненого правопорушення.
Підстав для скасування судового рішення не вбачаю.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 7 травня 2010 року щодо нього – без змін.
Суддя судової палати в кримінальних справах
апеляційного суду Тернопільської області О.Б.Стадник.