Справа №2-1460/2010 р.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.05.2010 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді: Гайдук Л.П.
при секретарі: Загородній Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Харківський завод «Будгідравліка» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,
установив:
12.09.2009 р. позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до Закритого акціонерного товариства Харківський завод «Будгідравліка» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 06.10.2006 р. по 02.02.2009 р. працював на ЗАТ ХЗ «Будгідравліка» на посаді фрезерувальника з середнім окладом 2000,00 грн. З жовтня 2008 р. на підприємстві припинилась виплата заробітної плати, він отримав частину заробітної плати за жовтень, а за наступні місяці не отримав. При звільненні також не отримав розрахунку, ні компенсації за невикористану відпустку, крім того на підприємстві порушувались норми трудового законодавства. Роботодавцем не повідомлялась загальна сума з розшифровкою. Внаслідок цього порушення при звільненні позивачу було сказано, що з жовтня 2008 р. підприємство переведено на 3 годинний робочий день, про що нібито було сповіщено на зборах трудового колективу, хоча, ніяких зборів не проводилося, і попереджений позивач не був, його робочий день тривав 8 годин протягом 4 місяців до дати звільнення. До того ж, відповідно до ст.. 32 КЗпП України, оголошене встановлення неповного робочого часу у жовтні має застосовуватися з січня 2009 р. В порушення ст.. 49 КЗпП України, позивачу на його письмовий запит не була надана довідка про його роботу на підприємстві, також він не може отримати копії наказів підприємства. При звільненні позивачу було видано трудову книжку, а розрахунки проведені не були, та цей факт встановлено прокуратурою Червонозаводського району м. Харкова, було видано припис з вимогою погасити заборгованість із заробітної плати у травні 2009 р., який був частино виконаний 17.08.2009 р. (було виплачено заробітну плату за неповний робочий день, хоча ніякого переводу на скорочення не відбувалося і фактично позивач відпрацював повний робочий день), тільки після звернення до обласної прокуратури. З листопада по лютий позивач недоотримав 5408,00 грн. З моменту звільнення 02.02.2009 р. по 17.08.2009 р. відбулась затримка розрахунку при звільненні, що зобов’язує роботодавця виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки у розмірі 12000,00 грн. Таке ставлення до позивача спричинило йому тяжкі моральні страждання, відчуття розпачу, погіршення здоров*я, матеріальні збитки, втрату довіри до суспільства, був змушений докладати значних зусиль для налагодження свого життя та забезпечення родини, та моральну шкоду оцінює в 5000,00 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 5408 грн., відшкодування за затримку виплати заробітної плати 12000 грн., компенсацію за невикористану відпустку 2000 грн., витрати на юридичну допомогу 3000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Відповідач подав в свою чергу письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, мотивуючи тим, що позивач дійсно працював на посаді фрезерувальника з 06.10.2006 р. по 02.02.2009 р. з оплатою праці з січня 2007 р. – 2000,00 грн. на місяць. У зв’язку з тяжким фінансовим становищем та загальною економічною мировою кризою, з жовтня 2008 р., ЗАТ ХЗ «Будгідравліка» згідно з наказами №195 від 30.07.2008 р. та №364 від 30.09.2008 р. підприємство було переведено на 3-х годинний режим робочого дня. До працівників підприємства були доведені вказані накази на зборах трудового колективу, але окремі працівники (зокрема позивач), не розуміючи вимушених дій керівництва підприємства відмовилися ставити свій підпис під наказами. Після звільнення з підприємства, перед позивачем дійсно виникла часткова заборгованість по заробітній платі у розмірі 1549,30 грн., виходячи саме з 3-х часового режиму робочого часу. Заборгованість в розмірі 1549,30 грн. також підтверджується перевіркою територіальної державної інспекції праці Харківської області. Проведено прокурорською перевіркою встановлено, що дійсно з жовтня 2008 р. підприємство переведено на 3-х годинний режим робочого часу, про що оповіщено працівників підприємства на зборах трудового колективу. Вся заборгованість по зарплаті ОСОБА_1 у сумі 1549,30 грн. була йому виплачена 17.08.2009 р. Згідно довідки про помісячну виробітку фрезерувальника ОСОБА_1 за серпень 2008, та з листопада 2008 по січень 2009 р., ОСОБА_1 виробляв практична одну кількість виробів що при 8-ми годинному робочому дні, що при 3-х. Вимога ж позивача про сплату йому моральної шкоди взагалі є незаконною, та такою ще не відповідає вимогам ст. 57-60 ЦПК України. Також не законною є вимога про сплату позивачу послуг на юридичну допомогу, оскільки товарний чек не зрозуміло якого числа місяця 2009 р., не є доказом сплати позивачем 3000,00 грн. саме за юридичні послуги, пов’язані з цією справою.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити в повному обсязі, оскільки при звільненні він не отримав розрахунку по заробітній платі, ні компенсації за невикористану відпустку, крім того на підприємстві порушувались норми трудового законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах з 06.10.2006 р. (наказ №93 від 06.10.2006 р.) по 02.02.2009 р. (наказ №15 від 02.02.2009 р.) на посаді фрезерувальника, що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом №15 від 02.02.2009 р. ЗАТ «ХЗ Будгідравліка» позивач звільнений на підставі ст. 38 КЗпП однак в момент звільнення позивачем у порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не провів з позивачем повний розрахунок та сплатив йому тільки у серпні 2009року заробітну плату за неповний робочий день,виходячи з наказу № 195.
Відповідно до ст.32 КЗпП України Про зміну суттєвих умов праці –систем та розмірі оплати праці,встановленні або зміні неповного робочого часу та інших робітник повинен бути повідомлений не пізніш ніж за 2 місяці.
Суд вважає ,що заробітна плата у серпні 2009року за жовтень, листопад,грудень 2008року та січень й лютий 2009 року виплачена позивачу не у повному обсязі ,виходячи з того,що доказів належного сповіщення позивача про зміну суттєвих умов праці відповідач суду не надав,дані про ознайомлення з даним наказом також відсутні.
Окрім того, Територіальною державною інспекцією у Харківській області 23.07.2009 р., встановлено ,що позивач у порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП не був ознайомлений з наказом №195 від 30.07.2008 р. про заміну істотних умов праці за два місяці що також є належним доказом який вказує на відсутність ознайомлення ОСОБА_1 про переведення його на неповний робочий день та з відповідним нарахуванням заробітної плати.
Сам позивач в судовому засіданні пояснив, що підприємство не переводилось на скорочений робочий день та він працював весь цей час у звичайному режимі про що також підтвердив свідок ОСОБА_2,який теж був працівником даного підприємства та працював разом з іншими працівниками у звичайному режимі без будь-яких скорочень робочого дня.
Доводи відповідача про те,що згідно наказу №364 від 30.09.2008 р., ЗАТ «ХЗ Будгідравліка» було переведено на скорочений робочий день, а саме з понеділка по четвер – 3 робочі години з 9-00 до 12-00, п’ятниця – 2 робочі години з 9-00 до 11-00 не найшли свого відображення в судовому засіданні та не підтверджено належними доказами. .
Таким чином,суд вважає що реального скорочення робочого дня відповідачем не проводилось та позивач працював повний робочий день та відповідно заробітну плату повинен отримувати у повному обсязі за жовтень,листопад,грудень 2008року та січень й лютий 2009року по 2000грн. щомісячно.За даний період позивач отримав у жовтні 2008року 1305грн,у листопаді 2008року-1300 гривень,у грудні 2008 року-1300 гривень,у лютому -1575грн. а всього 5408грн.
Надана відповідачем довідка про фактичну виробничу виробітку фрезерувальником ОСОБА_1 не може свідчити про скорочений робочий день позивача оскільки не містить норм виробничої виробітки ,яку повинен здійснити фрезерувальник та носить односторонній характер оскільки дані нормативи не підписані позивачем про кількість виробленої продукції.
Згідно штатного розпису посадовий оклад позивача у 2009 р. склав 2000 грн. в місяць.
В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні, заборгованість складає 5408грн.
На підставі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,зазначені у ст.116 КЗпП України ,при відсутності спору про їх розмір ,установа,організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду від 24.12.1999 р. №13 «про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або якщо в цей день він не був на роботі наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Таким чином,оскільки заробітна плата не була виплачена позивачу в день звільнення а сплачена була тільки у серпні 2009року то суд стягує середній заробіток за період затримки розрахунку з лютого по серпень 2009року що складає 12 000 гривень.
Також з відповідача на користь позивача суд стягує моральну шкоду у розмірі 2500 гривень оскільки вважає що були грубо порушені трудові права позивача на отримання заробітної плати з приводу чого позивач був змушений змінити свій звичайний життєвий уклад оскільки залишився без коштів на існування,позбавлений можливості задовольняти свої звичайні потреби в придбанні продуктів харчування та ін. у зв,язку з чим відчував певні психологічні переживання та встановлюючи дану суду суд виходять з глибини переживань позивача,тривалості страждань та іх сутності.
Окрім того,суд вважає необхідним стягнути з відповідача витрати,які поніс позивач на надання правової допомоги оскільки уклав з адвокатом договір та останній приймав участь у судових засідання за що позивач сплатив відповідно до квитанції 3000 гривень,які підлягають стягненню .
На підставі вищевикладеного, керуючись, ст.ст.32,116,117,237-1 КЗпП України, ст.ст. 1-15, 32, 38, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Харківський завод «Будгідравліка» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства Харківський завод «Будгідравліка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 5408 грн., відшкодування за затримку виплати заробітної плати 12000 грн., компенсацію за невикористану відпустку 2000 грн. з проведенням відповідних відрахувань обов’язкових платежів до державного бюджету та відповідних соціальних фондів, витрати на юридичну допомогу 3000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 2500 грн.
В іншій частині позовних щодо стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 – відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області протягом 20днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: