Справа № 2- 3147/201  р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     05 серпня 2010  р

Фрунзенський райсуд м. Харкова

У складі: головуючого Алфьорової Т. М.

за участю  секретаря судових засідань  Савченко В.Ю.

 розглянувши у  відкритому судовому засіданні позовну заяву  ОСОБА_2 до ОСОБА_3   про стягнення суми боргу.

Встановив :

             Позивач  ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суму боргу, посилаючись на те, що у 2002 році та 10.03.2009 року передав відповідачу  грошові  кошти  у розмірі 4200 дол. США та 11500 дол. США., строк  повернення в розписках не вказаний.  Відповідач надав йому розписки про отримання коштів. На його вимоги у листопаді 2009 року про повернення суму боргу,  відповідач  повідомив, що він буде сплачувати  борг у розмірі по мірі можливості, але в будь яком разі у розмірі не менш чим 100 дол. США щомісячно, але обіцянку не виконав, борг так і  почав повертати, тому він вимушений звертатися до суду  з цим позовом  і  просить стягнути з відповідача борг 125443 грн. Крім цього, просить стягнути додаткові витрати – 120 грн. за інформаційно - технічне   забезпечення розгляду справи.

       Представник  позивача  у судовому засіданні позов  підтримував  і дав пояснення про обставини, викладених вище.

        Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково і дав пояснення, що він не заперечує проти того, що  в 2002 році взяв в борг у позивача гроші в сумі 4200 дол. США. В 2009 році від розбив автомобіль,  який належав ОСОБА_2 і дав розписку йому  про борг у сумі 11500 дол. США. За домовленістю з позивачем в цей борг ввійшов і борг  4200 дол. США і фактично він повинний йому повернути тільки 11500 дол. США.  Коли писав розписку не вказав про цю домовленість.  На сьогоднішній день у нього  нема грошів, щоб  повернути вказаний борг.

       Вислухавши сторони, дослідивши   матеріали  справи, суд  вважає позовні  вимоги такими, що підлягають задоволенню   з наступних підстав.

        Як встановлено в судовому засіданні  позивач 11.09.2002р. та 10.03.2009р. передав  відповідачеві згідно з письмовими  розписками 4200 та 11500 доларів США грн. і відповідач   зобов’язався  повернути гроші при першій можливості, тобто без указівки будь яких строків.

        У відповідності до ст.1046 ЦК України та ст.374 ЦК України  ( в редакції  1963 р по договору від  11.09.2002 року  )   за договорами  позики, які  згідно зі ст.1047 цього ж Кодексу а також  ст. 375 ЦК України  в редакції  1963 р.  були  укладені   представленими позивачем письмовими  розписками, одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошті, а позичальник зобов’язується повернути так ж суму грошових коштів( суму позики). Договір позики  укладені  в письмової формі є вважаються укладеними  з моменту передання грошей.    

          Згідно зі ст. 1049 ЦК України  позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлено в судовому засіданні – строки повернення боргу сторонами не вказані.

         В листопаді 2009 року позивач звернувся  до відповідача з вимогами про виконання зобов’язань по поверненню грошів згідно наданих розписок, але відповідач добровільно не сплатив борг. 15.03.2010 року відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача письмову претензію по сплаті боргу.        

          Згідно зі ст.60 ЦПК Україні –кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень

          Відповідач   не надав  суду письмових  доказів того, що позивачу була  сплачена уся сума  боргу,  а також належних доказів, які б спростовували б доводи позивача у тій частині, що загальна заборгованість по боргу складає не 15700 дол. США.,  а тільки 11500 дол. США і тому  суд вважає, що позов підлягає задоволенню  в повному обсязі.

       Треба стягнути на користь позивача суму  зайнятих  грошів  у розмірі 125443,00 гривень ( по курсу 7,99 дол. США  79,9 х 15700 дол. США).Вказаний розрахунок відповідач не оскаржує.

           Позивач при подачі позову сплатив відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. Відповідно до ст.. 88 ЦПК України – стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею  і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача   треба стягнути з на користь позивача   за інформаційно – технічне забезпечення  розгляду справи 120 грн.

          Крім цього, у порядку ст.88 ЦПК України з відповідача треба стягнути на користь держави судові витрати - судовий збір, який  сплачується у розмірі 1% від суми позову,  а саме:  у розмірі 1254 грн., так як позивач згідно закону звільнений від сплати судового збору при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 10-11, 60,88 ,209,212 ,214- 215 ,217  ЦПК  України,

ст.ст. 1046 -1047,1049  ЦК України,  ст. ст. 374, 375 ЦК України в редакції 1963 року, суд

ВИРІШИВ:

              Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про стягнення суми боргу задовольнити

          Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова   на користь  ОСОБА_2  суму боргу  у розмірі 125443,00 гривень ( сто двадцять п’ять тисяч чотириста сорок три грн. ), а також 120 грн. за інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у  розмірі 1254 грн.

 Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області  через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня  отримання рішення.

         Рішення суду  набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

                       Суддя  -